Вчені за допомогою даних Європейського космічного агентства (European Space Agency, ESA) виявили 85 нових підльодовикових озер під Антарктидою. Їхнє відкриття майже вдвічі збільшило кількість відомих активних озер, що впливають на стабільність льодовиків і глобальний рівень моря, пише Phys.
Дослідження, опубліковане у журналі Nature Communications, базується на спостереженнях супутника CryoSat за 2010-2020 роки. Загальна кількість активних озер під Антарктидою тепер становить 231.
Науковці також зафіксували нові дренажні шляхи, серед яких — п’ять взаємопов’язаних мереж. Провідна авторка роботи, докторантка Університету Лідса Саллі Вілсон пояснила, що спостереження за підльодовиковими озерами є складними через умови.
“Надзвичайно важко спостерігати за процесами наповнення та осушення підльодовикових озер у таких умовах, особливо враховуючи, що для їх наповнення та осушення потрібно кілька місяців або років. До нашого дослідження у світі спостерігалося лише 36 повних циклів, від початку наповнення підльодовикових озер до кінця осушення. Ми спостерігали ще 12 повних циклів наповнення та осушення, довівши їх загальну кількість до 48”, — зазначила Вілсон.
CryoSat, запущений у 2010 році, вимірює товщину морського льоду та відстежує зміни висоти льодовикових щитів. Радіолокаційний альтиметр дозволив зафіксувати коливання поверхні льоду, що відображають цикли наповнення і стікання озер під крижаним щитом.
Співавторка дослідження Анна Хогг з Університету Лідса наголосила, що розміри озер змінюються під час різних циклів. Це, за її словами, свідчить про більшу динаміку підльодовикової гідрології, ніж вважалося раніше.
Вілсон додала, що нові дані необхідні для чисельних моделей, які прогнозують внесок льодовикових щитів у підвищення рівня моря. Вони дозволять краще оцінити вплив потоків талої води під Антарктидою на глобальні процеси.
Мартін Вірінг, координатор кластера полярних наук ESA, підкреслив: “Це дослідження знову демонструє важливість даних місії CryoSat для покращення нашого розуміння полярних регіонів. Чим більше ми розуміємо процеси, що впливають на Антарктичний льодовиковий щит, тим точніше зможемо прогнозувати масштаби майбутнього підвищення рівня моря”.
Підльодовикові озера формуються завдяки теплу від земної кори та тертю льоду, що ковзає по породі. Не всі підльодовикові озера є динамічними, багато з них вважаються стабільними, оскільки їх рух не зафіксовано. Наприклад, озеро Східний Антарктичний льодовиковий щит, яке містить від 5000 до 65 000 кубічних кілометрів води під чотирма кілометрами льоду. Цього обсягу достатньо, щоб заповнити Великий Каньйон і навіть більше.
Попри свою стабільність, повне зникнення Східного озера могло б мати серйозні наслідки для Антарктичного льодовикового щита, циркуляції океану та глобального рівня моря. Науковці наголошують, що активні цикли наповнення та осушення є ключовими для моделей клімату.
“Завдяки картографуванню того, де і коли ці озера активні, ми можемо почати кількісно визначати їхній вплив на динаміку льоду та покращити прогнози майбутнього підвищення рівня моря”, — підсумувала Вілсон.
Наразі найбільший у світі айсберг A23a викликає серйозне занепокоєння вчених через швидке танення та ймовірність його руху в бік острова Південна Джорджія. Якщо він сяде на мілину, це створить загрозу для місцевої екосистеми, зокрема для пінгвінів та інших морських тварин.
