Поляки самі штовхають себе під російський чобіт. Напевно, ми сумуємо за правлінням Москви, від якого понад тридцять років тому нас звільнив Лех Валенса разом з Рональдом Рейганом.
Виглядає так, що полякам вже набридли демократія, добробут і відпустки в Хорватії. Ми знову мріємо перетворити Польщу на російський колгосп, країну бідності та відсталості, західну провінцію імперії Сталіна.
І це не якісь фантазії, а реальна оцінка того, що відбувається просто зараз.
Антиукраїнські настрої, а то й мода на нападки на Україну щодня наближають нас до пащеки Путіна, повної радянського гною.
Щоб виграти війну – або хоча б гру в шашки, – потрібно провести хорошу розвідку. Знати, хто твій друг, а хто ворог.
Натомість єдина країна, яка активно бореться з Путіним, тобто Україна, яка вже три роки чинить ефективний опір і кровоточить, перестала подобатися полякам. Зараз на піку популярності – дурне, абсурдне і самогубне очорнення всього українського.
Концерт білоруського репера Макса Коржа, на який приїхали білоруси, грузини та українці з усієї Європи, став детонатором антиукраїнських настроїв. Чому? Тому що кілька дівчат перелізли через огорожу? Тому що кілька тисяч людей бігали під сценою голі по пояс? Тому що на 70 тисяч глядачів один хлопець приніс прапор УПА?
Ви називаєте це все бійкою на стадіоні? Серйозно?
Нагадаю, що одночасно вболівальники познанського "Леха" без будь-якої причини били вікна та нападали на перехожих у Белграді. Це була справжня хуліганська бійка. Але про це не прийнято говорити, і ніхто цим не переймається. Бо це наші, а нашим все дозволено.
Вас турбує хлопець з прапором УПА на концерті, але не турбує приятель президента Навроцького з татуюваннями Гітлера?
Зрозумійте, що УПА для багатьох (проте не для всіх) українців є чимось на зразок нашої Армії Крайової для поляків. Це їхня національна партизанська армія часів війни.
Так, це були виконавці жахливих вбивств на Волині. Тому для нас вони є злочинцями, і тут немає про що дискутувати. Але це було 80 років тому.
Про це потрібно говорити і пам'ятати про злочини, але потрібно пам'ятати, що наша Армія Крайова у відповідь також вбивала і палила українські села. Наші хлопці також вбивали їхніх жінок і дітей.
Ці історичні суперечки вміло розпалюють і контролюють російські пропагандисти.
Нібито не було Катині і вбивств поляків від часів поділу Польщі до Польської Народної Республіки.
Росіяни раптом стали святими і улюбленими. Натомість погані тільки українці. Нас турбує тільки оцей Бандера, тоді як про Червону армію, яка ґвалтувала польських жінок, якось дивно всі забули.
Пам'яттю можна керувати, і росіяни в Польщі чудово це роблять, у чому їм допомагає ціла армія "Камратів" (представників ультраправої партії Rodacy Kamraci) та лакеїв Гжегожа Брауна (ультраправий політик, який набрав близько 6% на останніх президентських виборах).
Звичайно, у цих давніх драмах немає рівності, адже етнічні чистки почали українці. Але після вшанування пам'яті жертв варто мудро прийняти той факт, що зараз Україна є нашим союзником.
Україна бореться з монстром. Її збиралися перемогти за три дні, а минуло вже три роки, і великий Путін не може з ними впоратися.
Пріоритетом нашої зовнішньої політики має бути допомога Україні та лобіювання її членства в НАТО. Цього, до речі, хотів сам президент Лех Качинський, хоча сьогодні про це вже ніхто не згадує.
Парадоксально, але завдяки війні НАТО стало сильнішим. Швеція і Фінляндія зі страху приєдналися до Альянсу, посиливши його військовий потенціал. Зараз він у багато разів перевищує потенціал Росії.
А польська економіка зросла завдяки воєнним біженцям з України – на 15 мільярдів злотих щорічно. У порівнянні з цим, кошти, які ми витрачаємо на допомогу Україні – це просто мізер.
Українці прибирають і ремонтують ваші будинки, будують житло, доглядають газони, збирають сміття, доставляють піцу і посилки як кур'єри, подають їжу і пиво в барах. Саме працівники з України виконують роботу, на яку просто немає охочих серед поляків – бо зарплата занадто низька.
Як нація, ми зараз поводимося, наче сліпі коти в мішку. Російська пропаганда та російські тролі, а також такі видатні брехуни, як Славомір Менцен (лідер антиукраїнської партії "Конфедерація) чи Гжегож Браун, зробили вам усім неабияку кашу в голові.
Слова про те, що це не наша війна, – це ж дитячі казочки!
Вже три роки через Польщу йде вся військова допомога до України. Тож ми теж беремо участь у цій війні з Росією, тільки нам набагато зручніше, аніж українцям, оскільки у нас ще не бомблять житлові масиви. Ми лише шлях для транспортування зброї та притулок для біженців.
Найгірше, що антиукраїнським настроям, які підігріває путінська пропаганда, піддається не тільки президент Навроцький (він забрав у жінок з України допомогу "800+", скоротив фінансування Starlink для ЗСУ – тобто шкодить армії, яка бореться з Путіним), а й уряд Туска.
Уряд, прагнучи тактично сподобатися правим і хуліганам, депортує учасників концерту Макса Коржа, які на національному стадіоні стрибали через огорожу. Серйозно? Будучи підлітком, я розбив лавку на концерті "Республіки" в 1982 році, і мене тоді не депортував. Лише потім посадили до в'язниці, коли я розкидав антикомуністичні листівки.
Я вважав Марчина Кервінського (міністра внутрішніх справ Польщі) розсудливим хлопцем. А він виявився дешевим популістом з російського цирку. Він хизується депортаціями, як силіконові зірки інтернету своїми цицьками.
Панове політики з "Платформи", забийте собі в голову дві речі:
1. Коаліція з проросійською "Конфедерацією" неможлива, бо вони вас зневажають і вважають маріонетками Урсули фон дер Ляєн.
А тому кожен ваш крок в бік "Конфедерації" (наприклад, вже згадані дурні депортації) – це втрачені голоси тих, хто ще вам вірить. Натомість здобуток – нульовий.
2. І друга річ. Мільйони поляків голосували за вас не тому, що ви такі красиві, розумні, світські і чудові. А лише тому, що ви трохи менше огидні, аніж "Право і справедливість".
Єдині в цьому уряді, хто ще має яйця і розум, це міністр юстиції Вальдемар Журек та голова МЗС Радослав Сікорський. Вони знають, що підлабузництво перед правою партією ні до чого не приведе.
Натомість віцепрем'єр та міністр оборони Владислав Косіняк-Камиш – цей лікар, який прикидається військовим, – представляє занепалу Польську селянську партію (PSL), яка має підтримку на рівні 2%. Він продасть вас за обіцянки стати міністром чого завгодно у Ярослава Качинського.
Тож підлабузництво перед PSL, фермерами та мисливським лобі – це теж глухий кут. Сільський електорат втрачено і з'їдено Качинським на сніданок.
На жаль, президент Навроцький виявився любителем політичних кроків.
Я сподівався, що в президентському палаці він обмежиться веселими розвагами, але він хоче бути серйозно активним і поки що вдає з себе підробку Трампа, тобто йде назустріч Путіну, пливучи на хвилі відверто антиукраїнських настроїв.
Росії бракує боєприпасів, бракує солдатів (вони залучають найманців з Північної Кореї), Росія розвалюється економічно. Ще кілька років війни – і Росія матиме військовий потенціал на рівні князівства Монако.
Але нарцис із США повірив, що Путін хоче миру. І через це зараз допомагає Росії вижити. А на додачу наш президент йде його слідом. Він вже радо підключив польську крапельницю для колишнього агента КДБ і його банди.
Це російські диверсанти підпалюють польські торгові центри, фірми і склади. Таких підпалів було вже кільканадцять. Доведено, що це робота російських агентів. Але чи ви бачили антиросійські гасла на стадіонах? Ні, тільки антиукраїнські. Цікаво, чому?
Кожен росіянин, що зі зброєю в руках загинув в Україні, не вступить на територію Польщі. Кожен танк, знищений українцями, кожен дрон, кожен потоплений корабель – ніколи не атакуватимуть Польщу.
Ми повинні подякувати за це українцям. Але ми "дякуємо" депортаціями, образами і щоденною ненавистю.
Ми підштовхуємо самих себе під російський чобіт. Самотужки, за допомогою наших політиків. Абсурд і дно.
Адже якщо Україна програє цю війну, то відразу після них програємо і ми.
А ті, хто через десять років із талонами у руках стоятимуть у черзі за російським цукром, вам цього не пробачать.
Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору автора
Текст був вперше опублікований на facebook-сторінці автора та републікується з його дозволу з незначними редакційними правками
