24 голи, в середньому три за гру – приємно, що чемпіонат України почав радувати результативністю. Сенсацій було небагато, але цікавих моментів тур подарував достатньо – перед перервою на збірні глядачі сповна вгамували інформаційний голод.
Чемпіон розповідає про найцікавіше.
Полтава – Зоря 1:4Кудрівка – Карпати 2:2
Кривбас – Оболонь 2:1Металіст 1925 – Рух 2:0Колос – Епіцентр 1:0
ЛНЗ – Верес 0:2Динамо – Полісся 4:1Шахтар – Олександрія 2:0
Матч Динамо з Поліссям очікувався з нетерпінням. Дві команди з першої четвірки минулого сезону, причому в новому сезоні можна від обох і місця в топ-3 чекати, якщо згадати, як зміцнюються житомиряни.
Навіть факт синхронної участі в єврокубках додавав інтриги: обидві команди грали в четвер, обидві довго поверталися, обом соромно повинно бути вказувати на втому. До того ж Полісся так безжально б'є Шахтар (чотири гри – і три перемоги, 10 набраних очок, 0 пропущених!) на рівні УПЛ, що якось і з іншим грандом хотілося "продовження бенкету".
І коли Динамо вже на початку гри пропустило після стандарту (Кендзьорек допоміг забити після кутового Маккабі, але не завадив пропустити в УПЛ), це все нагадувало великі проблеми для киян. Суперник добре грає весь серпень, у нього глибокий і різноманітний склад, Динамо на початку сезону відчуває явні проблеми з атакою...
Але ні. Більшу частину проблем Динамо допоміг вирішити особисто воротар суперника. Кудрик загубився під пресингом до такої міри, що просто штовхнув м'ячем у Герреро – панамцю не склало труднощів влучити в порожні ворота.
Це було ще на початку гри, а після цього Динамо за неповну годину ігрового часу змело суперника лавиною атак і могло з розгромною перевагою закінчити не те що матч, а навіть перший тайм.
При цьому Динамо помилялося в обороні, давало шанси і після дебюту. Але, як виявилося, це Полісся поки не готове до рівних матчів, з обміном атаками. Ротань все-таки намагається поставити комбінаційний, атакувальний футбол – і після кількох місяців роботи команда занадто "сира", Волошин справлявся на просторі як Марадона.
Така, парадоксальна реальність УПЛ: коли команда на своїй половині поля хіба що окопи не риє, навіть Шахтарю з Епіцентром складно. А коли команда намагається пограти на рівних, то й різниця між першим і четвертим місцем виглядає колосальною.
Герреро тим часом після відходу з Динамо Ваната забив у кожному з двох матчів. Хоче стати основним форвардом? У всякому разі, в конкуренції з Владиславом він грав слабше. При цьому форвард він зовсім іншої формації: він потужніший і більше може зробити поодинці, але з ним на вістрі півзахист отримує менше "підживлення"... Хоча після чотирьох м'ячів одній із найсильніших команд ліги про це точно не найкращий час говорити.
Шахтар розривав Олександрію так, що за перші 17 хвилин міг забити чотири. А за весь матч десь чотирнадцять – усі рекорди міг переписати, настільки колосальною була перевага.
Три м'ячі "гірників" було скасовано, ще дуже багато вони не реалізували самі – і загалом, звісно, вражає, наскільки деградувала Олександрія. Важко повірити, що якихось три місяці тому вона закінчила чемпіонат вище за Шахтар: зараз гравці цієї команди не в змозі навіть виразно організувати відбір.
Перед Шахтарем теж ляпнув воротар: Богдан Шевченко за старою пам'яттю (він вихованець "гірників", був у їхній системі з 13 до 25 років) впустив м'яч і дав Педрінью встановити остаточний рахунок. Замінили його в перерві, скоріше, через пошкодження, але виглядало це як покарання – особливо в контексті того, як заграв його змінник.
Віктор Долгий відбив пенальті Еліаса і відзначився безліччю сейвів із гри. Непогано, як для дебютного тайму в професійному футболі! Раніше Віктора навіть на Кубок ніколи не ставили – він грав виключно в молодіжних турнірах. При цьому він не такий уже й юний, порівняно з іншими героями матеріалу він узагалі ветеран: цілий 21 рік. Подивимося, як розвиватиметься його кар'єра далі.
Львів'яни зібрали масу дифірамбів на старті сезону, але взагалі вони на 14-му місці – і вже на цьому етапі сильно відстали від суперників у боротьбі за першу трійку. Календар складний? Взагалі-то виїзд до команди, яка цілком стоїть як один Бруніньо, має сприяти виходу нагору.
Але львів'яни просто жахливо розпочали матч із Кудрівкою – і, напевно, будь-якому іншому з 15 суперників по лізі цього дня програли. Обидва голи пропущено під час виходу з оборони в атаку, обидва на тлі програної боротьби – і, звісно, Кудрівка, як будь-який виходець із першої ліги, такого не пробачає.
Щастя львів'ян, що Кудрівка сама під час гри в більшості для чогось села обороняти 2:0. Це могло бути пов'язано з втомою, могло з психологією, але шанси новачок надав. І, звісно, майстерність усе ж таки свою роль зіграла: Жан Педросо чудово закрутив м'яч у протихід воротареві.
Майстерність – річ важлива, але навряд чи Карпатам достатньо, що її вистачило для нічиєї з аутсайдером. Львів'яни люблять хвалити рідну "Україну", та й рідні стіни загалом. Вони цього сезону добряче притиснули Шахтар удома (3:3), та й історично, в будь-які часи, дають бій саме у Львові.
Колись вони вибили "Шахтар" із Кубка, будучи командою Першої ліги – Вірт уже найближчим літом перейшов до "гірників", багато в чому через ту гру. Динамо, яке в сезоні-1998/99 виглядало просто дрімтімом, могло виграти Лігу чемпіонів, у Львові тоді програло – і це навіть не виглядало особливою сенсацією.
Просто та команда в 15 домашніх матчах видала 12 перемог і програла тільки одну, на одній "Україні" фактично гарантувала собі єврокубки.
Але коли команда так добре грає вдома, виникає питання: а чи не замало тих здобутків, які в неї є? Чи не можна вимагати більшого? Карпати втрачають силу, виїжджаючи зі Львова. Минулого сезону вони виграли лише 4 виїзні матчі – причому один із них все одно був львівським, (дербі з Рухом).
Безліч осічок на виїзді і не пустили львів'ян у єврокубки, і зараз заважають. Повторюся, за ціною одного Брунінью зібрана не те що вся команда Кудрівки (їх набирали вільними агентами), а взагалі весь клуб існує – і таких суперників "Карпати" зобов'язані обігравати.
Ну і, крім цього, є питання щодо "просто" гри в обороні, на будь-якому полі. Сторчоус зробив рахунок 2:0 після якоїсь клоунади під час виходу з оборони – думаю, це один із найпростіших голів у його кар'єрі. Ймовірно, ключовим стало якраз вилучення, через яке у Кудрівки стало на одного гравця більше – але, може, при грі 10 на 11 і не треба було так розігрувати м'яч?
Не кажучи про те, що і вилучення не з неба звалилося: Бабогло нерозумно збив суперника в некритичній ситуації. Карпати дозволяють суперникам занадто багато, вони і у Львові дали забити три Шахтарю і два Поліссю.
Металіст 1925 піднявся вже в першу шістку, а новачок команди форвард Ітодо після кубкового матчу забив ще й у чемпіонаті – але не поспішайте завищувати до них очікування. Річ у тім, що Рух зараз "забезпечує" чи не найнижчий рівень опору в лізі.
Я писав про це раніше, коли Рух випустив наймолодшого гравця в історії українського футболу – проти харків'ян Дзюринець не вийшов, зате вийшов 16-річний захисник Левицький. І саме з-під нього Металіст 1925 і організував обидва м'ячі, після чого сказав на флешінтерв'ю, що УПЛ – це "зовсім інший рівень, якщо порівнювати з U-19 або ДЮФЛ".
У найкращі часи грали 20-річними, тепер, коли вони пішли, виходять зовсім уже діти. При цьому і пішли не всі: на лавці Руха в такій ситуації сидять Клайвер, Підгурський, Притула.
В ідеальних умовах можна було б продати такі активи і зробити склад більш рівномірним, але зараз все більше схоже, що Козловському футбольний клуб просто не цікавий. Вже на рівні Полтави/Кудрівки склад він міг би утримувати і зараз, а на ділі клуб розвивається хаотично.
За боротьбою Кривбасу проти ліміту спостерігати все цікавіше. Цього разу, коли з якихось причин не зміг зіграти Микитишин, у команди ван Леувена вийшла мінімально дозволена кількість українців: Кемкін, Задерака, Твердохліб і Вілівальд.
Твердохліб своїм дублем нагадав про минулий сезон, коли став одним із найкращих бомбардирів, приніс перемогу – але гра в обороні була посередньою, Кривбасу явно пощастило пропустити лише один раз.
Складна ситуація, яка, крім усього іншого, пояснює, чому Твердохліба, за оголошеного інтересу від клубів Чемпіоншипа, до кінця серпня не продали. Якщо позбутися ще й цього українця, проблеми з лімітом будуть зовсім жорсткими.
Ван Леувен ризикуватиме отримати відвертих "лімітників" – українців, які знизять до себе вимоги, бо знатимуть, що вийдуть в основі в будь-якому разі.
При цьому в "групі підтримки" у Твердохліба утворилися представники екзотичної нації. Форварди Парако і Мендоза, півзахисник Араухо представляли Венесуелу в основі, а всього у складі Кривбасу венесуельців п'ять: є ще захисник Карлос Рохас і форвард Мейкен Гонсалес.
При цьому у всіх інших українських клубах, разом узятих, за всю історію вищої ліги, венесуельців було лише чотири! Ерік Рамірес (Динамо), Кевін Келсі (Шахтар), Джованні Болівар (Колос) і Луїфер Ернандес (Полісся).
Ну, що сказати: не в Україні дивуватися колоніям із конкретної країни. Повірте, у багатьох країнах про футбол в Україні знають тільки і виключно те, що там є Шахтар, який збирає в себе по 10 бразильців і потім продає їх у топліги.
Але загалом Венесуела – мабуть, це одна з небагатьох країн, представників яких переманити зараз у Кривий Ріг простіше, ніж навіть українців. Адже Кривбас бронзу брав без проблем із лімітом, але Стецьков незабаром вважав за краще пів року за дубль грати, аби перейти в Карпати, Кліщук пішов слідом за ним, Безкоровайний вибрав Полісся...
Є країни, де навіть без воєн будні набагато гірші, ніж у сьогоднішній Україні – не кажучи про те, що Венесуела і до війни близька.
На тлі подвигів то Кудрівки, то Полтави, упевненого ривка у верхню частину таблиці Металіста 1925 Епіцентр стартував слабко. Проте Сергій Нагорняк зберігає оптимізм і після гри з "Колосом" сказав, що "з позитивом дивиться в майбутнє".
І дійсно, за грою Епіцентр виглядає добре. З Шахтарем і Динамо не вистачило чистого класу, а Колос, як і ЛНЗ у другому турі, переміг дуже на тоненького. У рівній грі воротар, намагаючись вибити м'яч, влучив ним у спину своєму ж захиснику – і організував переможний гол для Колоса.
Зоря показала, як грати з рядовими вихідцями з першої ліги – і розібрала СК Полтава на запчастини. Ще до кінця години ігрового часу на табло горів рахунок 0:4 – і другий м'яч, у виконанні Мічіна, вийшов особливо красивим.
