У 2025 році в Харкові побільшало політичної реклами, констатує кандидат політичних наук Антон Авксентьєв. Він ретельно проаналізував ці банери по місту та дав свою суб’єктивну оцінку.

Політолог каже: найбільше такої реклами можна побачити від міського голови Ігоря Терехова. Не відстають і військові, продовжує Авксентьєв.

«Тут візуально переважають Білецький з «трійкою», «Азов» і «Хартія», яка заполонила місто своїми графіті через блок від мера на «наружку». Зараз хочу зупинитися на «поклєйках» від Терехова, яких у місті бачу паралельно аж чотири», – зазначив політолог.

За словами Авксентьєва, меседж «пишаюсь бути харків’янином» – ключовий ще з минулого року. Припускає: ідея виникла після оприлюднення влітку 2024-го соціології, що серед усіх обласних центрів саме в Харкові найвищий відсоток респондентів (94%) пишаються бути мешканцями свого міста.

«В принципі, і без соціології пафосна харківська мегалотімія дуже помітна в соціальних мережах. Концепт «перша столиця» за формою став табуйованим, але за змістом лише посилився та отримав реінкарнацію у вигляді «залізобетонного міста-героя». Мер прагне це уособлювати, ототожнювати свій особистий імідж із брендом міста. Вийшло дуже точне потрапляння в цільову аудиторію і медіанного виборця. Обурення «харківців» із патріотичного фейсбуку мера не цікавлять, бо це не для них, а для «харків’ян» і «харьковчан». Суб’єктивна оцінка: технологічно потужно», – пише політолог.

«Поклєйка» до серпневих свят (яку досі не зняли) вийшла слабшою. Хоча цільова аудиторія мера, ймовірно, 23 серпня ні з яким прапором і не асоціює. В цілому зрозуміла ідея в поєднанні, а не протиставленні харківської та української ідентичності», – зазначив політолог.

Він вважає, що ці банери вийшли формальними і не дуже щирими.

«А перша асоціативна паралель на цю формулу «2 чогось – 1 кудись» в мене була з грайливим тризубом ексміністра Ткаченка. Три роки тому до серпневих свят Мінкультури запустило флешмоб «тризуб незалежності» з загнутими пальцями, але все пішло трошки не туди, коли урядовцям деталізували призначення обраного ними жесту», – заявив Авксентьєв.

Авксентьєв пише, що ця фраза лунає від Терехова ще з 2022 року.

«Зараз візуально знайшла відображення в серії білбордів-ілюстрацій, як живуть «труженники тыла» міста-героя. Наприклад, на перехресті Науки та колишньої Новгородської під цитатою вождя і великими літерами «Ігор Терехов» зображено, ймовірно, комунальницю, яка висаджує квіти. Бо харків’янам – місто-сад, а не форпост, фронтир, фортецю й інші «фу». Бо де-факто є два Харкова, які все менше розуміють одне одного. Перший – ЦА мера, «живе та працює»; інший – воює. На жаль, навіть так – воює та вмирає. Технологічно ось цю тінь смерті вкрай важливо блокувати життям – тому у Білецького «ми тут, щоб жити» (привіт Добкін-2006, «нам здесь жить»)», – порівняв політолог.

На його думку, ця реклама – непоганий хід Терехова уникати власного зображення на своїй «наружці». Оцінка – 7/10.

«Найсвіжіша вереснева «поклєйка», яка за змістом мала дублювати і освіжити «пишаюся бути харків’янином», проте «..и тут Остапа понесло». Вибачте, а більше, ніж місто – це вже Харківська республіка чи ще ні? Що буває більше за місто – регіон, автономія, держава? Я-то розумію, яку закохану в своє місто сову намагались натягнути на глобус Харкова, але як на мене – перебір. Біля Левади бачив спробу цей меседж пом’якшити сусіднім бордом «Харків – це Україна»: у такому дуеті – вже краще. Але коли «більше, ніж місто» наодинці (проїжджав на Клочківській) – враження двозначне», – вважає політолог.