За понад 11 років війни держава так і не побудувала механізм евакуації, який би заохочував людей виїжджати з небезпечних зон, а більшість роботи лягає на волонтерів. Проте з посиленням російського наступу їхні можливості закінчуються, і переселенців немає де розмістити, пише журналістка Діана Буцко.

Вона пригадала, як раніше на питання мешканців прифронтових територій "куди їхати?" бачила у коментарях багато осуду, але вже тепер багато хто розуміє, з чим стикаються переселенці. 

"Як зараз памʼятаю бабусю з Авдіївки, яка повернулася з евакуації в Нікополі і вдруге відмовилася виїжджати. На що жити? Це друге найпопулярніше запитання. Як знімати житло з пенсією у три тисячі гривень? Тому люди верталися у свої, навіть розбиті квартири", — пише Буцко.

Журналістка також навела слова голови громадської організації "Проліски" Євгена Капліна. Він стверджує, що транзитний пункт для переселенців в Павлограді "тріщить по швах". За його словами, у місцевому будинку культури ліжка спочатку стояли в залі, але пізніше їх додали на сцену, бальну залу, технічні кімнати, коридори. Зараз же матрацами застелили й колишню дитячу кімнату.

"В ніч з 14 на 15 серпня на евакуаційній парковці лишалось 60+ людей. Роздавали спальники вночі, ставили намет та вкладали людей на землю... Сьогодні зробили підлогу в наметі та завезли туди 20 ліжок. Але звільнилося за день тільки 6, які моментально заповнились новими евакуйованими", — вказує Каплін.

Він додав, що в останні 4-5 днів потік евакуйованих складає понад 400 людей на добу, а чітко визначеної приймаючої області немає. Волонтер наголосив, що логістики нормальної немає ібагатьом немає де жити. Деякі з місць тимчасового проживання у Дніпропетровській області заповнені на 117%.

"Чи є у нас план? Що ми будемо робити, якщо росіяни підійдуть близько до Краматорська чи Сум? Де ми поселимо півмільйона людей?", — питає своєю чергою Буцко.

Журналістка додала, що рішення могли би бути. Як приклад вона навела можливість співпраці з головами громад, де є покинуті будинки, а також заохочення забудовників будувати економваріанти і розподіляти їх між переселенцями. Вона наголосила, що окремі рішення все ж є, але "нема системи, у якій не загубилася би самотня бабуся з Покровська".

"Не буде житла — не буде майбутнього". Україна стоїть перед безпрецедентним викликом: забезпечити дахом над головою мільйони людей, які втратили житло. Більшість із них — переселенці.

Та чи є в держави план, окрім форумів і риторики?

У статті "Нова житлова політика та ВПО. Як держава планує вирішити проблему переселенців?" Віктор Конев розповідає, що насправді зроблено, що гальмує процес і чому без двох законів житлова політика так і залишиться примарною.