На фоні поєдинку київського "Динамо" проти "Оболоні", який завершився нічийним результатом 2:2, інший український гранд підходив до центрального протистояння туру, маючи в кишені цілком реальну можливість зрівнятися зі своїми головними антагоністами заліковими балами.
Харківський "Металіст 1925" до цього матчу підійшов у непоганій формі, команда Младена Бартуловича потроху збирається до купи і моментами демонструє досить цікаву атакувальну гру, володіючи ініціативою та м'ячем на футбольному полі. Так принаймні було до цієї гри.
Оскільки "Шахтар" цілком логічно був фаворитом у цій зустрічі, очевидно, що команда в темно-синій формі зробила установку намагатися грати "від ножа" та пробувати свої сили діючи другим номером.
Перші хвилини подарували очікуваний для багатьох малюнок – "гірники" тримали м'яч, намагаючись сканувати своїх опонентів. Одним з найактивніших диригентів атак "помаранчевих" на початку був Микола Матвієнко, який горизонтальними, розрізаючими передачами шукав партнерів. Досить часто ці пошуки завершувалися успішно, а подекуди навіть гостро.
Чіткі шеренги захисної та півзахисної лінії харків'ян майже безпомилково рухалися, при цьому зберігаючи структурованість та компактність. 4-4-1-1 іноді перетворювалися на 4-4-2, коли в пару до Ітодо піднімався допомагати в пресингу Калітвінцев, або на 4-5-1, коли підопічні Турана вже знаходилися на половині поля "Металіста 1925" і за лінією м'яча залишався лише один Ітодо.
У переміщеннях гостей цікаво було спостерігати за Марлоном Гомесом, у якого ніби вселився вже діючий півзахисник португальської "Бенфіки" Георгій Судаков. Бразилець, так само розпочавши матч на позиції інсайда (позицію опорника зайняв Очеретько), діяв за методичкою екс-партнера: коли хотів отримати м'яч, міг опускатися до центральної лінії поля, але коли команда перебувала без м'яча, знаходився майже на одній лінії з центральним нападником Кауаном Еліасом.
Прикрий гол для харків’ян прийшов з правого флангу "Шахтаря". Аллісон, прибираючи м'яч під себе, натрапив на підкат Мартинюка, який котився паралельним курсом. Пенальті підійшов бити Артем Бондаренко, трансфер якого в турецький "Трабзонспор" так і не здійснився. Зрештою, він спокійно розвів голкіпера Варакуту та м'яч по різних кутах.
У другому таймі номінальні господарі почали більше дозволяти собі тримати м'яч та в цілому грати гостріше. До цього "ретельний" контроль м'яча донеччан не призвів до великої кількості небезпеки, тож їхні візаві вирішили показати приклад, як треба по-справжньому розважати публіку.
20-річний Рамік Гаджиєв, який грав на позиції правого вінгера, серйозно "прополоскав" весь лівий фланг "Шахтаря", починаючи від Азарова та Педріньйо, закінчуючи Матвієнком, якому теж декілька разів доводилося в останній момент наздоганяти молодого українця азербайджанського походження.
На жаль, у такому чемпіонаті, як наш, якщо ти починаєш демонструвати елегантний та естетично красивий футбол, тобі загрожує небезпека отримувати по ногах у кожному другому ігровому епізоді, що зрештою було і з Раміком. Травма, отримана ним на 83-й хвилині, та покидання поля на ношах зайвий раз демонструє, що важко бути Мессі, коли ти граєш у "чемпіонаті лісорубів". Бажаємо Гаджиєву скорішого одужання.
Якщо половину матчу було відчуття, що "Шахтар", забивши один гол, заспокоївся, вирішивши сісти низьким блоком, щоб відпочити, контролює ситуацію і дозволить своїм суперникам створити рівно стільки, скільки сам вирішить, то ближче до екватора другого тайму і після нього колектив у "помаранчевій" формі виглядав збентеженим і переляканим. Як показує практика, агресія та емоційність Арди Турана поки не переймається гравцями, які знаходяться на полі, можливо, електризується тільки лавка запасних, а до інших просто не дістає.
Іван Калюжний підбив цілком логічний підсумок під невпевненістю "Шахтаря" та натиском, прикрашеним бажанням у "Металіста 1925".
Хоч і доволі спірний, але все ж важливий забитий гол для команди та особисто Івана. Забивати у ворота "гірників" він привчив себе ще з минулого сезону.
1:1 і "Шахтар" теж наслідує приклад "Динамо", втрачаючи очки в Житомирі. Матч, за який не соромно Младену Бартуловичу і колективу, але який викликає запитання до фізичних кондицій "Шахтаря" та налаштування на гру. Перші завірюхи в боротьбі за подальше чемпіонство створюють великі проблеми. Так, а що буде далі?
