Андорра приймала другий матч між житомирським “Поліссям” та “Санта-Коломою”, яка відповідно і була господарем цієї зустрічі. Після першого поєдинку, який завершився з рахунком 1:2 на користь андоррців, тренерський штаб з Русланом Ротанем на чолі мав дати прочухана своїм підопічним і нагадати, хто є фаворитом у цій дуелі та врешті-решт “вовками”.
На фоні важких обстрілів України останніми днями футболісти повинні були пам’ятати і про це як про додатковий стимул і мотивацію перемогти, оскільки є для кого та є заради кого.
Матч розпочався із заряджених дій “поліщуків” на чужій половині поля, хоч “Санта-Колома” майже одразу змогла забрати м'яч під свій контроль. Житомиряни активно намагалися пресингувати захисну лінію та воротаря, постійно опиняючись за крок від легального присвоєння ігрового снаряду собі. На превелике щастя, це дало свої плоди, і вже на четвертій хвилині гри Богдан Михайліченко забив перший, початковий гол, який мав не тільки заспокоїти українських вболівальників, але й надати нову хвилю емоцій футболістам у зеленій формі.
Хоч стартовий натиск українців досить швидко матеріалізувався у перевагу в рахунку в конкретно цьому матчі та нічию за сумою двох, все одно варто відзначити спокій, елегантність та виваженість андоррської команди, яка дуже по-іспанськи виходила з-під “атакувальних пазурів” команди Руслана Петровича. Просто відмінний “білд-ап” з чудовим баченням поля, вчасним таймінгом та нестандартними діями – саме так вміють грати представники футбольного клубу “Санта-Колома”. Міф про те, що деякі країни ще не навчились грати у футбол, остаточно розвіяно чи ще залишились питання?
Деякі гострі відповіді суперників на контратаках часом заскочували зненацька оборону “Полісся”, куди епізодично не встигали вмикатися задля підстраховки опорні півзахисники нашої команди, але констатуємо приємний факт – вичавити щось суттєве у “Санта-Коломи” не вдалось.
Так само вдало, як і першу партію, “Полісся” розпочало другу, забивши на 48-й хвилині матчу швидкий та дуже корисний гол. З дебютом можна привітати Олександра Філіппова. Трохи остудив наші затьмарені мріями про наступного суперника голови Маріо Моурело, який завдяки рикошету від Едуарда Сарапія зробив рахунок дзеркальним з першим матчем у Словенії.
“Полісся” намагалось не квапити події та сильно не висуватись на захисників суперника, які дражнили українських атакувальних гравців своїми перепасовуваннями з воротарем. Можливо, тренер андоррців, аргентинець Федеріко Бессоне, надивився забагато ігор “Олександрії” зразка минулого сезону.
На “пальму першості” “поліщуків” повернув Олександр Андрієвський, зробивши рахунок 1:3. Протягом матчу в центрі поля Олександром було зібрано багато фолів, іноді доволі суперечливі епізоди закінчувались призначенням стандартних положень на користь українських опонентів, але у арбітра цього матчу були свої думки з цього приводу.
Надалі гра увійшла у ще більш спокійний ритм. Схема 4-4-2, в яку грала команда Ротаня, могла трансформуватись у три нападники внаслідок висування крайніх вінгерів, дивлячись яким флангом команда в чорній формі починала будувати власні комбінації.
Дебютний м’яч забив Микола Гайдучик, який після своєї появи не зміг витримати і хвилини, аби не записати своє прізвище у протокол матчу (до речі, це перший гол у кар’єрі для Миколи у єврокубку). Хоч четвертий був “загнаний” в порожню сітку, важливість та певну естетику це аж ніяк не відміняє, варто лиш подивитися на дії Назаренка до цього, який фактично створив 80% цього взяття воріт.
Наступного суперника житомирське “Полісся” дізнається незабаром, ним стане переможець пари Пакш (Угорщина) та Марібор (Словенія). Добре, що перший невдалий матч закінчився такою перемогою, яка точно надасть потужного емоційного піднесення команді Руслана Петровича. Надалі так тримати!
