Цього тижня у Будинку митрополита Національного заповідника «Софія Київська» відкрилася виставка Гії Міміношвілі «Вершник у часі», повідомили у заповіднику.
Кераміст-монументаліст за освітою Гія Міміношвілі (1958-2025) був і залишається надзвичайно масштабною фігурою в культурному просторі України як у професійному, так і в духовному вимірі.
Своє місце автор визначав так: «Моя професія — монументальна кераміка, що передбачає не лише розмір керамічної скульптури, якою я займаюся, а радше — масштаб».
Його погляд й художня оптика були налаштовані на іронічно-філософське осмислення людського буття й мистецтва, а роботи — попри показну простоту і брутальність форми — завжди вражають глибиною і винахідливістю.
Назва виставки й образ «Вершника», що представлений в експозиції, не випадкові. В багатьох мовах слово має не лише пряме (той, хто верхи на коні), але й додаткове значення — лицар (від нім. Ritter — вершник), кінний воїн в середньовічній Європі.
У Грузії, де народився й здобув освіту Гія Міміношвілі (1983 — закінчив Тбіліську академію мистецтв, факультет декоративно-ужиткового мистецтва, відділ монументальної кераміки, майстерня А. Какабадзе, 1987 — закінчив Тбіліський політехнічний інститут, кінофото-факультет) існує також конотація «лицаря — вершника» як «Вартового». Легенда оповідає, що у давні часи, коли землі Сакартвело захищали мужні лицарі, серед гір і лісів з’явився таємничий Вартовий. Він не мав імені, лише щит зі знаком сонця й хреста — символ віри, сили та справедливості.
Лицар як втілення людських чеснот, зображений у фігурі вершника — не поодинокий образ у творчості Гії Міміношвілі. Кремезні постаті верхи на коні, виготовлені в оригінальний спосіб (не ліпленні фігури), зустрічаються в доробку автора останніх років доволі часто — різного характеру й масштабу. Це й суворий чоловік з важким підборіддям та камʼяним виразом обличчя і такою ж міцною посадкою в сідлі, й багатозначний образ вершника горілиць на спині коня, який відсилає нас до трагічного символу «на щиті».
Та серед усіх своїх героїв автор виокремив «Вершника у часі», що складається з 3-х частин й символізує наше життя у минулому, сьогоденні й майбутньому.
«Робота, складається з трьох частин: задня частина з хвостом символізує минуле; умовна людська фігура, що сидить — це теперішній час; передня частина, голова (умовно) коня — це майбутнє, в яке ми намагаємося зазирнути. Тоюто людина завжди обернута в майбутнє», — так розповідав автор про свого «Вершника».
Важливим є те, в який спосіб створено роботу: не зліплена у традиційний спосіб, а спочатку була виготовлена дерев’яна форма, з якої вона була витіснена. Така символічна форма потрібна була для двох завдань, пояснював Гія Міміношвілі.
Перше — щоб показати текстуру, яка є дерев’яна в цьому випадку й надає масштабності скульптурі, та інше завдання — щоб створити враження відчуженості, враження не рукотворного, а нібито самобутності/самостійності походження.
На виставці представлені роботи митця різних періодів творчості, виконані в кераміці, дереві, порцеляні. А також живописні твори та макети.
Частина експонатів є за межами виставкових зал — у митрополичому саду встановлені декілька масштабних скульптур просто неба. Зокрема, об’єкт «Вершник у часі» на зеленій галявині, що є образом благородного лицаря-вершника та захисника своєї землі, виконаний на основі роботи Гії Міміношвілі з панелей Fundermax спеціалістами компанії «Budzirka».
Як зазначають організатори, Гія Міміношвілі ніколи не припиняв експериментувати з формами, матеріалами, сенсами та символами, й колаборація з ТОВ «Budzirka» стала органічним продовженням його сміливої творчої натури.
Проєкт організував Міжнародний Інститут Культурної Дипломатії у співпраці з ТОВ Budzirka.
Гія Міміношвілі — майстер художньої кераміки, живописець. Член Національної Спілки Художників Грузії (1985), НСМНМУ (1994). Учасник всеукраїнських, міжнародних художніх виставок від 1989 року. Створював монументально-декоративні об’ємно-просторові композиції, артоб’єкти, паркові скульптури, декоративну пластику переважно в стилі конструктивізму; займався дизайном інтер’єрів, живописом.
Учасник Всеукраїнських симпозіумів монументальної кераміки «Поезія гончарства на майданах і в парках України» (1998–99), Національного симпозіуму гончарства (2000), 3-го симпозіуму кераміки (2012) в Опішні. Автор конструкції-календаря (1999), мистецького проєкту «ПереХід» (2013) та артоб’єкта «Вежа» (2014). Його твори представлені у Національному музеї-заповіднику українського гончарства (с. Опішне), у приватних колекціях в Італії, Німеччині, США. Помер 6 лютого 2025 року.
Коли: до 13 серпня, з 10:00 до 18:00, понеділок вихіднийДе: Національний заповідник «Софія Київська», вул. Володимирська, 24, Будинок митрополитаВартість квитків: 50 грн вхід на територію + 60 грн вхід до музею «Будинок митрополита» (пільгові 25+30 грн)
Нагадаємо, у березні 2025 року Національний заповідник «Софія Київська» отримав у дар інтерактивну скульптуру «Жах». Вона створена у 2023 році майстром художньої кераміки, українським грузином Гією Міміношвілі (1958-2025 рр.). Митець планував подарувати її заповіднику ще за життя.
Марія КАТАЄВА, «Вечірній Київ»
