У самому серці Києва, на перетині урбаністичних ритмів і людських маршрутів, розташована будівля, яку щодня проходять тисячі.

Вона не привертає особливої уваги яскравими архітектурними формами, але вона добре впізнавана та знайома усім. Це центральний вхід до станції метро «Хрещатик», що знаходиться за адресою: Хрещатик, 19-А.

Варто згадати, що сама ідея спорудження київського метрополітену активно обговорювалася ще до початку Другої світової війни — у межах тогочасного генерального плану розвитку столиці. Втілити її вдалося лише після 1949 року, коли розпочалися масштабні будівельні роботи.

Київ, що відновлювався після воєнних руйнувань, потребував нової інфраструктури — швидкої, зручної, символічної.

Осінь 1960 року стала знаковою в історії міста — завершення першої черги київського метрополітену ознаменувало новий етап урбаністичного розвитку столиці. Саме тоді на головній вулиці Києва, Хрещатику, з’явився павільйон, який виконував функцію входу до підземки, але водночас став архітектурним символом епохи — стриманим модерністським жестом, що втілював дух післявоєнного оновлення.

До того часу ця ділянка вулиці залишалася незабудованою з кінця 1940-х років. За свідченням києвознавців, тут розміщувалася міська дошка пошани — тимчасова інсталяція, що відображала дух часу.

Цей павільйон — не просто звичайний вхід до станції підземки. Ця лаконічна, на перший погляд, будівля, є важливою частиною архітектурного ансамблю головної вулиці Києва. Зведена у 1960-му році вона стала завершальним акордом повоєнної відбудови Хрещатика.

Авторами споруди є знамениті тогочасні зодчі: Анатолій Добровольський, Вадим Созанський та Флоріан Юр’єв, які створили модерністську споруду, що не прагнула величі, а шукала рівновагу з навколишнім простором нового повоєнного Хрещатика, який мав втілювати нове обличчя столиці радянської України.

21 січня 1986 року будівлю було офіційно внесено до реєстру пам’яток архітектури місцевого значення — як визнання її важливого значення.

Ще одна цікава сторінка з історії будівлі пов’язана з яскравою гастрономічною епохою нашого міста. У 1963 році над входом до станції метро «Хрещатик» відкрився ресторан, який швидко став легендою київського життя.

«Метро» — не просто заклад харчування, а справжній палац гастрономії, що поєднував розкіш інтер’єру, високу кухню та культурну програму. На чотирьох поверхах розмістилися 13 залів і літня тераса, здатна прийняти до 1600 гостей. Це був один із найпрестижніших ресторанів столиці — місце зустрічей, святкувань і вечірніх виходів.

За свідченням сучасників, інтер’єр ресторану «Метро» вражав: кольорові вітражі, декоративні панно, зокрема «Квітуча яблуня», стали візуальними символами закладу. Тут звучала жива музика, проходили виступи театру-вар’єте, а черги на вечірні програми можна було оминути, придбавши квиток на шоу. Ресторан був не просто популярним — він задавав тон гастрономічній культурі Києва кінця XX століття.

Серед фірмових страв — котлета «Метро» (варіація київської котлети з індички та свинини), салат «Метро» і коктейль «Хрещатик». Тут святкували весілля, дні народження, приймали гостей з інших міст — ресторан був частиною міського ритуалу, місцем, де гастрономія поєднувалася з культурою.

На жаль, на початку 1990-х культовий заклад припинив свою роботу.

А у 1997 році на першому поверсі відкрився один із перших в Києві ресторанів «McDonald’s», що ознаменував нову гастрономічну епоху нашого міста. Заклад досі залишається одним з найпопулярніших для відвідування серед киян і гостей столиці.

Вже у 2000-х другий, третій і четвертий поверхи будівлі були реконструйовані під офісні приміщення, і павільйон перетворився на багатофункціональний міський простір — із підземним сполученням, закладами харчування та офісними структурами.

З часом фасад будівлі почав занепадати: облицювальна плитка вкрилася тріщинами, поверхня — пилом, а реклама перетворилася на візуальний шум, що перекривав архітектурну виразність пам’ятки. І ось, у 2024 році, будівля знову отримала шанс на оновлення. Ініціатором реставраційних робіт виступив бізнес-центр «Хрещатик Плаза». Проєкт тривав близько пів року і завершився взимку.

Архітектурна майстерня Viharev Restavration розробила концепцію оновлення, яка передбачала делікатне втручання: очищення фасадів, їхній частковий ремонт, заміну окремих вікон на енергоефективні конструкції, демонтаж рекламних елементів і встановлення художньої підсвітки.

Історичний вигляд головних фасадів було збережено — будівля оновилася, не втративши своєї архітектурної ідентичності.

Сьогодні павільйон на Хрещатику, 19-а — це не просто функціональна споруда, а міський артефакт, що зберігає в собі кілька епох. Він пам’ятає модерністське бачення післявоєнного Києва, гастрономічну розкіш ресторану «Метро», перші кроки глобалізованої культури у вигляді «McDonald’s» і щоденну рутину тисяч мешканців столиці.

Ця будівля — як міський камертон, що налаштовується на зміну часу, але не втрачає своєї основної ноти. Вона продовжує жити в ритмі Києва: скромно, впізнавано, з гідністю. І кожен, хто проходить повз, стає частиною її історії — навіть не помічаючи цього.

Нагадаємо про: історію будівлі Національного банку України — знамениту архітектурну перлину нашого міста.

До теми: Хрещатик, який ми не знаємо: втрачені перлини архітектури головної вулиці столиці.

Тетяна АСАДЧЕВА, «Вечірній Київ»