4 травня 2024-го "Жирона" перемогла "Барселону" 4:2 і вперше пробилася до Ліги чемпіонів. На клубному сайті з’явився напис "Somos de Champions!" — лаконічна фраза, що підсумовувала шлях від новачка Ла Ліги до європейської сцени.
Менш ніж півтора року потому картина кардинально змінилася.
Попередній сезон команда завершила боротьбою за виживання. У таблиці другого кола "Жирона" опинилася останньою. Новий сезон почався не краще. Результати виглядають як статистичні аномалії: 1:8 після двох матчів з "Вільярреалом" та "Райо Вальєкано".
Це вже не та "Жирона", яка ламала "Барсу". Це команда, яку Ла Ліга невблаганно штовхає за борт.
Після чергової поразки головний тренер Мічел визнав очевидне: "Я не відчуваю, що ці гравці представляють команду. Це боляче і жорстоко. Забагато метушні на ринку". Колись він був емоційним тренером-чарівником, здатним перетворювати хаос на гру. Тепер він просто спостерігає, як його команда втрачає контроль і розвалюється на очах.
Клуб одночасно втратив ключових гравців, які формували кістяк системи. Довбик забивав голи. Алейш Гарсія задавав ритм і привносив інтелект. Савіньйо володів індивідуальністю. Ян Куто — характером і впевненістю. Разом вони створювали хімію, без якої нинішня команда виглядає як механізм, якому позичили деталі, а потім здивовано дивляться, чому він не працює.
Новачки — Абель Руїс, Міовскі, Крейчі, Аспрілья — виявилися простими деталями без контексту. Командна структура розпалася: зв’язки між лініями зникли, і результати стали закономірним відображенням цього хаосу.
Фінансова ситуація, втім, виглядає зовсім інакше. Бюджет "Жирони" зріс до 113 мільйонів євро — головним чином завдяки телеправам, що піднялися з 48 до 86 мільйонів. Формально все виглядає стабільно: доходи перевищують витрати — 59,8 млн проти 46 млн (Transfermarkt). Така ж картина простежується й за три останні сезони: продажі гравців принесли 98 млн, купівлі забрали 69 млн.
Але за цією бухгалтерською рівновагою ховається інша реальність. Клуб заробляє, але економить і майже не інвестує у якість команди.
Як наслідок, "Жирона" стала слабшою. Гравці, які приходили з очікуванням Ліги чемпіонів, опинилися в боротьбі за виживання. Орендної підтримки від "Манчестер Сіті" практично немає, а спортивний директор Кіке Карсель, здається, загубив чарівну паличку і не запропонував жодних рішень.
Ситуація не залишає підстав сподіватися на перелом. Невизначеність відчутна: більшість футболістів прагнуть залишити клуб уже в нинішнє трансферне вікно — виняток хіба що Лопес, Порту та Стуані. Ну й Віктор Циганков, попри чутки, схоже, також нікуди (поки що) не піде.
Сам Мічел визнає, що ані він, ані команда, ані клуб не можуть зосередитися на грі. Головна увага спрямована на те, хто піде, а хто залишиться. Втрата концентрації проявилася відразу: матч із "Вільярреалом" фактично завершився ще в першому таймі — 0:4 на 28-й хвилині.
Ставлення Мічела теж змінилося. Вперше він перестав захищати гравців і прямо заявив, що поразки не випадкові. Його рішення називають негнучкими, а команду — надто відкритою. Але джерело проблем очевидне всім: брак якості, довіри й концентрації на тлі постійних трансферних спекуляцій.
"Ми запізнюємося на сезон", — підсумовує Мічел, і це твердження точно відображає стан справ. Це вже не серія невдалих матчів, а криза, що торкається самої структури клубу, де навіть базові принципи гри втрачають силу перед хаосом і невизначеністю.
Керівництво оголосило, що нові підписання можливі лише після продажів. Тому майже весь склад виставлено на ринок. Першим пішов Мігель Гутьєррес. Решта гравців чекають на рішення, ніби на вирок.
Відсутність емоційного зв’язку з уболівальниками відчувається у кожному моменті. Порожні трибуни руйнують концентрацію та позбавляють відчуття стабільності. Фінансова стратегія, що виглядає логічною на папері, перетворюється на джерело ризику на полі.
Раніше City Football Group регулярно підсилювала склад — Еррера, Куто, Савіньйо. Через нові правила мульти-власності ці ресурси зникли: єдиним поповненням став Вітор Рейс. А ключовий трансфер Ечеверрі провалився — гравець обрав "Байєр". Нестача якісних гравців стала для "Жирони" хронічним запаленням.
Трансферна політика не працює, і виправити ситуацію можна лише терміновими рішеннями.
Фінансова участь у Лізі чемпіонів не стала проривом: результат — лише досвід і спогади. Інвестицій у розвиток чи інфраструктуру майже не було. "Монтіліві" лишається у занедбаному стані, калюжі на полі з’являються в тих самих місцях, а проєкт тренувальної бази у Вілаблареш заморожено.
У таких умовах проблеми "Жирони" давно виходять за межі футбольного поля. Відсутність ресурсів і інвестицій породжує системну кризу, яка лише поглиблюється. Сухі цифри можуть переконувати у стабільності, але якщо на стадіоні холодно, у роздягальні порожньо, а тренер каже "ми запізнилися на сезон", справа не в бюджеті.
Фото — Getty Images / Global Images Ukraine
