Як це уявлялося після жеребкування? "Динамо" вже у наступному раунді. "Полісся" все ще сире, але Андорру начебто пройти має. "Партизан" нинішньої "Олександрії" не по зубах. І лише "Бешикташ" був ніби під знаком питання.
Як воно бачилося після перших матчів? Діагноз "Хамрун Спартанс" підтвердився. У “Санта-Колому”, як і раніше, не особливо вірилося. "Олександрія", незважаючи на невдачу, приреченою не виглядала. "Шахтар", незважаючи на успіх, я теж вітати не поспішав - може, й перестраховувався.
Оскільки "відповідь" киян була чистою формальністю, в цей огляд її не включив: ігри, які не мають турнірного сенсу, не дивлюся вже дуже давно. Що побачив у решті?
Поза всілякими сумнівами, найвидовищнішим для нейтрального глядача став поєдинок у Белграді. Півтора десятки реально небезпечних моментів біля воріт - це стільки ж, скільки створили в сумі учасники обох інших матчів.
"Полісся" блиснуло реалізацією (чотири з п'яти можливих), "Шахтар" - якістю голів, але загалом насиченість їхніх ігор гольовими шансами залишила бажати кращого. З іншого боку, "партизанська" феєрія була спровокована раннім вилученням.
Як виявилося, у "Бешикташа" все було "вкрадено" ще у Стамбулі, і команда Турана впевнено добила суперника.
На жаль, для "Олександрії" кіно закінчилося ще на 10-й хвилині - з видаленням Беіратче: ось тепер вона таки була засуджена.
"Полісся" фактично закрило гру на 59-й хвилині, коли Андрієвський зробив рахунок 3:1 - аргументи "Санта-Коломи" закінчилися.
2:0 "Шахтаря" назвав би абсолютно закономірними. Тоді як перевага "Полісся" і "Партизана" аж ніяк не виглядала настільки значною. І ті, й інші цілком могли б виграти із мінімальною різницею в голах. Скажімо, пропорція моментів у Белграді малює нам цілком прийнятний за цих умов рахунок 3:2.
У яких цих? Мало нам було того, що команда в Олександрії тільки-но почала будуватися заново. Що вона потрапила під вже давно незвичний для клубів УПЛ пресинг ворожого стадіону. Її ще й підстрелили на самому зльоті: невірне рішення вірменського рефері фактично знищило її гру та позбавило надій.
Говорить мій суддівський консультант Юстас: "Явна помилка арбітра. Зіграв у м'яч, падіння ігрове". Але було вилучення і штрафний удар, з якого відкрили рахунок. З перспективою неминучої поразки (чому – пояснював вище) у поєдинку, де перед цим ми побачили єдиний гольовий шанс якраз біля воріт господарів поля.
Найяскравішою фігурою на полі у вчорашніх матчах став форвард Мілошевич – учасник двох третин гольових моментів “Партизана” та автор хет-трику. Наступним назву… Мілошевича – його старшого однофамільця, який п'ять разів рятував ворота від гола після ударів “Олександрії”. І хтось розповідатиме про її “беззубість”?
Найпомітнішим із наших, між іншим, зарекомендував себе саме олександрієць Безерра, який чотири рази генерував загрозу “партизанським” воротам. А найефективнішим – Назаренко, причетний до трьох голів “Полісся”. Не можна не відзначити і Алісона з "Шахтаря", головну особу за сумою обох матчів раунду.
Останнім у цьому ряду згадаю також Трифуновича, який теж явно вирізнявся у “Партизані”.
Тут не буде каміння на город “Олександрії”. Бо бачили очі, що купували - вірніше, яка решта нам залишилася від суми минулорічних зусиль Ротаня та компанії. І так, команда Нестеренка знову перевершила мої очікування – бо чекав найгіршого в цих умовах, у тому числі й від рахунку.
І молодий вік суперників не вважаю переконливим аргументом. Набагато пріоритетніший їхній ступінь зіграності, порівняно з нашим. Не можна було так програти саме їм? Вибачте, але тут ми говоримо про футбол. А він буває жорстоким і несправедливим. Думаю, щодо “Олександрії” мало місце і те, й інше.
Чи для вас стало новиною, що ця команда – те, що від неї залишилося – з дебютуючим тренером не готова до Європи? І я вас благаю, годі вже дивитися на табло - наприклад, за сумою моїх ігрових вражень від двох поєдинків тут на виході була реальна нічия.
"Полісся" як би довело, що на сьогодні все ж таки сильніше Андорри, але зробило це з виразним скрипом. Як там казав Маркевич, дно не пробили – і слава Богу! Але перед зустріччю з угорським клубом, чию назву поки не запам'ятаю, мучать все ж таки невиразні сумніви. Ротань - голова, але не чарівник ...
"Шахтар" справді сьогодні вселяє оптимізм. І за елементарною логікою начебто навіть здатний пройти "Панатинаїкос", але як часто ми її втрачаємо у футболі. Вважатимемо, що з “Бешикташем” був лише перший випадок і будемо сподіватися на продовження банкету. Але гарний поки що наш “Мінейро”, тьху-тьху, щоб не наврочити…
Ім'я нового суперника "Динамо" звучить вже пафосніше. Між Кіпром і Мальтою нині дистанція пристойного розміру, тож наш чемпіон має новий рівень перевірки на “профпридатність”. Планка все ще встановлена невисоко, але її потрібно перестрибнути. А бажано і із запасом.
Говорю про це з обережністю. Пам'ятаючи про незвично низький рівень УПЛ, що вже побічно підтвердило “Полісся”. "Олександрія" не береться до уваги - на її місці повинна була бути команда, що пішла в небуття. Ну а окремо взятий "Мінейро" Турана поки що виглядає винятком, що підтверджує правило. Гулівер серед ліліпутів.
Втім, чи це так - можемо переконатися в матчах чемпіонату України, який стартує вже сьогодні. І через пару годин я сподіваюся сісти перед екраном в очікуванні футболу, як це роблю десятиліттями…
