Війна на виснаження потребує коригування певних механізмів навіть в школах. Тобто до звичної функціональної грамотності (читання-письмо-математика), цифрової грамотності (навички роботи з гаджетами, принципи цифрових комунікацій і вміння працювати з інформацією) потрібно додати і оборонну грамотність. Про це пише Тарас Лютий, викладач Сумського держуніверситету, у статті "Інженерна мобілізація": як освіта має працювати на оборону країни". 

За його словами, концепт має містити такмед, навички виживання, стрілецьку підготовку, топографію, керування дронами та роботами, обслуговування техніки тощо.

"Ще у школі треба формувати уявлення про принципи роботи та устрій озброєння, його обслуговування та виробництво. Варто реінкарнувати практичну історію учбово-виробничих комбінатів, коли раз на тиждень школярі отримували практичну підготовку на реальних підприємствах. А також приділити значну увагу фізичній підготовці", - зазначив він. 

Абсолютно необхідним є посилення викладання математики та природничих дисциплін. Йдеться про години, кадри, матеріальне забезпечення, кооперацію, змагання-олімпіади тощо. Продовження та масштабування мають набути всі наявні STEM-лабораторії та гуртки.

"Випускники школи мають розуміти базові речі, такі як фізика пострілу, хімія вибухівки, реактивний рух, підйомна сила крила та гвинта, радіозв’язок, програмування простих роботів, елементарне машинне навчання. На трудовому навчанні мають вчити паяти та складати електричні схеми, обслуговувати механізми та пристрої. Десь на межі інформатики, мови й історії варто вчити інформаційної гігієни, здатності бачити ІПСО та пропаганду", - додав він. 

За його словами, варто адаптувати випускника профтеху до роботи в оборонно-промисловому комплексі: додатково формувати навички, корисні для сил оборони та ОПК, які є суміжними з уже обраною професією.

Виховання інженерів, дослідників і розробників неможливе без вищої освіти. Щонайменше третина студентів має представляти галузі E, F, G (інформаційні технології, інженерія, виробництво, будівництво, природничі науки й математика, хімія) задля селекції, конкуренції та збільшення запасу міцності країни. Наявні механізми (кількість бюджетних місць, галузеві коефіцієнти, гранти для контрактників) саме тут мають зберігатись і розширюватись. Та заради критично необхідного швидкого результату треба обмежити набір на так звані кон’юнктурні спеціальності, про що йшлося вище. Інших способів знайти резерв абітурієнтів просто немає.

Необхідною умовою успіху є часткове повернення до минулих практик щодо фундаментальних курсів фізики, математики, теорії алгоритмів тощо для спеціальностей галузей F (Інформаційні технології) та G (Інженерія, виробництво та будівництво) у старому обсязі годин та кількості лабораторних робіт, які можна будувати навколо актуальних зараз прикладних задач. Без цієї бази про жодного самодостатнього інженера не може бути й мови. І це треба прописати на рівні стандартів вищої освіти, які зараз оновлюватимуть.

"Освітня система в часи війни не може залишатись осторонь, вона має стати частиною оборонної стратегії держави. Готувати тих, хто створить технології, що зупинять ворога, і тих, хто зуміє їх застосувати. Ми не можемо дозволити собі розкіш очікувати кращих часів", - підсумував він. 

З іншими статтями автора можна ознайомитися за посиланням.