Такий же заголовок статті був у мене багато років тому, коли збірною керував Михайличенко, який вигрібав в інтернеті тоді критики, мабуть, не менше, ніж Ребров. Але тоді, пам'ятається, мені було його щиро шкода, і здавалося, що він цього не заслуговує. Аргументи на користь нинішнього коуча України закінчились не вчора.
Хвилина надії з Францією лише дала відстрочку тому, що прорвало всі шлюзи та греблі після фактичної безнадії у Баку. Не те щоб я влився в дружній хор хейтерів тренера, але відчуття необхідності кардинальних змін у збірній таки визріло. Потрібна свіжа рука та й голова. Якщо не зараз, то коли та чому?
Як виявилося, це все-таки французи дозволили собі тимчасову слабкість, а не ми додали в грі. Їхній раціоналізм у добуванні очок побічно підтвердився з Ісландією, яка справді виглядає сильнішою за нас. Про більшу мотивацію Азербайджану я вже говорив. Інша річ, що він не міг стрибнути вище голови.
Допоміг щасливий випадок. Один необережний рух у виконанні Зінченка – скоріше біда, ніж вина – і вся наша уявна перевага розвіялася як дим. Хоча можу стверджувати, що мінімальну перемогу в цьому матчі Україна заслуговувала. Мабуть, варто зарахувати їй крім гола ще пару-трійку сейвів воротаря та захисника суперників.
Гра була середньоЇ… мало не сказав: паршивості. Все, що запам'яталося до перерви – скасований пенальті та штрафний удар Махмудова, взятий Трубіним. Після неї було більше життя: крім голів ми побачили ще спроби Зінченка, Зубкова та Волошина. Мабуть, варто вважати шансом цей удар останнього перед фінальним свистком.
Багато пересудів викликали обидва пенальті. Як на мене, тут все було шито білими нитками. Той, що імені Ваната, міг бути поставлений хіба що теоретично. Скільки разів ми спостерігали, як такий контакт оголошувався недостатнім. Заради проформи все ж таки звернувся до колеги Юстаса, і ось що від нього почув.
"Я не можу залізти судді в голову. Зрозуміло, що привід для скасування - недостатній контакт. Але хапання за обличчя, на мою думку, було вирішальним. Думаю, якби не це, пенальті було б призначено". Навіть так. І якщо так, тоді є серйозні питання до Ваната. Адже ми втратили гольовий шанс уже на 6-й хвилині.
Втім, на другий гол Україна не “награла” і разом із ним. Хоча інакше міг би виглядати і перебіг поєдинку, ні? Чи ми побачили б рівно те саме, що й після 6-ї хвилини другого тайму – коли Судаков відкрив рахунок?
З приводу 11-метрового в наші ворота навіть не став турбувати свого консультанта. По-перше, знаючи його філософське ставлення в таких моментах під девізом: "рука - предмет темний і дослідженню не підлягає" (тобто, гра рукою фактично віддана на розсуд арбітра). По-друге, такі пенальті ставлять часто-густо.
Але проблема не в ньому, а в тому, що грати залишалося ще цілих пів-тайму, в які ми не зуміли довести свою нехай мінімальну, але перевагу. Азербайджану відверто пощастило, але Україна у таких матчах має розраховувати на щось більше, ніж везіння. Але немає в неї сьогодні такого запасу міцності та майстерності.
Вам не подобається слухати про слабкий чемпіонат та “легіонерів” з лави? Вас дратують розмови про те, як війна вбиває наш футбол? Що ж, тоді ви вільні скільки завгодно чекати гарної погоди біля цього бурхливого моря, в якому наш човен ледь утримується на плаву. Це є вашим безумовним правом.
Було б навіть дивно, якби я й досі не погоджувався з тим, що тренерський штаб треба міняти. Але лише тому, що команді потрібні струс і нові ідеї. І я не впевнений, що справа саме в особистості головного тренера. Що ж, давайте подивимося, як із цим впорається хтось інший. Питання лише в тому, як ще довго на нього чекати...
А ви давайте, скандуйте як у тій відомій рок-опері: "Він має бути розіп'ятий!" Аж раптом вас почує наш Пілат, перш ніж умиє свої руки?
