Голкіпер "Вереса" Валентин Горох розповів, яким для нього був період у "Колосі". Непроста ситуація стала причиною переходу в рівненський клуб.

– Твій період у "Колосі" тривав два повноцінні сезони. Як би ти описав той час? Як боротьбу за місце, період очікування, розчарування чи навчання?

– Напевно, це був період і розчарування, і навчання. Очікувань було багато, дуже хотілося грати, довести, що можу.

– Ти вийшов на поле лише п’ять разів за два роки. Чи розумів, у чому причина – рішення тренера, конкуренція, брак довіри, обставини?

– Мені здається, все впиралося в рішення тренера та певний брак довіри. Конкуренція завжди є, і вона потрібна, але відчувалося, що шансів проявити себе не так багато, як хотілося б.

– Було кілька змін тренерів, зокрема повернення Руслана Костишина. Як це впливало на твою ситуацію? З’являлась нова надія, чи було відчуття, що все залишиться по-старому?

– Я не скажу, що щось кардинально змінилося. На мою ситуацію це ніяк не повпливало, хоча надія завжди була: до останнього вірив, що от-от з’явиться шанс. Але сталося так, як склалося.

– Яким був твій внутрішній стан, коли сезон минав, а шансів вийти на поле практично не було? Що тримало в тонусі – професіоналізм, віра, розмови з тренерським штабом?

– Чесно, стан був непростий – пригнічений. У тонусі тримала любов до футболу, віра в себе і тренувальний процес. Я працював завжди на максимум.

– Попри обмежений ігровий час, що б ти виніс із цього періоду? Що залишаєш у собі з досвіду "Колоса" – як футболіст і як людина?

– Це був непростий, але цінний досвід. Він навчив не опускати руки, навчив терпіти, не шукати винних, а зосереджуватися на собі. Думаю, став сильнішим – і як гравець, і як людина.

– Твій перехід у "Верес" – це виклик, нова можливість чи вимушене рішення, щоб не втрачати ігрову практику?

– Це точно нова можливість і виклик – насамперед для себе. Хочу довести, що можу грати і заслуговую на шанс.

– Які ще варіанти були на столі перед тим, як ти обрав Верес? Чим саме рівненський клуб тебе переконав?

– Були інші варіанти – не буду озвучувати назви клубів. Вирішальною стала відверта розмова з президентом клубу, спортивним директором та тренерським штабом. Вони чітко дали зрозуміти, що бачать мене в команді – і це було для мене важливо.

– Тепер, коли все залежить від тебе, яка твоя головна ціль у найближчому сезоні? Чи відчуваєш, що час доводити своє вже настав?

– Ціль проста: грати, бути корисним команді і радувати вболівальників. Відчуваю, що мій час настав, але все в моїх руках.