Під час розкопок на Приморському бульварі в Одесі археологам вдалося натрапити на мури Хаджибейської фортеці. Про це 24 липня повідомив керівник розкопок, доктор історичних наук, ректор Південноукраїнського національного педагогічного університету ім. Костянтина Ушинського Андрій Красножон.
Замок розташовувався між напівкруглим будинком №8, фунікулером, памʼятником Дюку та алеями південної частини Приморського бульвару, займаючи квадрат приблизно 40×40 м.
«Хаджибейський замок знайдено. Поставлено крапку в дискусіях щодо його локалізації, які тривали майже 200 років. Вони посилювалися відсутністю достовірних даних картографії та письмових джерел, а також слідів цієї оборонної споруди, яку підірвали російські війська невдовзі після штурму 1789 р., а згодом розібрали на будматеріали», – повідомив Андрій Красножон.
За словами вченого, історики сумнівалися, чи їм вдасться знайти залишки замку, оскільки він стояв на краю берегового плато, де відбуваються зсуви.
«В двох розкопах та двох шурфах ми знайшли фронтальну стіну артилерійської берегової батареї, що була добудована до замку з берега, а також сліди демонтажу стін. Вдалося зафіксувати кутовий перетин стіни з бічною куртиною, що прикривала батарею з південного сходу. Споруда присутня на різних планах і зображеннях замку кінця XVIII ст. Її відрізняє притаманні лише їй конструктивні особливості та специфіка розміщення біля урвища. Атрибуції сприяють супутні знахідки кераміки та бронзових виробів османського походження. Батарея була відкритим майданчиком, огородженим стіною висотою до 1,5 м та 90 см завтовшки. Вона утримувала по фронту невисокий земляний насип, на якому розміщувалися гармати, направлені до моря», – розповів історик.
Стіна замкової батареї впирається в античний шар V ст. до н. е. «Це вперше, коли вдалося простежити культурні нашарування давньогрецького поселення Гавань Істріан у межах його північного кордону. Раніше передбачалося, що його межа пролягає десь у районі Дюка. Але тепер ми точно можемо сказати, що її визначав невеликий стародавній яр, який нам вдалося зафіксувати в одному з розкопів 2021 року в північній частині напівциркульної площі. Цей природний бар’єр формував також захист із північно-західного, напільного боку й для Хаджибейського замку, зумовивши вибір місця його розташування», – каже Андрій Красножон.
Як зазначає археолог, про те, що фортецю не добудували, а рови залишили недокопаними, засвідчив один з сучасників, який відвідав Хаджибей в 1784 році. Після того, як у цій частині берегового плато в 1793 р. виникла російська бастіонна фортеця, рови засипали міським побутовим сміттям.
На думку науковця, турки збудували батарею пізніше ніж сам замок, який за своїми конструктивними і планувальними особливостями є взірцем архаїчної, середньовічної фортифікації явно доартилерійської епохи. Хаджибейську фортецю на березі Одеської затоки збудувала в 1764 році Османська імперія, російське військо її захопило і зруйнувало 1789 року.
«Якусь інтригу в цих пошуках задає кераміка та нумізматика XIV ст., знахідки якої тепер вже є нормою в розкопках на Приморському бульварі. Так, один з фрагментів імпортної візантійської чаші цього періоду знайдено в одному стратиграфічному контексті зі згаданими капітелями пілонів. Археологічні артефакти XIV ст., як відомо, маркують зовсім інший історичний період – пов’язаний з італійською факторією Джинестра. І немає нічого дивного в такому насиченому та стародавньому історичному контексті, в якому опинилася сучасна Одеса, як місто, що існує у вкрай вигідних для морської торгівлі географічних умовах», – підсумував археолог.
Археологічні матеріали генуезького походження XIV століття біля памʼятника герцогу де Рішельє підтверджують, що це культурний шар середньовічної італійської Джінестри, який пізніше трансформувався за Османської імперії. Також біля фунікулера знайшли рештки давніх укріплень.
Під час розкопок археологи виявили культурні шари, що сягають V століття до н.е., зокрема залишки давньогрецької колонії Гавань Істріан, а також артефакти періоду Римської імперії. Це може свідчити про існування на місці Одеси античного поселення не лише в епоху Давньої Греції, а й римського періоду.
