У "Охматдиті" врятували трирічного хлопчика Богдана із Шепетівки, який мав важку вроджену патологію – у нього були відсутні жовчовивідні шляхи.
Врятувати дитину могла лише трансплантація печінки. Орган йому пересадили від рідного батька, розповіли у "Охматдиті".
З перших днів життя хлопчика батьки помітили, що у сина неприродній відтінок шкіри – надто жовтий. У місцевому пологовому їм пояснили, що це – фізіологічна жовтяниця, і вона мине. Однак навіть через три місяці проблема не зникла.
Після поїздки до кардіоцентру в Київ, де дитину обстежували через вроджену ваду серця, медики запідозрили іншу причину жовтяниці, і хлопчика госпіталізували в "Охматдит".
Медики одразу звернули увагу на характерну "зеленкувату" жовтизну та білий кал – класичні ознаки біліарної атрезії, тобто відсутності жовчовивідних шляхів.
Хлопчику терміново провели операцію, а після цього почали готувати його до трансплантації печінки.
"У дитини була подвійна складна патологія: і печінкова, і серцева. Ми довго радилися з лікарями кардіоцентру, з чого починати, тому що ризик був великий у кожному випадку. Зрештою вирішили: спершу трансплантація печінки, а вже потім – кардіохірургія", – розповів лікар-трансплантолог Олег Годік.
Перший рік життя хлопчик фактично провів в інфекційно-боксовому відділенні для дітей молодшого віку. Тут медична команда займалася харчуванням, стабілізацією його стану, зменшенням інтоксикації. Маленькими кроками він ішов до трансплантації, на яку чекали майже три роки.
"Богданчик фактично ріс у нашому відділенні. Це були постійні госпіталізації. Ми робили все, щоб він міг дійти до цього етапу в максимально стабільному стані", – розповіла лікарка-педіатр Юлія Ткаченко.
Упродовж останнього року ситуація ускладнилася: в дитини почалися шлунково-кишкові кровотечі, які з кожним разом ставали дедалі серйознішими. Критичною виявилася кровотеча на тлі грипу. Тоді хлопчик впав у кому, але його вдалося врятувати.
Після цього тривала підготовка до трансплантації. Донором став тато хлопчика Олександр. Спочатку він дуже хвилювався, але перед операцією зібрався з духом і сказав: "Це для моєї дитини – я впораюся".
Завдяки мультидисциплінарній командній роботі анестезіологів, генетиків, гепатологів, педіатрів, хірургів, медичних сестер та інших спеціалістів хлопчика змогли підготувати до трансплантації й провести успішну операцію, яка тривала понад 13 годин.
Пройшов лише місяць, але, за словами батьків, зміни вже відчутні.
"До трансплантації він майже ні на що не реагував. А тепер їсть печиво, грається іграшками, бігає, легше сприймає нових людей. Ми бачимо прогрес, і це найголовніше", – поділилась мама Марія.
Попереду в нього тривалий період реабілітації, спостереження й операція на серці.
"Але головне – шанс на життя він уже отримав", – підсумували у медзакладі.
Нагадаємо, раніше в Україні вперше виконали операцію, у ході якої хірурги сформували немовляті жовчовивідні шляхи за допомогою робота Da Vinci.
Без цього втручання Оксанка з Івано-Франківщини могла не дожити і до року.
