Юліан Нагельсман сам оголосив Лігу націй "генеральною репетицією" ЧС-2026. Ніхто його за язика не тягнув. Звісно, він свідомо завищив статус цього турніру, аби довести, що німці здатні грати проти найкращих.
Та виявилося, що на "генеральній репетиції" всі актори забули слова.
В фінальному міні-турнірі Бундестім стала найгіршою командою - і це цілком справедливо. Решта учасників виглядали значно, значно кращими, особливо що стосується ефективності в атаці.
А ще у вівторок ввечері Нагельсман виходив на пресс-конференцію і розповідав про плани на фінал...
Взагалі, Нагельсман, окрім того, що сам викопав собі яму словами про репетицію, ще й зрадив власним принципам. Частково через травми, але не лише. Колись він казав про "моментум" - що викликатиме гравців за формою, а не за іменами (так минулого року до збірної принесло цілу низку гравців "Штутгарта").
Сказав - і зробив точно навпаки.
Серж Гнабрі отримав виклик, незважаючи на сезон, який можна описати як "ну... був". Роберт Андріх грає в основі збірної, хоча в "Байєрі" його частіше можна побачити на лаві запасних, ніж на полі. Александар Павловіч нині перебуває в такій же стабільній формі, що й геополітична обстановка.
З одного боку, Нагельсман стоїть перед завданням сформувати нове ядро, адже попереднє, яке сяяло на чемпіонаті Європи, пішло в історію разом з Тоні Кроосом. Та з іншого - про яке ядро можна говорити, коли ти відмовляєшся визнати реальність?
Очевидно, що Юліан Нагельсман досі перебуває в пошуках і поступово перетворюється на Йоахіма Льова з Гансі Фліком - з тією ж любов'ю до старих знайомих і небажанням дивитися вгору. Це часом не відчай?
Низьку якість особового складу німецька преса підсвітила ще після матчу з португальцями. У грі проти Франції проблема проявилася ще чіткіше. Дідьє Дешам випускає на заміну зірку "Баварії" Майкла Олізе, переможця Ліги чемпіонів Дезіре Дуе - а Нагельсман озирається на лаву запасних і бачить там Тіло Керера і Сержа Гнабрі...
У збірної Німеччини на цьому міні-турнірі була основа, ще два-три гравці, які здатні підсилити команду з заміни - і на цьому все. Гаверц, Рюдігер, Мусіала, Кляйндінст, Стіллер - таких втрат не компенсувати. Ніхто з претендентів - ані Гнабрі, ані Керер, ані Адейємі, ані Госенс - не грали на рівні турніру.
Сталося саме те, чого Нагельсман так намагався уникнути: настрої різко впали. Замість ейфорії прийшло розчарування. Німці загалом схильні надмірно драматизувати спортивні невдачі. Після домашнього Євро та наступних перемог збірну Німеччини вже готові були оголосити суперкомандою - а тут таке...
Марк-Андре тер Штеген - це як гарна погода в понеділок. Якщо напередодні і були сумніви, чи готовий він до серйозних випробувань після тривалої травми, то тепер цілком зрозуміло: так, готовий. Можливо, "Барселоні" варто було б переглянути свої плани знайти йому заміну.
Чи можна сказати, що під керівництвом Нагельсмана збірна Німеччини прогресувала? Безперечно, так. Але це скоріше стосувалося зовнішнього сприйняття. Схоже, в певний момент німці й самі почали вважати себе сильнішими, ніж насправді.
Тому дві поразки в другорядному турнірі навіть можуть піти на користь. Очікування впали, а це завжди добре - тепер можна працювати без зайвого тиску.
Нехай збірна Німеччини поки не повернулася до еліти, це не означає, що на Чемпіонаті світу її очікує провал. Враховуючи реальність, може, варто орієнтуватися на прецедент хорватів? Вони довели, що до числа найкращих можна потрапити і без надзвичайної якості в кожній лінії.
Чи все ж таки надто боляче визнати, що Іспанія і Франція - це наразі більш висока ліга?
Фото - Getty Images/Global Images Ukraine
