У інтерв’ю «ФАКТАМ» колекціонерка та дослідниця історії української порцеляни, авторка книг Людмила Карпінська-Романюк розповіла про серію робіт Оксани Жникруп, натхненну культурою Японії.
— Японська серія Оксани Жникруп — це поезія у фарфорі, — говорить Людмила Карпінська-Романюк. - Втілені нею образи легкі, прозорі, часто камерні, проте завжди живі, з глибокою емоційною інтонацією. Оксана Жникруп захоплювалась культурою Японії і знала її дуже добре. Серія робіт, натхненна японським мистецтвом, не випускалась тиражно. Ось кавовий дует «Лелеки» — одна з найвишуканіших робіт Оксани Жникруп у стилі східного декоративного розпису середини XX століття. Авторський розпис мисткині відображає її захоплення японською класичною традицією, зокрема естетикою лаконізму, світлої площини та асиметричної гармонії. Лелеки — метафори краси, свободи, творчого польоту. У поєднанні із золотою сіткою хмар і складним орнаментом, у якому бачимо стилізовані пелюстки, віяла й хмаринки, відчуваємо легкість руху. Вільний простір молочно-білого фону надає композиції глибини, а деталям — виразної тональності. Прозоре золочення та делікатна гра кольору — ще один вияв мальовничої розкоші.
— Розписом цієї кавової пари можна милуватися нескінченно…
— Вона створена в 1953—1954 роках. Філігранно виконаний розпис переносить глядача в уявний простір — між землею і небом, між хмаринами та легкими рухами лелек. Художниця стилізує зображення птахів, вплітаючи їх у фантазійне мереживо орнаментів і квітчастих мотивів, які розцвітають у небі немов райські хмари. Рух лелек плавний, ритмічний, ніби кадр із театру тіней або стародавнього японського гобелена. Колірна гама — вишукане поєднання золота, пастельних блакитних, персикових, рожевих і чорних акцентів — створює ефект м’якого сяйва. Контурні золоті лінії ніби вишиті шовковими нитками. Лелеки у цій роботі — не лише декоративні птахи, а й символи легкості, польоту, вірності, родинного тепла. Саме тому ця кавова пара несе в собі образ дому, мрії, весни, спокою. Усе це сховане в напівпрозорих хмарах, що пливуть по білому тлі фарфору.
А ось витончена порцелянова таріль «Дівчина та лелека», що вражає красою. У центрі композиції — легка, майже хмароподібна сцена польоту дівчини у кімоно на лелеці. Гармонія людини з природою — провідна ідея східної філософії. Плавність ліній, делікатні мазки та вишукана палітра створюють відчуття мрійливої медитації. Сцена нагадує епізод давньої легенди чи сновидіння. Лелека у східному символізмі — це вісник добрих новин, вічного життя, а також безтурботного польоту душі.
— Які ще птахи зображені Оксаною Жникруп у цій серії?
— Півень — символ надії на краще життя. Ось однойменний авторський твір Оксани Жникруп. У центрі композиції — зображення півника, виконане в характерній японській техніці тушевого живопису. Його силует сформовано кількома енергійними, «живими» мазками, де кожна лінія дихає внутрішньою енергією. Темно-синя кайма з тонкою золотою лінією в обрамленні тарелі додає вишуканості. Оксана Жникруп тут виявляє себе як тонка інтерпретаторка східної філософії, де краса — в простоті, а жест — у тиші.
— Яка робота у цій серії ваша улюблена?
— Одна з них — таріль «Півень з виноградом» (фото у заголовку). Центральний образ — півень із кетягом винограду в дзьобі — поданий у яскравій манері. Колористика побудована на теплій гамі з домінантою червоного, помаранчевого та жовтого кольорів,. Це підсилює візуальну енергію композиції.
— Півень зображений з розкішним гребінцем і хвостом.
— Його хвіст стилізовано до майже сонячного променя — як алегорію вогню, руху, пробудження. У дзьобі півень тримає кетяг винограду, який у символіці ототожнюється з плодючістю, достатком, життєвим благословенням. Образ сповнений тепла, сили й святкової естетики. Така таріль могла створюватися як подарунковий сувенір, що ніс у собі побажання світла, добробуту, гармонії.
— Чи були у цій серії роботи з квітами?
— Так. З півоніями, нарцисами, хризантемами. Дуже гарне блюдо «Півонії». Ці квіти є символом достатку, жіночності й весняного розквіту.
— Цікаво розглядати кожну деталь…
— А от ще одна дуже гарна таріль — з птахом та виноградом. У центрі композиції — стилізований птах із вогняно-червоно-помаранчевим оперенням. Птах — один із головних символів мистецтва, він асоціюється з душею, небом, мрією, а виноградні грона, переплетені з листям, — із життєдайністю, родючістю та вічним оновленням.
Декоративні тарелі мисткині мов сторінки з поетичного альбому: на них квітнуть півонії та нарциси, дозріває виноград, пурхають метелики, летять лелеки, співають півні. У колористиці Оксани Жникруп — відлуння фольклору й театру, старовинного текстилю та східної кераміки. Поєднання глибоких ультрамаринових, червоних, золотих тонів із білою порцеляновою основою творить ефект святкової сцени, на якій вирує життя.
Раніше колекціонерка та дослідниця історії українського фарфору, авторка книг Людмила Карпінська-Романюк розповіла про сервізи, «вишиті» пензликом, а також про втілення українськими митцями-фарфористами теми раннього дитинства.
До речі, запрошуємо читачів «ФАКТІВ», які є поціновувачами краси порцеляни, до першого в Україні Музею фарфорових фігур ShvetsMuseum. У колекції музею ви зможете побачити найкращі зразки світових фарфорових мануфактур. Неймовірна порцелянова подорож подарує вам чимало позитивних емоцій та запам’ятається на все життя!
Фото з альбому Людмили Карпінської-Романюк
Фото у заголовку: Оксана Жникруп. Декоративне блюдо «Півень з виноградом». Київ, 1953−1954.
