Триває заміна понад 55 кілометрів теплових мереж, зокрема на найпроблемніших ділянках — вулицях Діловій, Любомира Гузара, Петлюри та інших. Для ліквідації можливих аварій місто сформувало 42 спеціалізовані бригади. Збільшена удвічі кількість мобільних котелень — нині їх 51, що будуть залучені для теплопостачання лікарень та закладів соцсфери у випадку надзвичайної ситуації.
Окремий пріоритетний напрямок — енергостійкість житлового фонду. Завдяки міським програмам співфінансування понад 900 будинків виконали термомодернізацію, ще майже тисяча — забезпечені резервними джерелами живлення.
Київ також готується до запуску розподіленої когенерації та збільшує потужність виробництва електроенергії, використовуючи газотурбінні та газопоршневі установки. Про це в інтерв’ю для спільного проєкту «Київ фм» та «Вечірнього Києва» розповів заступник голови КМДА Петро Пантелеєв.
— Із початку повномасштабного вторгнення у столиці внаслідок повітряних атак були пошкоджені понад 2,4 тисячі багатоквартирних житлових будинків, а 2025 рік ризикує побити рекорди за кількістю цих страшних і нелюдських подій. Тим не менше, столиця оперативно бореться з наслідками і відновлює те, що відновити можливо. Отже, які наразі працюють механізми відновлення житла людей, яке було пошкоджене чи взагалі зруйноване через російські обстріли?
— Є кілька механізмів допомоги від міста та державної програми «єВідновлення». Якщо пошкодження незначні — наприклад, зачепило лише вікна чи окремі елементи квартири, — людина може отримати компенсацію від держави до 350 тисяч гривень. Після обстеження комісії та заповнення необхідних документів гроші надходять напряму постраждалим. Це, що стосується програми «єВідновлення».
Якщо ж рівень та масштаби руйнувань серйозні й стосуються конструктивних елементів будівлі, то запускається інший алгоритм: приймається рішення стосовно відновлення будівлі, враховуючи підсумки обстежень, готується проєктна документація, проводяться будівельні роботи. Це тривалий і складний процес, але в результаті люди отримують новий покращений будинок, де проведена термомодернізація і застосовані сучасні інженерні рішення.
Станом на зараз із 49 пошкоджених будинків, вже 25 — відновлено повністю, решта перебувають на різних етапах відбудови.
— Ви сказали про матеріальну допомогу від держави, а які інструменти підтримки пропонує місто?
— Працює кілька рівнів матеріальної допомоги. По-перше, разова виплата у 10 тисяч гривень, яку вже отримали майже 8 тисяч киян. Кількість постраждалих, а це часто цілі родини, відображає масштаби біди, яку заподіяла росія.
По-друге, місто розробило механізм грошової компенсації для оренди житла у випадку, якщо існуюче — непридатне через пошкодження. Спочатку людина отримує 40 тисяч гривень одноразово — і таку допомогу вже отримали 565 постраждалих, далі йде щомісячна виплата по 20 тисяч гривень, її отримують 244 людини.
На сьогодні з бюджету міста на матеріальну допомогу спрямовано майже 115 млн грн. В допомозі нікому не відмовляють. Був лише один випадок, коли пошкоджена квартира була не єдиною у власності людини і в оренді не було потреби.
Ми вважаємо, що фінансова підтримка на винайм житла — оптимальний варіант: люди самі обирають, де їм буде комфортно жити допоки їх будинок відновлюють. Зворотній зв’язок показує, що така модель людей влаштовує, тому у бюджеті передбачено необхідне фінансування для цього.
— Щомісячна допомога у 20 тисяч гривень виплачується протягом року — саме стільки в середньому триває відбудова пошкодженого будинку. Загалом цей процес достатньо довгий, здебільшого через бюрократичні процедури. А окрім бюрократії, що ще затягує час виконання цих робіт?
— Одна з великих проблем сьогодні — це брак кадрів. Загальна мобілізація суттєво вплинула на будівельні компанії, які працюють у Києві. Щоб інтенсивно відновлювати пошкоджене житло, доводиться залучати кілька компаній одночасно, бо робочих рук об’єктивно не вистачає. Це стосується і відновлення будинків, і підготовки до опалювального сезону.
Наприклад, після обстрілів, першочергово, треба хоча б закрити віконні отвори плівкою чи іншими матеріалами. Щоб прискорити процес, ми залучаємо працівників із різних комунальних підрозділів. Наприклад, працівники районних управлінь зелених насаджень можуть виконувати висотні роботи з використанням автовишок. Адже у випадку масових пошкоджень необхідно оперативно виконати великий обсяг робіт. Тим більше, взимку, коли першочергові ремонтні та відновлювальні роботи критично важливо робити вчасно.
Сьогодні питання не так у фінансах, як у спроможності виконувати роботи. Брак кадрів стосується не лише житлово-комунальної, а й будівельної сфери. Адже оборона країни — найголовніший пріоритет, тому навіть обмеженим ресурсом маємо виконувати завдання і відновлювати помешкання, що були пошкоджене ворогом.
— У контексті ліквідації наслідків обстрілів хочу запитати про пілотний проєкт, який мав би вирішити проблему хаотичного паркування в місті. Він був розроблений у липні та мав отримати погодження від Нацполіції й інших структур. На якому етапі зараз цей процес?
— Ми вже реалізували цей пілот — поліція погодила наші пропозиції. У Дарницькому районі в кількох типових дворах з досить великими житловими комплексами вже позначені шляхи проїзду спецтехніки, встановлені делініатори — спеціальні розмежувальні стовпчики з міцного матеріалу. Будинки обирали ті, де була підтримка мешканців.
Суть проста: виділяються частини двору, де паркування блокує проїзд спецтехніки, зокрема пожежних автомобілів. Ці зони огороджуються делініаторами. Кількість місць для паркування зменшується, зате забезпечується безперешкодний доступ екстрених служб.
Нещодавно я виїжджав на місце, перевіряв: всі пристрої на місці, запропонована модель транспортного руху працює. Тоблю люди розуміють, що це в інтересах колективної безпеки й комфорту. Тому зараз стоїть завдання — масштабувати проєкт, адже маємо понад 11 тисяч дворів. Окрім самих делініаторів потрібна розробка схем організації дорожнього руху на цих локаціях, сформувати прихильність жителів, адже не усі, на жаль, за комфортне та безпечне співіснування. Тим не менше, рухаємось і в цьому напрямку.
— Продовжуючи тему війни, хочу поговорити про підготовку до зими. Наскільки розумію, вона вже має бути на завершальному етапі — вересень промайне, й не встигнемо озирнутися. То яка готовність?
— Ми справді наближаємося до фіналу. Поточні ремонти, профілактика та обстеження виконані вже на 90%, тож можна говорити про високу готовність. Ще триває заміна теплових мереж. Попри фінансові обмеження й нестачу кадрів, цього року плануємо замінити 55 кілометрів — насамперед на проблемних ділянках, що показали себе не дуже надійно під час минулих сезонів: на вулицях Діловій, Любомира Гузара та Петлюри, де була аварія.
Роботи ще тривають, але на деяких ділянках вони вже добігають кінця. Основні плануємо завершити до кінця вересня, та продовжимо й у жовтні. Якщо дозволить погода, працюватимемо і довше — торік встигли навіть у листопаді.
Я регулярно чую прямолінійне питання — чи будуть аварії? І відповідь на нього має бути також чіткою та об’єктивною — аварійні випадки будуть. Це невіддільний фактор функціонування системи тепломереж, більшість яких прокладені 30-40-50 років тому. До війни ми розпочали масштабну заміну трубопроводів, застосовуючи комплексний підхід.
До війни ми робили більше, тепер обсяги скоротилися, але цю роботу не зупиняємо, робимо поступово, в залежності від ресурсів, які маємо у воєнний час.
Щоб аварійних ситуацій було менше, важливо системно й планово міняти мережі. Заяви, що за пів року, рік чи два в такому мегаполісі як Київ можна повністю вирішити питання пошкоджень теплових мереж це свідома спекуляція на проблемах, а не намагання їх вирішити.
Але навіть за таких непростих умов надійність і стабільність у постачанні послуг — базовий принцип і Київ щоразу посилено готується до зими, відпрацьовуємо наші дії під час можливих позаштатних ситуацій. У Києві працює 40 аварійних бригад, оснащених сучасною технікою, є фахівці та ресурси для швидкої ліквідації аварій.
— Щодо готовності житлового фонду. Торік, станом на 19 вересня, понад 93% комунальних будинків уже були готові до зими. Які дані цьогоріч на початок вересня?
— Зараз рівень готовності більше 90%. Основну увагу приділяємо стійкості та енергоефективності будинків. Дуже важливо, що ми майже досягли позначки майже тисяча будинків за програмою 70/30. Станом на зараз 905 будинків пройшли заходи з термомодернізації.
Ще одна програма — компенсація вартості резервних джерел живлення. Нею скористалися сьогодні 968 будинків, які тепер обладнані генераторами чи іншими альтернативними джерелами енергії. Це означає, що мешканці почуватимуться впевненіше під час можливих відключень світла.
На програму 70/30 цього року місто виділило 320 мільйонів гривень — більше, ніж у довоєнний час. І важливо відзначити внесок самих киян: їхня частка інвестицій уже перевищила 519 мільйонів гривень. З боку міста вкладено 860 мільйонів. Така синергія дає сильний результат — люди реально інвестують у власний комфорт та енергоефективність.
— Чи є райони Києва, де підготовка відстає, наприклад, через пошкодження від обстрілів або з інших причин?
— Усі райони перебувають приблизно в однакових умовах. Але історично найстаріші тепломережі — у Шевченківському, Святошинському, Подільському та Солом’янському районах. Там проблематика найгостріша.
Якщо говорити саме про обстріли, то найбільше страждають Солом’янський, Святошинський і Шевченківський райони. Тому їм зараз найважче. Ми намагаємося перекидати ресурси з менш постраждалих територій — йдеться не стільки про гроші, скільки про фізичну допомогу та роботу комісій, які обстежують пошкоджені квартири.
Окремо плануємо закласти в зміни до бюджету додаткове фінансування саме для цих районів — на відновлення житлового фонду та закладів освіти, що постраждали від обстрілів.
— Які основні ризики ви бачите зараз і як Київ готується до можливих відключень електроенергії?
— Життя змусило нас відпрацьовувати такі сценарії ще з 2022 року, і зараз ми маємо значну еволюцію в підходах.
Проводяться роботи із фізичного захисту об’єктів критичної інфраструктури. У нас є понад 15 сценаріїв дій для різних випадків, і відповідні служби знають алгоритми реагування.
Нагадаю киянам, що у Києві є 1000 пунктів незламності: зараз вони не працюють, бо немає потреби, але можуть бути розгорнуті за кілька годин. Там люди зможуть підзарядити пристрої, відпочити, скористатися зв’язком.
Також ми вдвічі збільшили кількість мобільних котелень у порівнянні з минулим роком — зараз їх 51, і вони вже використовуються переважно в лікарнях та закладах соціальної сфери. Це серйозний резерв на зиму.
Звісно, забезпечити всі потреби лише альтернативними рішеннями неможливо. Але критична інфраструктура — у фокусі нашої уваги. Ми впроваджуємо програму встановлення резервних джерел живлення — газопоршневих установок і газових турбін, які можуть стати альтернативою у випадку відключень електроенергії.
— Мова йде про розвиток розподіленої екогенерації?
— Так, для міста це нині один із пріоритетів у житлово-комунальній сфері. Хочу пояснити сам підхід. Ми звикли, що енергетичний об’єкт — це величезна ТЕЦ із трубою, яку видно з іншого кінця міста. Така станція постачає енергію тисячам будинків.
Але зараз йдеться про невеликі установки, наближені безпосередньо до своїх споживачів. Завдяки цьому зменшуються втрати на транспортування, підвищується ефективність. Такі установки мобільні, високотехнологічні, мають високий коефіцієнт корисної дії й споживають значно менше палива, ніж старі радянські об’єкти.
Когенерація означає виробництво одразу двох видів енергії — електричної та теплової. Тобто установка одночасно забезпечує і світло, і тепло для будинків поряд. Це економічно вигідно та енергетично ефективно.
Є ще й фактор безпеки: великі об’єкти легше вразити і наслідки будуть в рази глобальніші, якщо порівнювати з невеликими установками. Розподіленість генерації дає більше можливостей в плані захисту, аварійного резерву та оперативності альтернативних підключень.
— Коли в Києві можуть з’явитися такі об’єкти?
— Уже цього року. Ми плануємо до кінця року ввести в експлуатацію кілька об’єктів загальною потужністю понад 100 МВт. Це недешеві проєкти: будівництво захисних споруд, закупівля й монтаж обладнання вимагають значних коштів. Однак саме концепт розподіленої когенерації успішно впроваджений в багатьох європейських містах. Спираючись на міжнародну практику і маючи власний досвід роботи таких установок, прийматимемо рішення щодо їх масштабування. В нинішніх умовах кожна інвестиція має бути виправдана не на 100, а на 200%.
Я впевнений, що ці системи себе виправдають, але нам треба пройти шлях безпосередньої експлуатації та переконатися у безумовній ефективності. Паралельно розглядаємо й інші напрями, наприклад, сонячну когенерацію.
— Наскільки я знаю, фахівці навіть уже розробили концепцію сонячної когенерації. Коли документ можуть ухвалити?
— Справді, ми вже розробили відповідну концепцію. Вона вже схвалена профільною комісією Київської міської ради і далі документ буде винесений на сесію Київради.
Ця концепція стане базою для роботи з фінансовими донорами та міжнародними організаціями, адже сонячний ресурс дуже цінний. Київ має специфіку — тут немає великих площ для сонячних станцій, але є потенціал дахів житлових будинків, шкіл та соціальних закладів. Встановлення панелей на цих об’єктах — і економічно вигідне, і посилює енергостійкість міста.
Крім того, це важливий крок до декарбонізації — напряму, який сьогодні є ключовим для Європи. Ми всі сподіваємося на швидке завершення війни, але навіть після перемоги розвиток «зеленої» енергетики залишиться в пріоритеті.
— Проєкт реалізовуватиметься здебільшого за інвестиційні кошти?
— Саме так. Ми прагнемо мінімізувати використання бюджетних коштів. У нас уже є успішний досвід співпраці з міжнародними донорами, інвесторами та зарубіжними банками. Наприклад, у сфері теплопостачання «Київтеплоенерго» залучило 3 мільярди гривень у вигляді фінансування й обладнання виключно на відновлення — без жодної копійки з міського бюджету.
Це правильний і показовий приклад. У таких напрямках, як енергетика, наше завдання — створювати умови, щоб кошти приходили із зовнішніх джерел, а не витрачалися з бюджету міста.
Ірина ГЛАВАЦЬКА, «Вечірній Київ»
