Українська ракета FP-5 "Фламінго" викликала жваву дискусію. Заявлені характеристики роблять її потенційним засобом глибинних ударів. Водночас обговорюється помітність ракети для ППО, економічна доцільність, темпи виробництва та політико-правові аспекти. Докладніше – на РБК-Україна.
FP-5 ("Фламінго") від Fire Point стала предметом активного обговорення. Виробник називає для ракети запас корисного навантаження понад тонну й дальність від кількасот кілометрів до заявлених 1-3 тис. км, що за певних умов може перекласти її з тактичного інструмента в фактор глибинних ударів.
Разом із тим частина тверджень підтверджується документами та демонстраціями, інша – під сумнівом через запитання до технічної життєздатності та економічної доцільності. Що про ракету кажуть аналітики та від чого залежить, чи стане "Фламінго" системним доповненням українських ударних можливостей, – детальніше в матеріалі.
За словами директора інформаційно-консалтингової компанії Defense Express Сергія Згурця, серед нових українських розробок ракета "Фламінго" виглядає найбільш амбітною за своїми тактико-технічними характеристиками.
"З огляду на те, що заявлена досить велика дальність і вага бойової частини понад одну тонну – це, власне, найбільша бойова частина серед усіх зразків озброєння, які має Україна. Навіть у балістичних ракетах "Грім" чи "Сапсан" вона становить близько 450 кг. Якщо "Фламінго" зможе доставити тонну на відстань хоча б 2000 км і влучити в ціль із точністю до 17 метрів, то це вже дуже амбітні характеристики", – говорить Згурець.
Експерти також зауважують, що розмах крила близько 6 метрів і маса понад 6 тонн роблять ракету добре помітною для радянських та сучасних систем ППО. "Така ракета не має елементів стелс, отже виявити її легше, ніж умовний Storm Shadow", – пояснює військовий оглядач Defense Express.
Великі габарити та відсутність "стелс"-елементів також підвищують імовірність виявлення ракети радарами й перехопленням на підльоті. Це нібито робить FP-5 менш придатною для масових операцій у зоні інтенсивного ППО.
Ракета "Фламінго" від Fire Point (фото: facebook.com/techforce.in.ua)
Також підкреслюють, що для масового виробництва використали пряме (нескладне) крило і запуск із катапульти, а не в ТПК – це дає швидкість виробництва, але збільшує передстартову підготовку і логістичні складнощі.
На противагу цієї критики авіаційний експерт Анатолій Храпчинський підкреслює, що це свідомий інженерний компроміс: велика маса дозволяє нести велику бойову частину (≈1 000+ кг) і досягати дуже великої дальності – це інша категорія завдань, ніж легкі "стелс"-КР. Таким чином "помітність" – ціна за іншу бойову ефективність і можливість вражати стратегічні цілі в глибині.
"Ракета створювалась не як малопомітна зброя, а як потужна стратегічна платформа. Велика маса дає тонну бойової частини і можливість бити на тисячі кілометрів. Для ударів по тилових цілях, де ППО розріджене, саме така конструкція виправдана", – вважає він.
За словами Згурця, також ключову роль може зіграти кількість вироблених ракет, яка здатна компенсувати недолік помітності.
"Візуально ракета добре помітна в польоті, і засоби протиповітряної оборони справді можуть збивати значну їхню частину. Але якщо підтвердиться інформація, що виробник здатен випускати сім ракет на день починаючи з жовтня – це означає близько 200 крилатих ракет на місяць. Якщо, скажімо, із 200 ракет до цілі долетить хоча б 20, наприклад, по заводу з виробництва дронів "Герань" – це стане відчутним ударом по потужностях ворога", – підкреслив Сергій Згурець.
При цьому він зауважує, що навіть виробництво половини від заявленого обсягу вже стане проривом і суттєво посилить ударний потенціал України. За словами CТО компанії Ірини Терех, наразі вони виготовляють 50 ракет на місяць.
Як пояснюють українські авіаційні експерти, це не "маленький хитрий безпілотник", а платформа для руйнівних ударів по стратегічних об’єктах у тилу ворога; у цих умовах щільне російське ППО на підступах до фронту не так релевантне, як розрідженість ППО у глибокому тилу.
На цьому наголошують як локальні фахівці, так і міжнародні аналітики: поява такого "важкого" засобу змінює сприйняття української ударної потужності і примушує переглядати ланцюги постачання критичної інфраструктури у Росії.
Докторант-науковий співробітник Університету Осло, експерт у сфері ракетних технологій Фабіан Хоффман в інтерв’ю "Укрінформу" зазначив, що заявлені характеристики дозволяють Україні загрожувати практично будь-якій цілі на захід від Уралу.
"Це означає, що стратегічна глибина, яку Росія використовує для відведення цілей за межі досяжності, потенційно зведена нанівець і більше не є перевагою Росії. Проте ракета матиме величезну радарну площу видимості через верхню частину. Я не впевнений, але припускаю, що це турбовентиляторний двигун. Навіть загальний розмір ракети є суттєвим. Також їй бракує типових характеристик радарної малопомітності (стелс)", – зазначив Хоффман.
При цьому він вважає, що справжнє питання в тому, чи має Росія все ще достатньо систем протиповітряної та протиракетної оборони, щоб прикрити всі можливі маршрути підльоту.
"Дуже ймовірно, що це не так. Ми бачили, як Україна успішно проникала в російський повітряний простір навіть за допомогою переобладнаних двомісних літаків, які літають зі швидкістю від 100 до 200 кілометрів на годину. Тож Україна зможе зробити це і з "Фламінго", – сказав Хоффман.
За повідомленнями, перші пуски дали змішані результати: із трьох запущених по одній цілі – дві досягли району удару, одна промахнулась на сотні метрів; інші влучали з відхиленням 15-40 м. На цьому фоні ставлять питання щодо навігації / систем наведення та реальної CEP.
Виробник Fire Point наголошує, що перші бойові застосування – це "робочий процес". Експерти також підтримують цю думку. Виробник та частина військових експертів пояснюють: перші пуски – це етап відладки.
Більш важлива динаміка: чи зростає точність із черговими тестами і чи відпрацьовуються вузькі місця навігації та керування.
Перші пуски ракети дали змішані результати (фото: Fire Point)
Незалежні джерела повідомляли про заявлену точність порядку десятків метрів, а виробничі кадри демонструють елементи наведення та системи позиціонування, що дають підстави вважати: проблеми мають локальний, відладжувальний характер.
"Усі нові ракети проходять етап "дитячих хвороб". Важливо не окреме відхилення, а динаміка. Якщо точність поліпшується від запуску до запуску, система має майбутнє", – пояснює військовий аналітик Мілітарного.
Українські виробники зазначають, що зараз потреби фронту у нових технологіях такі, що час на випробування в наших реаліях значно менший, ніж в світі і багато розробок проходять випробування у реальних бойових умовах і одразу отримують фідбек від військових. До того ж ця війна вивела технології на перший план і деякі цифрові рішення вдосконалюються кожні два тижні.
Такої думки дотримується і Верховний головнокомандувач ОЗС США в Європі генерал армії США Крістофер Каволі. На його переконання, переможцем стане той, хто найшвидше інтегрує технології, що швидко розвиваються, зі застарілими системами.
"Термін придатності певної технології досить короткий. Досить легко розробити нову ідею, перетворити її на технологію, застосувати її на полі бою, зіткнутися з протидією, а потім доведеться адаптуватися до адаптації противника і так далі в циклі", – заявив він у серпні на виставці "Новітні технології для оборони" Національної асоціації оборонної промисловості США.
Економіка та промисловий масштаб – ще одна тем в дискусії. Заяви про "одну чи сім ракет на день" і амбітні плани масштабування викликали скепсис з огляду на ланцюги постачання, потребу в специфічних компонентних елементах і фінансуванні.
Критики порівнюють економіку "Фламінго" з дешевшими масовими дронами і ставлять питання: чи має сенс інвестувати сотні тисяч доларів у одиницю (приблизні оцінки 0,5-1 млн доларів за ракету), якщо дешевші системи дають масштабну ефективність?
Відповіддю виробника та прихильників нових розробок є теза про різні рівні застосування: дрони й крилаті ракети не є взаємозамінними інструментами. Цю відмінність пояснює військовий аналітик Олексій Гетьман.
"Гранатомет коштує, наприклад, умовно тисячу доларів, а куля – один долар. То, може, замість гранатомета зробити 500 куль? Тільки от 500 куль не проб’ють броню танка, а граната з РПГ-7 проб’є. От і вся різниця. Дрони несуть 30-40 кілограмів вибухівки, а ракета може нести до тисячі кілограмів. Наприклад, якщо росіяни ховають літаки в ангари з дахом із залізобетону, дрони його не проб’ють, а ракета проб’є", – пояснює Олексій Гетьман.
Аналіз CEPA наголошує, що для доведення до серійності й комерційної стійкості потрібне західне фінансування та зовнішні партнери; приклад сумісної виробничої кооперації вже є – у вересні повідомлено про домовленість із Данією про виробництво пального для таких ракет на її території, що є сигналом міжнародної довіри й конкретним кроком до масштабування виробництва.
"Ці типи ракетного озброєння можуть відіграти справді важливу роль в ефективному стримуванні Росії, просто продемонструвавши, що Україна зможе, якщо накопичить достатньо великий арсенал таких ракет, "знищувати, пошкоджувати та порушувати роботу критично важливих російських цілей, включаючи інфраструктуру, таким чином сигналізуючи про те, що будь-яка нова агресія неприйнятна", – каже Фабіан Хоффман.
Водночас варто зауважити, що компанія Fire Point також виробляє дрони FP-1. Директор інформаційно-консалтингової компанії Defense Express Сергій Згурець наголосив, що дрони FP-1 можна вважати доволі ефективним озброєнням, якщо орієнтуватися на заявлені виробником показники.
Спершу повідомлялося, що FP-1 здатний нести бойову частину вагою до 120 кг, а пізніше – про 60 кг. Ймовірно, потужніша бойова частина може встановлюватися ціною скорочення дальності польоту.
Ударний дрон FP-1 (фото: Віталій Носач, РБК-Україна)
При цьому заявлений показник для FP-1 становить до 1600 км. Також відомо, що FP-1 виробляється у темпах, близьких до обсягів виробництва російських "Шахедів". Йдеться приблизно про 100 одиниць на добу.
За словами Згурця, однією з головних переваг FP-1 є його відносно низька вартість – близько 55 тисяч доларів за одиницю, що дешевше за російські аналоги.
"Конструкція FP-1 виконана з фанери. Ці елементи фрезерують на лазерному верстаті з ЧПУ – це дуже дешеве та масове рішення. На цей "скелет" кріпиться обшивка, яка з’єднується за допомогою пазів та стяжок", – пояснює Згурець.
При цьому він наголошує, що для дрона-камікадзе саме така конструкція є оптимальною. Його виробництво повинно бути простим, швидким і дешевим, адже це одноразовий виріб, призначений для єдиного польоту з ударом по цілі.
Військовий аналітик Олексій Гетьман також додає, що попри зусилля агресора, українська програма далекобійних дронів демонструє кращі результати.
"Наші дрони долітають у більшій кількості, а засоби протиповітряної оборони росіян працюють гірше. Для них неможливо захистити всі важливі об’єкти через величезну територію. Вони зосередили значну кількість ППО на лінії фронту, тоді як наші дрони здатні вражати на дуже великих відстанях", – пояснює Гетьман.
Окрім суто технічних дискусій, навколо FP-5 "Фламінго" з’явився ще один шар – політико-правовий. Влітку 2025 року в медіа почали з’являтися повідомлення, що НАБУ відкрило провадження, пов’язане з фінансуванням чи закупівлями, дотичними до ракети.
Хронологія показує, що пікові обговорення можливого провадження НАБУ збіглися з моментами найбільших публічних заяв щодо "Фламінго". Це може бути випадковістю, але в умовах війни інформаційні збіги рідко бувають нейтральними. Експерти з інформаційної безпеки відзначають, що поява теми в такому світлі могла мати не лише внутрішній, а й зовнішній інтерес.
Оскільки НАБУ чи САП не давали офіційних підтверджень, розглядається версія, що це міг бути інформаційний вкид. Причому, для такого вкиду можуть бути як внутрішньополітичні, так і зовнішні фактори.
НАБУ не підтверджувало відкриття провадження щодо закупівель, пов'язаних із ракетою (фото: Віталій Носач, РБК-Україна)
Частина експертів вважала, що такі інформаційні хвилі можуть бути спрямованими на гальмування проєкту – внутрішньополітичний інструмент у боротьбі за бюджети або зовнішня операція дискредитації успіхів України у виробництві важких засобів ураження.
Політологи підкреслюють: проєкти з високим міжнародним резонансом завжди потрапляють у фокус – і чутки про корупційні зловживання миттєво підривають довіру закордонних партнерів, навіть якщо згодом ці чутки не підтверджуються. Розслідування чи навіть чутка про нього – ідеальний спосіб пригальмувати процес. Це не обов’язково означає, що хтось діє на чиєсь замовлення, але інформаційний шум точно впливає на динаміку.
Аналітики Atlantic Council у спецдослідженні стверджують, що Росія "особливо робить наголос на повідомленнях про корупцію, прагнучи представити проблему як системну та тим самим дискредитувати українську владу перед міжнародною аудиторією".
"Росія та проросійські актори зробили особливий акцент на повідомленнях про корупцію в українському уряді. Хоча журналісти задокументували конкретні випадки корупції, Росія представила проблему як ендеміку для всього українського керівництва. Тактика була простою: переконати вітчизняну українську аудиторію в нездатності її уряду чесно керувати країною, одночасно демонструючи союзникам України, що інвестування власних державних ресурсів в Україну було б марнотратним", – наголошують у дослідженні.
Центр розвідки/аналітики PISM (Polish Institute of International Affairs): у доповідях зазначає, що один із ключових напрямів російської дезінформації – "дискредитація українського політичного й військового керівництва (наприклад, шляхом поширення звинувачень у корупції)", мета – послабити міжнародну підтримку.
Колишній секретар польської делегації в Парламенті НАТО Пйотр Кульпа взагалі заявив, що атаки на українську компанію FirePoint, виробника ракет "Фламінго" та далекобійних дронів, здійснюються на запит Москви.
"Це прямий важіль зовнішнього управління, який застосовується для того, щоб в України відібрати стратегічну зброю. Вважаю це ганьбою та серйозним ударом", – сказав Кульпа в інтерв'ю.
За його словами, фейкові повідомлення про розслідування Національного антикорупційного бюро (НАБУ) щодо FirePoint "виглядають як реалізація московського запиту".
Водночас, навіть якщо відбуваються певні розслідування, вони не повинні впливати на темпи виробництва зброї. На цьому наголошує військовий аналітик Олексій Гетьман.
"Якщо дії контролюючих органів призвели до того, що зменшилася кількість виробництва ракет, то це злочин. Таких людей потрібно усувати з посад і не пускати туди, де виробляється зброя. Я не кажу, що там не може бути недоліків, але робота під час війни має відбуватись так, щоб кількість зброї не зменшувалась, а навпаки – зростала. Наприклад, спіймали НАБУ того, хто заважає – і після цього стали випускати не сім, а дев’ять ракет на день. Ось це фах. А якщо після таких дій випускають не сім, а три чи одну – це неприпустимо", – говорить Гетьман.
Кримінальні провадження можуть бути не лише інструментом тиску на виробників, але й способом отримати необхідну інформацію, адже слідчі мають право вилучати сервери, ноутбуки, внутрішню документацію чи навіть зразки обладнання.
Якщо справа опиняється в руках недоброчесних людей, то це створює прямий ризик витоку конфіденційної інформації. У випадку з оборонними проєктами мова йде не просто про бізнес-дані, а про технічні характеристики розробок, технологічні рішення і навіть мережу постачальників.
Народна депутатка, голова ТСК з питань захисту прав інвесторів Галина Янченко не виключає, що кримінальні провадження можуть бути інструментом у російських спецслужб.
"Може бути багато чого. І росіяни, і конкуренти, і рейдери. Ми, в межах роботи Парламенської спецкомісії по захисту інвесторів підходимо до проблем комплексно. На сьогоднішній день про подібні кейси (ініційовані російськими спецслужбами) не знаю, тож не буду заперечувати, але, враховуючи періодичні викриття кротів в тому ж СБУ, тощо – все можливо", – зазначає вона.
Галина Янченко – голова ТСК з питань захисту прав інвесторів (фото: facebook.com/investorstsc)
Однак окрім правоохоронців наразі є різні інстанції, що володіють чутливою інформацією про українських виробників.
Так, на початку 2024 року Тетяна Ніколаєнко заявляла, що Державна аудиторська служба нібито вимагала у підприємств оборонно-промислового комплексу документи стосовно розташування складів, виробничих потужностей, контрактів – тобто саме ті дані, які прямо стосуються інфраструктури та обсягів оборонних виробництв. Сам аудит це заперечив, заявивши, що запитував лише фінансову документацію, а всі важливі оборонні карти та креслення залишаються закритими.
Виробники у приватних розмовах підтверджують, що періодично від різних державних органів та банків надходять запити щодо уточнення адрес реальних виробництв чи іншої інформації, яка в умовах війни має зберігатися у таємниці.
"Ми прийняли відповідний законопроєкт №11533, який спрямований на убезпечення виробників зброї з боку реєстрів ітд. Щодо банківських процедур – це проблема комплексна і над нею потрібно працювати. Маємо іншу ситуацію, коли підприємства що виробляють зброю у воюючій країні не отримують кредит через рішення "ризик-менеджменту", який оцінює ризики за правилами цивільного часу. Значна частина цих правил – це міжнародні вимоги, але світ не у стані війни – тож тут теж чимале поле для законодавчої роботи", – пояснює Галина Янченко.
Вона також наголосила, що кримінальні провадженння проти компаній паралізують їхню господарську діяльність і тим самим ослаблюють Україну, яка отримує із затримками необхідну зброю.
"Кейс з Archer оголив дві проблеми. Перша – це безпідставне блокування господарської діяльності підприємств з боку правоохоронних органів", – каже Янченко.
За її словами, на зараз, один з механізмів що обговорюється – це можливість відкрити провадження щодо компанії зі сфери ОПК лише за погодженням з генпрокурором, чи профільними замами чи керівником САП. Вони будуть нести політичну відповідальність, бо зараз, на жаль, така відповідальність відсутня. Власне через арешт на рахунки, накладений правоохоронними органами, компанія не встигла виконати замовлення вчасно, пояснює нардепка.
"І тут постала друга проблема – вже інший державний орган – закупівельник Міноборони наклав на компанію штраф у понад 50 млн грн за порушення термінів постачання. Через колізії у закодонавстві, на виробників замовлення накладаються одразу 3 штрафи за одне і те ж порушення", – розповідає Гплина Янченко.
В результаті за місяць затримки з постачанням – і часто з об’єктивних причин – компанія має сплатити штраф, який втричі перевищує прибуток за весь рік. Прибуток, до слова, теж обмежений державою, пояснює голова ТСК з питань захисту прав інвесторів.
"Законопроекти, які відмінять "наслоєння" штрафів за одне і те ж порушення і залишать лише один, найбільш ефективний, також вже зареєстровані у Верховній раді і чекають на розгляд. Раніше ці законопроекти блокувались Міністерством оборони", – наголосила Янченко.
Якщо ці умови будуть виконані, проєкт має потенціал стати реальним важелем, що змінює розклад у протистоянні.
Ракета "Фламінго" (фото: armyinform.com.ua)
Фабіан Гоффман (CEPA) вважає, що "Фламінго" – частина зрілої стратегії: Україна вже пройшла шлях масових довгих-дальних "дрібних" рішень і зараз переходить до важчих високопотужних систем, що змінює співвідношення сил у часі та просторі; але водночас він попереджає про вартісні та виробничі виклики, які вимагають міжнародної підтримки.
IISS малює "Фламінго" як серйозну нову складову українського арсеналу, яка, за умови роботи над наведенням і стабільності виробництва, може істотно підвищити ефективність кампанії глибоких ударів.
Такі зовнішні оцінки важливі: вони не лише віддзеркалюють рейтинг техніки, а й визначають, наскільки реальною виглядає підтримка й можливі контракти чи технологічний обмін.
