Перший Спас, свято Маковея (1 серпня) в народі ще називають Медовим. Саме у Спасівку пасічники традиційно займалися заготівлею меду, стільників та воску.
На теренах України бджіл завжди шанували, називали "мухою Божою", а мед використовували як ліки, святкову їжу чи навіть спосіб розрахунку. Він вважався "їжею душі", тому додавався до численних ритуальних страв наших предків.
Раніше ми вже розповідали про користь меду, його властивості та як обрати якісний.
До Медового Спаса зібрали для вас цікаві факти про мед від краєзнавців, етнографів та дослідників української минувшини, а також рецепти традиційної української кухні з медом.
Статусність та цінність меду для давніх українців важко переоцінити. Наприклад, етнограф Василь Скуратівський описує використання меду як валюти.
Коли у сусіда чи родича позичали щось цінне чи гроші, то казали "ставлю на мед" або "роблю наставу на мед". Це було своєрідною клятвою, яка означала вчасне повернення боргу, а якщо ні – оплату відстрочки медом.
Дослідник також описує давній обряд, який часто пов’язували з медом – братчина. Нині він практично не зустрічається, хоча у давні часи був поширеним і використовувався для налагодження нових та покращення напружених взаємин між родами.
Один господар приносив іншому бджолиний рій зі словами: "це на братчину" (або ж чоловіки спільно домовлялися і купували рій у пасічника разом). Відбувалося це зазвичай у листопаді, а вже за тепла сім’ї спільно наглядали за вуликом. Перед Спасом разом збирали мед і ділили його порівну.
У братчині могли брати участь кілька родин, бувало, з неї починалися нові пасіки. Учасники цього дійства зверталися одне до одного на "ви", як і у традиції кумівства, і обіцяли всіляко допомагати одне одному – навіть дбати про дітей у разі їх сирітства.
На Бойківщині та Поділлі існувала традиція додавати трохи меду у першу купіль дитини – щоб немовля було здорове і його всі любили "як мед пчоли"; дівчаткам іноді ще й вимащували медом щічки і ручки.
Мед додавали у кашу, якою частували гостей на хрестини; його несли в дарунок куми для породіллі і немовляти.
Мед часто був компонентом ритуальних страв: його додавали в кутю та коливо, паску, коржики-жайворонки на Стрітення, ним обмазували калиту на Андрія.
Оскільки мед був дорогоцінним, то не завжди міг бути в домі, особливо у бідних родинах. За необхідності його заміняли "варенням" – вареними і товченими сушеними грушами.
У древніх українців існував ритуальний напій – медова сита. Це був мед, прокип’ячений з водою. Напій був безалкогольним, його вживали свіжим, без бродіння. Це питво було поширене ще в часи Київської Русі, а потім поступово стало частиною інших обрядових страв (зокрема, куті).
Мед був також поширеним додатком під час приготування традиційних алкогольних напоїв – однойменного меду, медовухи, варенухи, запіканки (запеченої горілки) тощо.
Мед був частим інгредієнтом у рецептах саме святкових страв. Одна з улюблених народом страв на Спаса (яку подекуди готують і досі) – паляниця з маком. Її ще називають шулики або ламанці. Зустрічаються й інші назви, залежно від регіону. Традиційно це були пісні коржі, залиті заправкою з меду і маку.
Пропонуємо спробувати приготувати трохи осучаснену версію традиційного десерту. Важливо: він не підійде для вірян, які дотримуються суворого посту, бо містить кефір та яйця.
1 ч.л. без вершка соди, погашеної оцтом
близько 500 г борошна (може бути більше або менш, до м'якого тіста)
З усіх інгредієнтів замісити легке тісто, м'якше, ніж на вареники. Сформувати руками у формі корж. Випікати за температури 190°С до золотистого кольору 20-25 хвилин.
Готуємо заправку: мак промити, залити склянкою окропу та залишити на 15-20 хвилин. Потім подрібнити блендером або пропустити через м’ясорубку. Додати цукор і мед і все добре перемішати.
Корж злегка остудити після приготування і порізати чи поламати на маленькі шматочки. Шматочки коржа полити холодною водою, потім маковою заправкою. Перемішати і поставити трохи в холодильник, щоб корж просочився і повністю охолов.
Традиційне медове печиво з книги "Козацькі страви", яку впорядкували Ярослав Мельничук та Богдан Карабін. Цю здобу іноді поливали глазур’ю або посипали маком перед випічкою.
2 яйця + 1 яйце для змазування
кориця, мелений імбир за смаком
Мед підігріти на водяній бані зі спеціями до білої пінки та змішати з борошном. Коли трошки охолоне, додати збиті яйця, соду і вимішувати тісто щонайменше 30 хвилин.
Розкачати корж, вирізати чаркою або маленькою склянкою кружальця. Змазати їх збитим яйцем та випікати у розігрітій до 180°С духовці приблизно 15 хвилин.
Шеф-кухар Євген Клопотенко зауважує, у цьому рецепті замість кефіру можна використати воду, молоко, сироватку; експериментувати з борошном, додавати вершкове масло. Ми пропонуємо приготувати пісний варіант страви на воді.
Борошно змішати з розпушувачем та сіллю. Додати воду й замісити густе тісто. Розділити тісто на три частини, сформувати кульки та розкачати так, щоб вони вмістилися на вашій сковороді.
Коржики проколоти виделкою та посмажити на сухій пательні 3-4 хвилини на одній стороні та 2 на іншій.
Мак промити, висипати в каструльку, залити водою та варити 10 хвилин після закипання на маленькому вогні. Злити воду та подрібнити мак у блендері. Додати мед, склянку кип’яченої води та добре перемішати.
Готові коржики порвати чи порізати на дрібні шматки, залити поливкою та настоювати годину чи дві.
Рецепт Дарії Цвек з книги "Солодке печиво" святковий та зовсім не пісний: тут і сметана, і яйця, і масло. Це неабияк збагачує смак страви.
Масло посікти з борошному, додати 1 яйце, 50 г цукру, сметану та замісити тісто. Дати тісту відпочити 20 хвилин, розкатати, як на вареники. Викласти на змащене деко, поколоти виделкою та на деку порізати на ромбики. Духовку розігріти до 200°С, пекти коржі 12-20 хвилин.
Мак запарити, злити воду, розтерти чи збити блендером. Додати 100 г цукру, мед. Розвести теплим молоком або вершками.
Спечені коржики поламати та залити маком.
