Погром века. Акценты зрителя на финале Лиги чемпионов
Насправді історія Кубка європейських чемпіонів налічує майже сімдесят років. Втім, немає жодних сумнівів у тому, що й у наступні тридцять цей рекорд не буде побитий. Виграти у п'ять м'ячів у фіналі Ліги чемпіонів (якщо вона все ще розігруватиметься) – це якийсь нонсенс. А тим більше – програти.
Якби я був молодший і безжальніший чи що, щосили впивався б цим фактом. Бо не хотів бачити “Інтер” у фіналі. Але сьогодні я скоріше розчарований командою, і мені рішуче все одно, чому вона постала перед нами такою неспроможною. Глядач сів до екрану, щоб дивитись Головний клубний матч року.
Вболівав за ПСЖ, тому що він змусив за себе вболівати буквально з початку плей-офф. Щодо суперника, то, мені здається, йому приписують зайвий прагматизм. Це вже якийсь стереотип - щодо італійських клубів, і збірної країни. Якщо Італія, то прагматики. Все це було актуально років десять-п'ятнадцять тому.
"Інтер" Індзагі грав у нормальний та цілком привабливий футбол протягом усіх плей-офф. А у фіналі, сповідай він прагматичний стиль, чорта з два ми побачили б сімнадцять гольових моментів на двох і п'ять голів у його ворота. За всієї феєричності команди Енріке.
Це було справжнє свято Футболу, але, на жаль, не для всіх. Для вболівальників "Інтера" воно обернулося історичною трагедією. Можна говорити про те, що їхня команда виявилася не готовою до фіналу, що вона провалилася, але тільки не про те, що вона була його недостойною. Нехай я і вболівав у півфіналі за "Барселону".
Чим нас обділили вчора в Мюнхені, то це інтригою. Реалізувавши перший же свій шанс на 12-й хвилині, ПСЖ блискуче повторив трюк через вісім хвилин. І після цього гола Дуе, якому ще й посприяв легкий рикошет, гра фактично була зроблена.
"Інтер" ще міг забити двічі після кутових, але не забив, а потім майже сорок хвилин поспіль на полі була одна команда - навпроти. Цікаво, що за весь цей час - до сейву Доннарумми і після нього - крім ще трьох голів, усі решта дев'ять небезпечних ударів ПСЖ припали повз ворота. Зоммеру не дали жодного шансу.
Що б ви не говорили, але найпомітнішою фігурою на полі був Дембеле з шістьма участями у ключових епізодах гри, у тому числі й трьох голах. Щоправда, Дуе поступився тут зовсім небагато, а дубль плюс пас не залишають йому конкурентів як герою матчу. У трійці особистостей поєдинку, безперечно, має бути і Кварацхелія.
Барколя вийшов значно пізніше і мучив оборону "Інтера" вже за великого рахунку, але не запам'ятатися своєю настирливістю все ж таки не міг.
Неоднозначний вийшов фінал, якщо не сказати: дивний. Можливо навіть унікальний. Хтось скаже: це не фінал. Дивлячись чого чекаєш. Якщо ви хотіли, як у боксі, щоб обидва бійці протрималися якнайбільше раундів, я вас розумію. Але я не люблю бокс, я люблю футбол. А він учора виграв в одні ворота.
Буває й таке. Головне, що переміг найсильніший. А ПСЖ був сильнішим і "Бреста", і "Ліверпуля", і "Астон Вілли", і "Арсеналу". І, зрозуміло, "Інтера". Де більше, де менше, але всюди команда Енріке награла на підсумкову перемогу. Незрозумілу “груповуху”, якою так пишається УЄФА, до уваги, звичайно, не беремо.
І, озираючись на неї, думаєш: а може, і є якась логіка в тому, що таким незвичайним для фіналу рахунком завершився саме цей сезон імені швейцарської системи? Дивувати так дивувати. Чи ви теж у захваті від Попереднього раунду? Як на мене, він скоріше розслабив фаворитів. Втім, це тема для окремої розмови.
І таки-так, а ви Мбаппе не бачили? Так ось хто заважав парижанам відсвяткувати цей тріумф раніше! Жарт, звісно, але й своєрідний парадокс. Бо чувак у Мадрид за титулами подався...