Міністерство соціальної політики планує велику пенсійну реформу, зокрема запровадження накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування і нової формули розрахунку пенсій у солідарній системі за балами. Дедлайн — до кінця 2025 року.
Є серйозні застереження щодо запровадження обов'язкової накопичувальної системи під час війни й економічної кризи. Досвід інших країн та експерти міжнародних фінансових організацій вказують, що для успішного запровадження накопичувальної пенсійної системи потрібні стале економічне зростання та значне збільшення доходів населення впродовж кількох років поспіль. Прогнозувати стале економічне зростання в Україні під час війни важко.
Інвестиційний дохід від пенсійних активів має перевищувати рівень інфляції за рік хоча б на 2–3%. За даними НБУ, інфляція 2022 року була 30%, 2024-го — 12%. За даними Держстату, в травні 2025 року інфляція в Україні прискорилася до 15,9%. Тобто річна дохідність інвестиційних інструментів (депозитів, ОВДП чи комерційних цінних паперів) має перевищувати мінімум на 3% інфляційні показники. Проте в Україні легальних галузей економіки з такою інвестиційною дохідністю практично нема. У кращому разі можна говорити про 8–10% річних. При цьому в Україні дуже слабкі фінансові інституції, нерозвинений ринок цінних паперів та обмежена кількість реальних інвестиційних інструментів. За таких умов гарантувати людям збереження коштів від інфляції неможливо.
Визначальний ризик запуску обов'язкової накопичувальної системи в нестабільній економіці — накопичення на пенсійних рахунках можуть стати від'ємними.
Для ефективності необхідні низькі адміністративні витрати — не більш як 1–1,5%. Досвід Аргентини та Чилі показує, що високі адміністративні витрати призводять до вкрай низьких результатів довгострокового інвестування і суттєвого зменшення пенсійних виплат.
Найбільшою проблемою є відсутність реальних державних гарантій збереження пенсійних накопичень. Немає чіткої системи повернення пенсійних активів у разі ліквідації емітентів цінних паперів і банків. Є загроза, що накопичувальна система за несприятливих умов перетвориться на велику фінансову піраміду.
Уряд повинен врахувати негативний досвід країн, де в мирний час і за сприятливіших економічних умов запровадження обов'язкової накопичувальної системи зазнало краху:
Перед запровадженням уряд повинен забезпечити:
З липня 2025 року планується нова формула розрахунку пенсій із поділом на дві частини.
Базова пенсія — 30% від мінімальної зарплати після сплати податків. 2025 року це 1848 грн (менше прожиткового мінімуму для непрацездатних у 2361 грн і втричі менше фактичного прожиткового мінімуму). Виплачується всім пенсіонерам незалежно від стажу та зарплати.
Страхова пенсія — розраховується за балами залежно від років страхового обліку, розміру зарплати та її співвідношення до середньої зарплати по країні, за кожен місць трудової діяльності пенсіонера.
Також пропонується у Законі України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» такий соціальний показник, як «мінімальний розмір пенсії за віком», замінити на «розмір базової частини пенсії за віком». Така заміна є безпідставною, адже статтею 17 цього закону визначено, що основні державні соціальні гарантії встановлюються з метою забезпечити конституційне право громадян на достатній життєвий рівень. При цьому визначено, що основні державні соціальні гарантії, які є основним джерелом існування, не можуть бути нижчими від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
З 2022 року спостерігається різке зростання (у 2,5 разу) кількості осіб із зарплатою більш як 160 тис. грн (максимальна база нарахування ЄСВ), з частини якої не сплачується єдиний соціальний внесок. Це створює додаткове навантаження на бюджет Пенсійного фонду.
Ще одна серйозна проблема полягає в разючій диспропорції в оплаті праці між керівниками держпідприємств, членами наглядових рад, працівниками центральних органів влади та працівниками реального сектора. Ця диспропорція має негативний мультиплікативний ефект — нерівності в зарплатах викликають ще більші нерівності у пенсійному забезпеченні.
За даними Мінсоцполітики, середній розмір довічного утримання суддів наприкінці 2024 року сягав 99,74 тис. грн на місяць — у 17 разів більше за середню пенсію і в 42 рази більше за мінімальну пенсію для непрацюючих.
Мета реформи має включати вирішення таких головних проблем: створення передумов для сталого розвитку економіки і, як наслідок, для розвитку пенсійного забезпечення на основі державного і недержавного пенсійного страхування; вдосконалення системи управління пенсійним забезпеченням.
Для посилення соціального захисту громадян необхідно дотримуватися єдиних принципів реалізації процесу реформування пенсійної системи України, до яких можна віднести:
Реформування пенсійної системи можливе лише за сталого розвитку економіки та зростання доходів населення, бо проблеми пенсійного забезпечення є похідними від проблем економіки.
Буде економічне зростання — стануть можливими і справжні пенсійні реформи, не буде економічного зростання — продовжаться занепад і деградація пенсійного забезпечення.
Висновок: пенсійне забезпечення є важливою складовою системи соціального страхування та соціального захисту населення, зачіпає інтереси практично кожного громадянина України, отже, від того, наскільки прозорими будуть схеми пенсійних відрахувань і зрозумілим та справедливим порядок нарахування пенсій, залежить сприйняття чи відторгнення реформ суспільством.
Щодо накопичувальної системи: впровадження в умовах війни, кризи, високої інфляції без реальних гарантій збереження накопичень несе великі ризики негативного результату. На сучасному етапі доцільно утриматися від впровадження обов'язкової накопичувальної системи.
Щодо бальної системи: має позитивні та негативні ознаки. Позитив — усунення різниць між пенсіями різних років, трохи більші пенсії для осіб із середньою зарплатою та нижче. Негатив — базова пенсія менша від прожиткового мінімуму, нижчі пенсії для високооплачуваних працівників.
Для посилення діючої системи потрібно:
Головне: пенсійне забезпечення зачіпає інтереси кожного громадянина, тому від прозорості схем відрахувань і справедливості нарахування залежить суспільний настрій щодо реформ. Успішне реформування можливе лише за умов сталого економічного розвитку та зростання доходів населення. Буде економічне зростання — стануть можливими справжні пенсійні реформи, не буде — продовжаться занепад і деградація пенсійного забезпечення.
