Зараз Кремль усі свої сили кинув на війну в Україні. А що буде після того, як закінчаться бойові дії на російсько-українському фронті, а Трамп і Путін розпишуть «понятійку»?
У Польщі, країнах Балтії та Північної Європи впевнені, що в разі укладання україно-російської домовленості про припинення вогню різко посилиться загроза їхній безпеці: Росія прискорить реалізацію планів із переозброєння та перекидання військ на північно-східний фланг НАТО. І хоча до завершення війни ще далеко, європейські сусіди вже зараз готуються до гіршого сценарію — російського вторгнення. У північно-східній Європі вважають, що це може статися до 2030 року.
У лютому данська військова розвідка надала свою оцінку загроз, згідно з якою в разі, якщо бойові дії в Україні припиняться, Росія приблизно через шість місяців буде спроможна вести локальну війну в одній із країн-сусідів. Приблизно через два роки РФ буде готова до війни проти кількох країн у регіоні Балтійського моря. Через п’ять років Росія може бути готова до великомасштабної війни на європейському континенті без участі США.
На думку генерального інспектора збройних сил ФРН Карстена Броєра, Росія потенційно зможе розпочати масштабну збройну агресію проти держав-членів НАТО 2029 року. «Над усіма нами нависає загроза з боку Росії… Агресивний ревізіонізм Росії загрожує не тільки безпеці та територіальній цілісності України, а й нашій спільній безпеці в Європі та в усьому трансатлантичному регіоні», — заявив днями канцлер Німеччини Фрідріх Мерц.
Глава німецької розвідки Бруно Каль вважає: що раніше закінчиться війна в Україні, то швидше Росія захоче випробувати міць країн Заходу та перевірити дієвість статті 5 Вашингтонського договору. Висновок, який зробив Каль, обурив і спричинив відразу в українців, які щодня втрачають на війні своїх близьких: надмірно швидке завершення війни в Україні дало б змогу росіянам «використати свою енергію там, де вони справді цього хочуть, а саме — проти Європи».
Експерти зазначають, що метою потенційної операції Кремля проти країн Балтії або Скандинавії буде не стільки захоплення частини їхніх територій, скільки розвал НАТО як військово-політичної організації. В Москві роблять ставку на те, що Захід не готовий до ризику й волітиме ухилитися від виконання своїх союзницьких зобов’язань і втручання в збройний конфлікт, аніж постати перед перспективою ядерної ескалації.
Ця оцінка підтверджується й поведінкою Заходу впродовж російсько-української війни, який прагне мінімізувати ризики та уникнути прямого зіткнення з Росією, й нещодавніми словами Трампа, якого «зовсім не хвилює» посилення військової активності Росії біля Фінляндії та Норвегії. Позиція нинішньої американської адміністрації вже неодноразово давала привід сумніватися в тому, що в межах статті 5 США підуть на захист своїх європейських союзників.
Можливо, для когось воєнний конфлікт на північно-східному фланзі НАТО здасться неправдоподібним алармістським сценарієм. Але хіба не абсурдним здавалося широкомасштабне вторгнення Росії в Україну?
Та й нині Кремль намагається переконати Європу у відсутності агресивних намірів. Але водночас Москва тестує поведінку Заходу в критичних ситуаціях: її літаки порушують повітряний простір країн-членів НАТО та небезпечно зближаються з їхніми літаками, російська влада блокує супутникову навігацію й затримує нафтовий танкер, що йде з Естонії, а нелегальні мігранти з російської або білоруської території масово штурмують КПП на кордоні з країнами НАТО.
Оскільки всі ресурси Росія використовує у війні проти України, через нестачу солдатів і техніки реального збільшення військової загрози для країн Балтії та Північної Європи на сьогодні не спостерігається. Однак погрози російських політиків на адресу Фінляндії, Польщі та країн Балтії, довгострокові плани Росії й створення військової інфраструктури біля її західних кордонів непокоять сусідні країни.
Наприкінці квітня The Wall Street Journal повідомила, що Росія нарощує військову присутність уздовж кордону з Європою. У Петрозаводську, приблизно в 160 км від Фінляндії, росіяни розширюють бази для створення нового армійського командування: будують штаб та інфраструктуру для розміщення десятків тисяч солдатів, зокрема казарми, тренувальні полігони та склади для техніки. А ще Москва модернізує залізницю, яка проходить уздовж кордону Фінляндії й далі до Естонії.
Також Москва продовжує нарощувати військову присутність у Калінінградському анклаві, включно з розміщенням ракетних комплексів «Іскандер» і систем С-400. Вона розміщує ядерну зброю в Білорусі. Регулярно проводить спільні військові навчання з Мінськом, включно зі сценаріями нападу на країни НАТО: зокрема на вересень заплановано навчання «Захід-2025». Проводить навчання й у Балтійському морі, і на прилеглих територіях, що сприймається як демонстрація сили та відпрацьовування потенційних сценаріїв.
Водночас Кремль використовує кібератаки, дезінформацію, підтримку проксі-структур і втручання в політичне життя країн регіону, прагнучи розхитати ситуацію, граючи на темі порушення прав «російськомовних». Своєю чергою країни північної та східної Європи — від Польщі до Норвегії — не тільки здійснюють контррозвідувальні заходи щодо запобігання втручанню росіян у їхні внутрішні справи та операції з кібербезпеки, а й стрімко перебудовують свою оборонну політику.
Ці країни сподіваються, що союзники з НАТО виконають свої зобов’язання. Наразі Альянс посилює військову присутність на північному сході Європи, розміщуючи багатонаціональні батальйони, й регулярно проводить навчання. Але ці держави й самі посилюють армію, будують нові військові бази, модернізують аеродроми та порти, зміцнюють кордони: встановлюють протитанкові загородження, риють траншеї та повертаються до практики використання протипіхотних мін.
Наприклад, Польща збільшила оборонний бюджет до 4,7% ВВП, більше, ніж будь-яка інша країна НАТО. Масштабно переозброює армію, плануючи наростити її чисельність до 300 тисяч осіб. Розбудовує сили територіальної оборони. Активно закуповує техніку в США (танки Abrams, системи Patriot, HIMARS) і Південній Кореї (танки K2, САУ K9, літаки FA-50). На кордоні з Росією та Білоруссю Варшава, готуючись до можливої атаки в разі ескалації, будує лінію укріплень — «Східний щит».
Однак Польща може стикнутися з нестачею солдатів: більшість поляків не готова йти до армії, якщо Росія нападе. Як випливає з опитування, проведеного компанією IBRiS, 18,5% опитуваних повідомили, що в разі війни виїхали б за кордон. Ще 14,1% респондентів планували б знайти безпечніше місце для проживання в межах Польщі. Волонтерську діяльність обрали б 25%. І тільки 10,7% дорослого населення готові добровільно вступити до лав збройних сил (проти 15,7% 2024 року).
Латвія, Литва й Естонія збільшують чисельність армій, інвестують у ППО, розбудовують територіальну оборону. Естонія, зокрема, активно розвиває добровольче ополчення — Кайтселійт. Окрім того, в країнах Балтії розміщено багатонаціональні бойові передові групи НАТО. Водночас в Естонії розташована британська бригада й бронетанкова група, в Литві — німецька бронетанкова бригада, а в Латвії — багатонаціональні сили під командуванням Канади.
Крім того, країни Балтії звертають особливу увагу на уразливість «Сувалкського коридору» — вузької ділянки території між Польщею та Литвою, що відокремлює Калінінград від російського сателіта — Білорусі. Його можливе захоплення Росією — один із ключових сценаріїв у військовому плануванні. Тому невипадково в польському Щецині розміщено штаб багатонаціонального корпусу «Північний схід», через який НАТО здійснює командування чотирма бойовими групами, розміщеними в Латвії, Литві, Польщі та Естонії.
Фінляндія дуже уважно стежить за діями Росії. Маючи спільний кордон завдовжки в 1,3 тис. км, Гельсінкі активізували будівництво загороджень: сам кордон закрито з осені 2023 року, після того як Фінляндія звинуватила Москву в гібридній операції з використанням потоків мігрантів. Фінська влада закупила американські винищувачі F-35. Посилила територіальну оборону: маючи 5,5 мільйона населення, Фінляндія готова мобілізувати до армії мільйон громадян. У Гельсінкі базується Центр із протидії гібридним загрозам. Зрештою, 2023 року Фінляндія стала членом НАТО.
Визначивши в новій стратегії національної безпеки Росію як найсерйознішу загрозу, Швеція відмовилася від своєї політики нейтралітету й 2024 року стала членом НАТО. Стокгольм збільшує військовий бюджет, активно нарощує військову присутність у субарктичному регіоні, що набуває дедалі більшої стратегічної важливості для глобальних геополітичних гравців через природні ресурси, відновлює оборонну інфраструктуру на острові Готланд у Балтійському морі, модернізує флот.
Шведський уряд планує, починаючи з 2025 року, закупити озброєння на 2,5 млрд дол. із постачанням у 2026–2028 роках. На ці кошти Стокгольм має намір отримати засоби ППО, безпілотники, реактивну артилерію та боєприпаси. Швеція відроджує концепцію «тотальної оборони», за якої й армія, й громадянське суспільство готуються до відбиття агресії: відновлюється система укриттів, населення навчають дій у разі нападу.
Після 2022 року Данія значно збільшила військовий бюджет. Копенгаген відновлює раніше урізані елементи сухопутних військ, посилює ППО та військову мобільність. Оскільки Данія контролює стратегічний вихід із Балтійського моря через протоки, вона посилює морську оборону, модернізує флот і розвиває засоби протичовнової боротьби. Після низки інцидентів із обривами кабелів у Балтійському морі Данія приділяє увагу захисту морської інфраструктури.
Росія активно мілітаризує Кольський півострів. Не дивно, що Норвегія, яка має прямий вихід до арктичного регіону, посилює військову присутність в Арктиці, зокрема розміщуючи війська ближче до кордону з РФ і відстежуючи активність російського Північного флоту. Осло активно розвиває підводний моніторинг, системи раннього попередження, ППО та супутникову розвідку. На території Норвегії регулярно проводяться масштабні навчання НАТО (зокрема Cold Response).
Європа ввійшла в епоху стратегічної нестабільності.
Якщо Вашингтон послабить підтримку союзників, а Європа виявиться неспроможною взяти на себе більшу частину відповідальності, це стане запрошенням для Кремля до нової воєнної авантюри. Загроза може здаватися далекою або нереалістичною. Але Європа більше не може дозволити собі розкіш ілюзій: російська загроза не зникне після закінчення російсько-української війни. Вона лише змінить форму й напрям. Історія України вчить: найкращий спосіб уникнути війни — бути готовими до неї раніше, ніж вона розпочнеться.
