В умовах, коли конфіденційність стає питанням безпеки, одноразові телефони повертаються в центр уваги. Особливо це стосується громадян України на тимчасово окупованих територіях, де потреба в анонімному зв’язку є критично важливою.

Як пише cnet.com, одноразові телефони – це недорогі пристрої, які не потребують контракту чи особистих даних. Вони поставляються з передплаченим пакетом хвилин, повідомлень або інтернету і призначені для короткочасного використання з можливістю утилізації. Концепція зародилася ще в 1990-х, але термін “одноразовий телефон” став популярним у 2000-х.

Такі телефони зазвичай є простими кнопковими моделями, часто розкладними, із мінімальним набором функцій. Вони ідеально підходять для ситуацій, коли потрібен тимчасовий зв’язок, який неможливо відстежити. Наприклад, їх використовують для двофакторної аутентифікації, уникнення витрат у роумінгу або як резервний пристрій.

Експерти пояснюють: не кожен передплачений телефон є одноразовим. Ключова відмінність – анонімність. Одноразові телефони не вимагають надання особистих даних, що робить їх ідеальними для тих, хто прагне конфіденційності. Водночас передплачені смартфони зазвичай є бюджетними моделями, але будь-який розблокований смартфон із передплаченою SIM-карткою може виконувати аналогічні функції.

Для тих, хто не хоче купувати новий пристрій, є альтернатива – одноразові SIM-картки. Їх можна вставити в наявний телефон, отримавши той самий рівень анонімності без додаткових витрат.

На тлі війни та окупації одноразові телефони стають не просто зручним рішенням, а інструментом безпеки. Вони дозволяють залишатися на зв’язку, зберігаючи приватність, що особливо цінно в умовах обмеженого доступу до зв’язку чи ризику стеження.

Чи стануть одноразові телефони масовим явищем в Україні? Це залежатиме від потреб користувачів і доступності таких пристроїв на ринку.