Остап Вишня був своєрідним попередником сучасних стендаперів. Він писав фейлетони, гуморески, оповідання та сатиричні твори, придумав новий літературний жанр – усмішка. Його книжки видавали мільйонними накладами, за що автора називали «королем тиражу». Водночас не все життя письменника було таким веселим, як його твори: йому довелося воювати в Першу світову, радянська влада двічі заарештовувала його і засудила на розстріл, якого дивним чином вдалося уникнути. Розповідаємо, хто врятував Остапа Вишню від репресій, з ким він товаришував і як розігрував своїх друзів.
Справжнє ім’я – Павло Губенко. На псевдонім письменника наштовхнула любов до вишень і Шевченка з його вишневими садками. А на вибір першої частини (імені) – улюблена повість Гоголя «Тарас Бульба» та ім’я героя. Інше псевдо Губенка – П. Грунський.
У його родині було 17 дітей. Гумористичний хист Павло успадкував від мами. Парасковія Губенко була дотепною, гарно співала і жартувала приповідками.
Кожна дитина є особливою, і «Оптіма» це розуміє. Дистанційна школа забезпечує індивідуальний підхід до кожного учня, враховуючи особистий темп і бажаний спосіб навчання. Завдяки досвідченим педагогам та інноваційним технологіям діти отримують якісні знання, які залишаються з ними на все життя. «Оптіма» – надійний партнер у підготовці до успішного майбутнього!
Мріяв стати вчителем та навчався на історико-філологічному факультеті, але закінчив лише військово-фельдшерську школу. Був медиком в армії УНР, начальником медично-санітарного управління Міністерства залізниць УНР. Завдяки своєму досвіду написав багато творів на воєнну тематику.
Остап Вишня жив у київському будинку для письменників «РоЛіт». Був однокласником Миколи Зерова, товаришував з Максимом Рильським і Володимиром Сосюрою, Миколою Хвильовим, Миколою Кулішем.
«Мисливські усмішки» письменник написав під впливом свого хобі – полювання. Якось, коли Юрій Смолич вполював зайця, Вишня його розіграв. Коли мисливець взяв до рук тварину, знайшов у роті записку: «Юрій Корнійович, нащо ж ти мене вбив?».
На полювання Остап Вишня збирався з гаслом «Хай живуть зайці!». Він часто ходив зі своїм собакою у ліс, але рідко приносив звідти дичину. А сусідським дітям дарував живих синичок і щигликів.
Свій твір «Як варити і їсти суп із дикої качки» присвятив Рильському, з яким не лише разом полював, але й рибалив.
Попри те, що писав він гумористичну й сатиричну літературу, влада помітила у його творчості не лише висміювання суспільних проблем та людських недоліків. Перший раз його арештували в 1921 році. Тоді його врятував Василь Еллан-Блакитний, який запропонував посаду перекладача у газеті «Вісті ВУЦВК». Платою за порятунок було те, що письменник був змушений сатирично висміювати релігію і церкву, еміграцію українців.
У 1933 році його звинуватили у контрреволюційній діяльності та тероризмі. Коли його арештували і звинуватили в підготовці замаху на секретаря ЦК КП(б)У Павла Постишева, він пожартував до слідчого НКВС: «Чому б вам не звинуватити мене у зґвалтуванні Клари Цеткін?».
Остапу Вишні дивом вдалося уникнути розстрілу: коли надійшов наказ, його мали доправити до іншого табору. Через кригу на річці заарештованих довго не могли доправити до місця призначення. За цей час розстріляли самого керівника табору, а документи на страту Остапа Вишні зникли. Натомість письменника відправили до ГУЛАГу, де він провів понад десять років. У концтаборі розважався настільною грою – зробив шахи з хліба.
За допомогою Олександра Довженка 1943 року його звільнили, щоб своєю творчістю Остап Вишня надихав на боротьбу з нацистами. Водночас письменник мав висміювати українське підпілля: він написав збірку памфлетів про «буржуазних націоналістів». Натомість упівці з гумором відреагували на це і вважали звільнення Остапа Вишні частково і своєю заслугою.
Про свої звинувачення казав: «Оті дурні, що кричать “націоналіст!”, не розуміють і ніколи не зрозуміють, що я зумів об’єднати любов до мого народу з любов’ю до всіх народів світу».
Письменник пережив також ув’язнення брата Павла на 10 років і розстріл ще одного брата – гумориста Василя Чечвянського.
Остап Вишня був одним із найпопулярніших письменників України. Його називали «мільйонером» або «королем українського тиражу», адже його книги видавалися мільйонними накладами. Читачі засипали його мішками листів із подяками.
Він придумав новий літературний жанр усмішка – лаконічні, дотепні, іронічні твори. Був головним редактором гумористичного журналу «Перець», де публікував фейлетони.
В українській літературі з’явився термін «вишневий гумор» – легкий, доброзичливий, сповнений любові до людини і життя.
«Найкраще – це у всьому бачити смішне», – казав Остап Вишня. На його похороні Олесь Гончар відмітив, що українці так не сміялися від часів «Енеїди» Котляревського.
За мотивами твору Остапа Вишні у 1967 році створили мультик «Зенітка», а у 1973 році – мультфільми «Парасолька на полюванні» за мотивами оповідань «Мисливські усмішки» та «Ні пуху, ні пера».
У матеріалі використана інформація з сайтів «Словопис», УІНП, «Ukrainian nation», «Всеосвіта», «Цікаві факти», Dovidka.biz.ua
