Страшний початок вересня в Україні – убивство чинного народного депутата, колишнього голови Верховної Ради та екссекретаря Ради нацбезпеки і оборони Андрія Парубія – змусив укотре замислитися над тим, що ми по-справжньому ще не відчули всіх реальних можливостей російських спецслужб в Україні. Те, що однією з характерних особливостей існування ФСБ, «родимою плямою», якщо хочете, є терористична діяльність – це ні для кого не секрет, принаймні після російських вибухів 1999 року, які й привели до влади у РФ представника цієї структури, Владіміра Путіна. Тож, як виявилося, мали рацію ті, хто говорив – навіть попри невдачі на фронті (а можливо, саме через них) Росія ще створить проблеми українцям у тилу.
Спочатку були вибухи в ТЦК і спроби вибухів на вокзалах. Тепер от дійшло до убивств. Утім, і не «тепер», Ірину Фаріон застрелили минулого року – а взагалі-то історію подібних інцидентів можна розпочати, напевно, ще з 1994 року, зі зникнення другої людини Народного Руху України, «сірого кардинала» НРУ Михайла Бойчишина. (Після того удару Рух так і не відійшов, а вже через кілька місяців Росія, як говорять очевидці тих подій, успішно провела чи не першу масштабну спецоперацію на українських виборах, протягнувши у президенти Леоніда Кучму.)
Та в історії з убивством Андрія Парубія важливо зрозуміти ось який нюанс. Це вбивство навряд чи стане останнім. Хоча б тому, що на театрі воєнних дій у Російської Федерації нічого всерйоз так і не вийшло – літній наступ-2025 завершився настільки мізерним успіхом і такими колосальними втратами, що навіть Путін, який живе у своєму світі, навряд чи зможе козирнути цією операцію. А значить, Федеральна служба безпеки діятиме на інших напрямах. Передусім на терористичному.
Тож, хай як це неприємно, а то й страшно усвідомлювати, українські політики, а також просто публічні і відомі персони зараз не можуть почуватися в повній безпеці. Кого ж можуть зачепити чергові кулі завербованих російськими спецслужбами українців? На нашу думку, є три основні найуразливіші категорії.
Перша – цілком очевидна. Це політики патріотичного табору, опозиційні насамперед. Можна навіть сказати конкретніше – політики з оточення п’ятого президента України Петра Порошенка. Сам Порошенко навряд чи стане жертвою такого замаху – усе ж він достатньо обережний і розумний персонаж, щоб подбати про власну безпеку. І не тільки власну, а й своєї родини. Бо, скажімо, гіпотетичне вбивство Марини Порошенко було б ФСБ більш ніж на руку. Просто уявіть собі ці заголовки у ЗМІ, уявіть собі реакцію українського суспільства тощо. Але тут визнаємо – зважаючи на те, як працюють ці зтелеграмлені Луб’янкою особи, дотягнутися навіть до дружини ексглави держави їм не вдасться.
Зате є інші політики із цього табору, які ведуть більш відкритий, активний спосіб життя, часто їздять Україною. Це, наприклад, Ірина Геращенко чи інші нардепи із цієї частини «Європейської Солідарності». От вони, на нашу думку, перебувають зараз у ситуації, коли їм першочергово потрібно подбати про свою безпеку. Але – не тільки опозиція може потрапити під удар.
Якщо смерть Парубія (чи гіпотетичне вбивство Геращенко) отримала фідбек у вигляді емоційної реакції патріотичної частини українського суспільства, найрадикальніші з яких навіть звинуватили в тому, що сталося, українську владу – то ліквідація когось із провладних політиків, передусім народних депутатів, матиме для Російської Федерації іншу вигоду.
Убивство когось зі «Слуги народу» тут же налаштує владу – яка й так не має нормальних взаємин з опозицією – проти своїх внутрішніх ворогів. Що в перспективі може обернутися закручуванням гайок та уже внутрішнім громадянським конфліктом, на тлі якого «картонковий протест» здасться нам дитячими забавками.
І першою під загрозу російської кулі тут може потрапити, звісна річ, Мар’яна Безугла. Для її вбивства росіянам навіть вигадувати нічого не потрібно – багато українців і так не можуть її терпіти. Обіграти цю негативну емоцію, трансформувати її в бажання застрелити ненависну депутатку – завдання досить просте, тут можна навіть знайти реально ідейного антагоніста, який не побоїться натиснути на гачок. А далі все покотиться за сценарієм, який більш ніж влаштує Путіна і ФСБ.
Тож влада й опозиція, якщо вони справді українські влада й опозиція, мають у режимі 24/7 дбати про безпеку умовних (чи навіть і конкретних) Геращенко і Безуглої. А втім, під ударом, на нашу думку, перебувають не тільки політики, а й третя вразлива категорія – відомі, популярні і впливові волонтери.
Першим серед яких є Сергій Притула. Тут у росіян подвійна логіка, навіть потрійна. По-перше, сам факт убивства відомої людини, що так чи інакше налякає українців. По-друге, можна розіграти політичну карту – провладній частині суспільства згодують «версію» про те, що це опозиція вирішила прибрати конкурента, опозиційно налаштованим українцям продадуть «думку», що влада злякалася популярності майбутнього політика, який зайде на територію, де Зеленський і Ко постійно втрачають популярність. Як показала історія з Парубієм, багато хто з українців на подібні вкиди дуже легко ведеться. Ну, і практичне по-третє – зупинка, тимчасова чи постійна, роботи такого потужного благодійного фонду, який працює на потреби ЗСУ, теж вигідна країні-агресору.
Звісно, прізвища можуть бути іншими. Скажімо, Тетяна Чорновол (яка формально має зайти в Раду замість Парубія), Давид Арахамія чи Тарас Чмут. Або ще якесь тріо, яке ви можете скласти власноруч – популярних людей у цих трьох спільнотах вистачає. Головне ж тут – суть. А суть у тому, що Федеральна служба безпеки не зупиниться на вбивстві Андрія Парубія. Тож битиме в такі точки, які можуть максимально дестабілізувати українське суспільство.
І не варто думати в форматі «Ні, ну от тут точно вони не осміляться». Для Росії в нинішній війні немає жодних червоних ліній. Убивство Андрія Парубія поставило на цих сумнівах остаточну крапку.
