Чому особливий економічний статус Харківщини можливий тільки після припинення війни, що не дає державі запровадити механізм державних гарантій для страховиків та чому на Харківщині не всі громади запровадили звільнення від місцевих податків і зборів для місцевих бізнесменів, в інтерв’ю МГ «Об’єктив» пояснила нардепка від партії «Слуга Народу» Вікторія Кінзбурська.
– Щоночі та щодня харківський бізнес потерпає від атак шахедів або ракетних атак. Чи можливо на державному рівні прийняти якийсь закон або запровадити бізнесменам відшкодування, підприємства яких постраждали через російські атаки?
– Попри те, що ця ідея виглядає дуже привабливою, в нинішніх умовах пряме відшкодування втрат бізнесу коштами бюджету не є реалістичним. Якщо ми кажемо про «єВідновлення», то це інструмент точкової допомоги людям, що втратили житло. І навіть на це у нас не вистачає коштів в бюджеті, щоб покрити всі витрати. Бо, як ви знаєте, у нас жахливі втрати житлового фонду по Харкову. Якщо ми говоримо про грошові виплати на відновлення бізнесу, то я б все ж таки спиралася більше на інструменти стимулювання.
– Перед усім це безпекові умови. Ви ж розумієте, що не весь бізнес готовий працювати у Харкові через саме небезпеку. Бо в них також є діти, сім’ї, родичі, і вони обирають місце безпечніше. Нам потрібно відновити логістику, бо Харків у логістичному тупику. Нам потрібні податкові кредити, доступ до релокації, цільові програми. Дуже багато нам коштує війна. Наприклад, один день війни у 2023 році нам коштував $100 млн. А у 2025 ми дійдемо вже до цифри $200 млн такими темпами. І нам потрібно тут чітко розрізняти механізми для приватних осіб і для бізнесу. Тобто «єВідновлення» – це інструмент гуманітарної компенсації громадянам, а не підприємствам. Якщо ми кажемо про підприємницьку діяльність, то саме поняття – це провадження діяльності на власний ризик з метою отримання прибутку. Ми не можемо покладати всю відповідальність на державний бюджет, з якого ми фінансуємо вчителів, лікарів, військових. Так, це не популярне рішення. Ми розуміємо, що саме бізнес наповнює нашу державу грошима через податки та через працевлаштування.
– То як влада все ж таки бачить допомогу бізнесу?
– Є механізми фіксації збитків. Ми все ж таки сподіваємося, що колись ми домовимось про репарації. Бо нам потрібно розуміти, що ворог – наші сусіди, а не наша держава, яку ми намагаємось якось «нагнути» і повернути ці гроші. Так жорстко казати, але все ж таки, особисто я сподіваюся на дієвий механізм репарації. Це буде не швидко, але над цим працює дуже великий пул спеціалістів і будемо сподіватися, що в нас це вийде.
– Українські страхові компанії не беруться страхувати бізнес, який розташований ближче ніж за 100 км від лінії фронту. І харківські бізнесмени не в тих умовах, в яких полтавський бізнес або столичний. На що ж тоді розраховувати підприємцям, якщо нема можливості застрахуватися?
– Ринок страхування – це приватний сектор економіки, і держава не може впливати примусово на страховиків, щоб вони страхували. Ринок страхування в нас здійснюється на розрахованому ризику, тобто вони також рахують, у що їм обійдеться ці страхові випадки. Це нормально, бо вони також вкладають гроші і також несуть ризики.
– Є пропозиція харківських бізнесменів задіяти механізм державних гарантій для страховиків. Це реалістична ідея?
– Як концепт це можливо. Як реальний механізм – це надзвичайно складно, бо ми можемо добитися тільки декларування цих державних гарантій, а реального механізму не виробити. Бо такі гарантії ми можемо давати тільки тоді, коли в нас є надійна оцінка та аудит ризиків, коли є обмеження відповідальності. У зоні бойових дій, а я вважаю, що ми все ж таки знаходимося у зоні бойових дій або наближеній до них, це не реально. Такі механізми потребують дуже чітких меж і прозорого регулювання. Ми не можемо ризикувати і покривати з бюджету втрати страхових компаній. Ви розумієте, в нас пріоритет – це зміцнення обороноздатності, а не гарантування прибутку страхових компаній.
– Вже три роки підприємці Харкова звертаються з пропозицією запровадити у регіоні особливий економічний статус. На вашу думку, це реалістична ідея, яка принесе справжні наслідки, чи це більше схоже на популістську ідею?
– Сьогодні я буду відповідати на питання таким чином, що вони дуже не сподобаються багатьом. Але я намагаюся бути об’єктивною і попри все те, що я дуже хочу зробити багато для бізнесу, бо я сама живу у Харкові. І моя родина так само провадить підприємницьку діяльність саме в Харкові. І ми також несемо ці ризики, але все одно я не маю права створювати якісь нереалістичні очікування в людей. Коли ми кажемо про особливий статус, ми повинні давати собі раду, а що це таке. Бо звучить воно гучно, а яке наповнення цього особливого статусу? Досвід інших країн нам показує, що ключовим є не статус, а конкретні податкові, інвестиційні та регуляторні умови. У нас немає інвестицій зараз і, вибачте, але навряд чи вони будуть, поки в нас така безпекова ситуація. А якщо ми кажемо про особливий економічний статус у його класичному розумінні, то це якраз статус, який надається для розвитку інвестиційних проєктів.
– А про інвестиції нам зараз залишається тільки мріяти…
– І в цьому випадку ідея особливого економічного статусу – це утопія. Бо потерпає від обстрілів не лише Харків. У нас є Суми, Херсон, Миколаїв. І якщо ми надамо цей статус всім, то яким чином ми будемо наповнювати бюджет? Більше того, такий статус може створити передумови для корупційних зловживань і нерівних умов для конкуренції і ухилення від сплаті податків. Я поясню, чому. Бо в нас з моменту повномасштабного вторгнення діє мораторій на податкові перевірки. А що, ви думаєте, з нами відбулося у 2022 році? Виявився якийсь фантастичний ріст підприємницької діяльності в Харкові і Харківській області.
– Це фіктивні підприємства. Вони не проводять підприємницьку діяльність. Вони просто уникають сплати податків, бо податкова їх не може тут перевірити. Вони реєструються на Харківщині, а ведуть бізнес в інших містах. Вони не створюють продукт з додатковою вартістю, але вони уникають податкових перевірок і, звісно, оптимізують своє податкове навантаження. Тобто, для мене особливий економічний статус можливий, але тільки після завершення бойових дій. І так, коли ми будемо відновлюватися, а я в це вірю і оптимістично вважаю, що у Харкова велике майбутнє, у Харківській області, то в такому випадку, для того, щоб привабити знову населення, яке виїхало, нам дійсно потрібно буде робити податкові пільги і кредити, пільгові умови для інвестицій. Але зараз в умовах війни це майже нереально.
– Один з наших спікерів якраз наполягає на тому, що підриємці, якщо їм не створити комфортні умови для ведення бізнесу, страхові можливості, будуть їхати з Харкова, і не факт, що вони потім повернуться.
– Знаєте, таке дійсно може бути, але все ж таки, “Добре, там де нас нема”. І я все ж вірю, що люди, які все життя прожили в Харкові, вони не можуть незворотньо покинути це і не повернутися. У нас дуже комфортне місто, навіть порівняно зі столицю, я абсолютно точно фанатка Харкова. І сподіваюсь, що ці всі жахливі моменти, які ми переживаємо, тимчасові. І все в нас буде, і відновлення, і будівництво, і нові робочі місця, і інвестиції. Не знаю, але я дивлюсь на це так.
– У Харкові діє звільнення від місцевих податків і зборів. В яких ще громадах Харківщини це запровадили?
– Харківська міська рада прийняла таке рішення звільнити від місцевих податків. А саме – податок на нерухомість, єдиний податок для ФОПів 4 групи та податок на землю. Це дуже така сильна допомога, як я вважаю, для бізнесу, бо інколи ставки податку на землю можуть сягати, наприклад, мільйона гривень. І я вважаю, що можливість не сплачувати цей податок це таки і є допомога. Ми розуміємо, що якщо бізнес не сплачує ці податки, то втрачають громади. І Кабмін прийняв постанову, якою можна відшкодувати ці збитки для громад, щоб громада могла провадити свою діяльність без втрат. Нам дозволили застосовувати цей пільговий режим, але для мене незрозуміла ситуація, коли, наприклад, із 56 громад тільки 22 у Харківській області прийняли рішення все ж таки звільнити своїх підприємців від надмірного податкового тягаря. Прийняли Золочівська громада, Липецька, Малоданилівська, частково це рішення прийняли в Чугуєві та Дергачах. Але деякі підприємці звертаються до мене, бо мають заміновану земельну ділянку, якою вони не можуть користуватися, але громада їх не звільняє. Тому що не хоче зайвої бюрократичної тяганини.
– Чи говорять на державному рівні про вибіркове скасування державних податків для фермерів або бізнесменів, що працюють у прифронтових містах або в замінованій зоні?
– Це дуже складно зробити, бо мінус одна копійка в бюджеті одразу позначиться на нашій обороноздатності. За гроші іноземних партнерів ми не можемо забезпечувати наших військових, але ми можемо забезпечувати лікарів, вчителів і цивільних людей. Але в нас дуже великі витрати саме на військо. І часткове звільнення – це такий короткочасний захід, який, я не знаю, чи принесе він користь або навпаки шкоду, якщо ми кажемо про загальнодержавний рівень. Тобто, в розрізі певної громади це буде допомога певним бізнесменам. А якщо ми кажемо про всю країну, я не впевнена. Це дуже складні розрахунки, якими займається Мінфін, і потрібно все ж таки мати всю картину, скільки ми втратимо.
