У 2025 році понад 80% опитаних учнів відповіли, що почуваються щасливими, задоволені своїм життям і бачать сенс у тому, що роблять.
Відповідні результати опитування опублікували у щорічному звіті благодійного фонду SavED.
"У 2025 році показники загального добробуту учнів загалом демонструють позитивну динаміку. Як засвідчують порівняльні дані, учні вказали на зростання задоволеності життям, відчуття сенсу і щастя", – коментують автори звіту.
Для оцінки добробуту з боку респондентів дослідники запропонували 4 запитання за міжнародно визнаною Національною статистичною службою Великої Британії (ONS).
Учні та батьки мали оцінити задоволеність своїм життям, відчуття сенсу в діях, відчуття щастя та рівень тривожності від 0 до 10.
Переважна більшість учнів (82%) задоволені своїм життям, причому 62% – повністю або переважно.
81% учнів відповіли, що бачать сенс у тому, що роблять щодня, а 80% – вважають себе щасливими.
59% опитаних учнів відповіли, що вони не відчувають тривожності. Водночас 33% респондентів прямо заявили, що мають підвищену тривожність.
"Помітною є залежність між показниками добробуту та суб’єктивною позицією, яку визначають респонденти на соціальному щаблі. Наприклад, серед учнів, які зараховують себе до найвищих щаблів, 80% повністю або переважно задоволені життям, тоді як серед тих, хто на найнижчих щаблях, лише 36%.
Подібна залежність простежується і щодо відчуття сенсу та щастя, хоча щодо тривожності ці відмінності менш виражені", – йдеться у звіті.
Серед батьків 73% повідомили, що задоволені своїм життям, причому 49% із них – повністю або переважно.
89% – відчувають сенс у своїх діях (71% – повністю або переважно), а 78% – вважають себе щасливими (57% – повністю або переважно).
37% батьків кажуть, що не відчувають тривожності.
Водночас 21% батьків вважають, що їхні діти відчувають потребу в психологічній підтримці – цей показник залишився практично незмінним, якщо порівняти з 2023 роком.
За словами 38% опитаних батьків, їхні діти уже отримують таку допомогу – здебільшого від близьких, тоді як професійна підтримка згадується рідше.
"Цікаво, що в окремому питанні, адресованому батькам, які зарахували себе до найнижчих суспільних щаблів, 48% вказали, що їхня дитина потребує психологічної підтримки. Це може свідчити про обмежені ресурси родини, вищу вразливість та посилену потребу в зовнішніх механізмах підтримки", – кажуть дослідники.
Самі ж діти повідомляли про потребу у психологічній допомозі менше, ніж у 2023 році (26%).
Цьогоріч 21% учнів відповіли, що відчувають таку потребу (з них 3% – дуже сильно).
Ще 38% з-поміж тих, хто не вказав на потребу прямо, обережно вважають, що така допомога могла би бути корисною.
Серед тих, хто має запит, 39% вже отримують певну підтримку, переважно від близьких (родини чи друзів).
Водночас професійна допомога, включно з роботою шкільного психолога, згадується значно рідше.
І учні, і батьки здебільшого покладаються на неформальні джерела підтримки, що в умовах війни створює ризики недоотримання професійної кваліфікованої підтримки.
Опитування проводила соціологічна агенція VOX POPULI AGENCY з командою SavED за підтримки Міжнародного фонду "Відродження" та USAID. У ньому взяли участь педагоги, батьки та учні (8-11 класів) зі 120 шкіл з усіх регіонів, окрім окупованих територій. Також до вибірки увійшли представники 99 шкільних адміністрацій.
Статистична похибка не перевищує 2,1-2,4% для великих вибірок та 9,8% для представників адміністрації школи.
