Колишній захисник "Ворскли" Ігор Пердута, який провів у полтавській команді майже 15 років, згадав про роботу з тренером Миколою Павловим.

– У "Ворсклі" ви дебютували у 2011 році за Миколи Павлова, і хоча він вважається експертом з розкриття талантів, за нього провели лише дві гри. Він вас на той момент не бачив у команді?

– Це нормальні речі, коли тренер комусь довіряє більше, а комусь – менше. Жодних образ не маю. Тоді я отримав великий досвід від тренувань з першою командою, поїздок на збори, ігор у спарингах та спілкування з Миколою Петровичем. Це прищепило мені залізну дисципліну, яку я зберіг протягом усієї кар’єри. Дуже вдячний. Звичайно, хотів грати більше, але розумів, що у "Ворсклі" серйозний колектив.

– Як ви почувалися в команді Павлова, який славиться своєю дисципліною та фізичними навантаженнями?

– Нарікань з приводу фізичних тестів до мене не було, бо я їх бігав добре. Звичайно, до лідерів в цьому компоненті Арменда Даллку, Дениса Кулакова, Сергія Вовкодава та Олександра Матвєєва не дотягував, але намагався не відставати. Навіть колись премію отримував за тести.

Що стосується дисципліни, то якось Микола Петрович викликав мене до свого кабінету, аби з’ясувати, чи ночував на базі мій сусід по кімнаті. Не буду називати, хто це був. Я сказав правду, що він був у розташуванні клубу. На це тренер мені відповів: "Ну, дивися. Якщо збрехав, то підете з команди разом".

Я знав, що не збрехав, але Микола Петрович говорив настільки емоційно, що в мене протягом тижня пульс був 140/80, і я не міг спокійно на базу під’їхати.