Сьогоднішня наша історія — зі смаком літнього борщу, дрібкою самоіронії та краплиною особистого щастя. Приємного читання і… будьте мені здоровенькі, як доктор Шварц після обіду у Фірочки!
Фірочці Хаймович таки дуже пощастило. Ви будете сміятися, але вона нарешті вийшла заміж. Ні, спочатку їй, звісно, не те щоб не щастило, спочатку Фірочку Хаймович ніхто за наречену навіть не вважав. Коли видавали заміж її двоюрідну сестру Хасю і настав час кидати букет, Фірочка навіть не підняла свій тухес зі стільця та продовжувала хрумтіти курячою ніжкою.
– Ай, я вас благаю, мені майже сорок, і за весь цей час, якщо чоловіки й дивилися на мене, то тільки щоб спитати, скільки коштують ці биточки.
Фірочка працювала в їдальні камвольної фабрики і таки знала за биточки все, включно з ціною.
Фірочка жила з мамою Бронею Яковлівною і швейною машинкою, яка все одно не працювала. Хоча Броня Яковлівна теж не працювала. З усіх, хто працював у квартирі, працювала тільки Фірочка.
І все б тривало, як є, якби Фірочці не пощастило.
Фірочка вийшла заміж не за якогось гоцн-поцна з ринку, а за справжнього доктора — у білому халаті та з золотим пенсне. Доктора звали Самуїл Абрамович Шварц.
За цим доктором до Фірочки цілих п’ять років полювали всі більш-менш порядні незаміжні дівчата, і навіть Роза Шуйт зітхала за ним своєю високою груддю, а в Рози Шуйт таки є чим зітхати — не думайте, що нема.
Одним словом, поки всі нервували і хотіли собі влаштувати особисте життя, це саме життя собі таки влаштувала Фірочка Хаймович — невисока повненька дівчина тридцяти семи років з не дуже вражаючою житлоплощею і двома табуретками на все майно. І хто б міг подумати!
Ви, звісно, спитаєте мене, як ця сама Фірочка змогла зробити всім вагітну голову, а собі — щастя? Та я ж вам розкажу. І ви ж таки почуєте правду, а думати собі можете що хочете.
Одного разу доктор Шварц зайшов до Фірочки з приводу серця. Не її серця, а серця Броні Яковлівни, її мами, яка не працювала, як і їхня швейна машинка. У мами трохи схопило серце, а доктор Шварц прийшов її лікувати від поліклініки. Але вийшло, що прийшов він за маминим серцем, а отримав Фіроччине. Зайшов він з вулиці спітнілий, як портовий вантажник, зняв свою білу шляпу, виписав мамі валокордин, а Фірочка запропонувала йому холодного червоного борщу, який ви всі називаєте “свекольник”, і за таку назву моя бабуся вас би вениками побила і плакати не дозволила.
Але хочете так його називати — робіть, що хочете, я ж не буду за вас переживати.
Так от, Фірочка нагодувала цим червоним борщем доктора. І доктор зрозумів — це саме те, що він шукав все своє докторське життя. В сенсі — і борщ, і Фірочка. І коли він витер рот серветкою, то одразу захотів на ній женитися і став ходити до неї з квітами й крепдешиновими платтями в подарунок.
Фірочка не те щоб ломалася — в її віці це смішніше цирку — тому погодилася. І тепер їй заздрить навіть Роза Шуйт, незважаючи на форми і томні зітхання.
Ну, так ви хочете знати, що це за такий борщ червоний Фірочка давала доктору? Ну, так я вам і розкажу. Можете й собі приготувати, і життя налагодити. Головне — будьте здорові й вчасно їжте.
Вам потрібна ботва. Берете буряк, відрізаєте ботву — от вам і ботва. Її поки в сторону. Сам буряк миєте під проточною водою, ставите варити в каструльці. Коли звариться — очищаєте від шкірки і трете на тертці. Головне — не виливайте відвар! Процідіть через марлю і нехай собі мовчки остиває.
Поки ви трете буряк, варіть яйця круто. Потім очищаєте і ріжете кубиками.
Промиваєте і нарізаєте пір’ям ту саму ботву, що була в стороні. Нарізаєте свіжі огірки, зелений лук і кріп.
Коли вже все готово — змішуєте це разом: буряк, яйця, зелень, ботву, огірки. Солите, перчите, не соромтеся.
Далі — простіше не буває. Кладете ложкою по тарілках, заливаєте холодним відваром, куди заздалегідь вичавили лимон.
Кладете в кожну тарілочку сметанку, нарізаєте чорний хлібчик і чекаєте відповідного доктора, щоб ощасливити його цим от поїсти і особистим життям. І будьте мені здорові.
А ще ви таки можете дізнатися:
