Не стало нашого друга та автора - Тараса Кузьмова. Його улюблене «Дзеркальце» стиснуте болем разом з мамою, дружиною і трьома синами Тараса.
Він плив над людським морем і з висоти свого двометрового зросту часто бачив що там - за горизонтом події. Кузьмов не розумів, що таке «євроінтеграція», бо вважав Україну від народження частиною Європи. Тарас пишався українськими інтелектуалами, вмонтованими в науковий, літературний, філософський, політичний дискурс Європи початку минулого сторіччя.
Він бачив Україну як модерну державу, а не етнозаповідник у Пирогово. Ненавидів пафос і рагульство. Бачив нашу країну не наздоганяючою, а приреченою на лідерство.
Його виховували легендарні Марек Іващишин, Олександр Кривенко і Адам Міхнек. І вже потім сам Тарас виховував сотні молодих українських журналістів, використовуючи платформи Інтернʼюзу та Хартії- 4. А на «платформах» «Оʼ Брайансу», «Сейфу» чи «Джон Бул Пабу» Тарас надавав мудру іронічну життєву допомогу купі людей, які в нульових і десятих ще не чули про психотерапевтів.
Він не підпускав до себе легко, але ті, хто заслуговував на його довіру, вже не відпускали його ніколи. Тепер доведеться…
