«Павло Казарін, якого я поважаю і ціную, написав пост про «ЄС» та Олексій Гончаренко, — пише в соцмережі Зоя Казанжи. — Звинувативши останнього в тому, що він «на четвертий рік війни вирішив збудувати свою власну карʼєру. Голосує проти продовження воєнного стану і мобілізації. Вимагає розпустити ТЦК. Стверджує, що він за терміни служби та простих людей».
Менше всього я хотіла би бути адвокаткою Гончаренка. Та і він навряд чи потребує цього. Але ми ж тут за фактаж і правду, так? Тому слухайте.
Ну ок, припустимо, що політична карʼєра у Гончаренка будується давно і досить непогано. Міжнародна діяльність, робота в європейських структурах як представника від України вкупі з високим рівнем володіння англійською та французькою мовами поза всякими сумнівами.
Контраверсійні заяви з приводу життєво важливих тем в країні, яка воює? Так, буває, і? Мені теж не ок вся оця возня з формою для ТЦК. І? Невже шкоди від Гончаренка-парламентаря більше, аніж від діяльності «5−6 успішних менеджерів», яких ніхто не обирав? На відміну від Гончаренка-мажоритарника, який один із небагатьох виграв округ тоді, коли колективно здурівший народ голосував за ноунеймів, яких забирали з вечірок і весіль, щоб відправити в депутати.
У пості Павла є абзац — квінтесенція. І звучить вона так: «Можливо, річ у тому, що від партії „Слуга народу“ від початку не було жодних очікувань. Ситуативний проект із випадковими людьми. У більшості із них ми не знали імен, поглядів і переконань. На відміну від „ЄС“».
Прикольна позиція, скажіть? Обрали дурників, тому не варто їх чіпати. Вони ж дурні. Давайте будемо мочити «ЄС». Там 27 депутатів, але вони мають за все відповідати. На противагу 231 депутату від «Слуг», до прикладу. Як відповідати?
Павло має рецепт: «наприклад, ініціювати посилення відповідальності за ухилення від конституційного обовʼязку». Саме до «ЄС» претензія, щоб ви розуміли.
В парламенті є притомні депутати. Їх значно менше, на жаль. Фракція «ЄС». Так, у повному складі. Частина «Голосу». І навіть «Слуги народу», їх одиниці, але вони є.
Парламент підімʼяли під себе ті ж «успішні менеджери», там без Арахамії (який дивним чином, швидко і безпроблемно, отримав громадянство України на відміну від тих, хто воює і гине за нашу країну) нічого не освятиться. Але до них немає питань. Бо до них не було очікувань.
Відповідно до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та інших нормативно-правових актів, Президент України: * Здійснює загальне керівництво у сфері мобілізаційної підготовки та мобілізації держави. * Визначає мету, завдання, вид, обсяги, порядок і строки проведення мобілізаційної підготовки та мобілізації. * Видає укази про введення воєнного стану та мобілізації, які затверджуються Верховною Радою України.
Ви хоч чули щось на цю тему від президента? От конкретно: всі, хто голосував і довірив мені країну, давайте на захист! І такий «Квартал» стрункими рядами, і радники радників одягли піксель і показали приклад.
Ні? А знаєте, чому? Бо рейтинги! Бо це не популярно. Бо на Банковій сидять оці заслинені мамкині технологи з відсрочкою від мобілізації, бо вони працівники, відсторонення яких не переживе країна (це сарказм, якщо що), і клепають різний непотріб, який лякає президента і продовжує їхнє перебування при владі.
Але винні «ЄС». Гончаренко. Винні ті, хто мав би кенселити опозицію, яка все робить «не так». На відміну від влади, від якої «нічого не очікували».
Згадайте, за що постраждав і як звільняли Залужного?
Тодішній Головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний заявив про потребу в мобілізації близько 500 тисяч військовозобов'язаних. Це був грудень 2023 року. Він пояснив, що цифра від 400 до 500 тисяч була сформована з огляду на потреби Збройних Сил України на наступний рік (2024). Ця потреба враховує: - покриття поточного некомплекту, який виник; - формування нових військових частин; - прогнозування втрат, яких ЗСУ може зазнати.
Нагадаю, що Генштаб не наділений правом законодавчої ініціативи. Військове командування на постійній основі формує свої запити на боєприпаси, зброю та людський ресурс.
Країна має величезні проблеми. Але тепер владна вертикаль бореться з опозицією всіма доступними їй способами. Комусь санкції, когось до вʼязниці, хтось дискредитується.
По той бік океану, в Європі, не криючись вже, озвучують про токсичність Єрмака. Але на пероні в Києві Єрмак, якого немає навіть в програмі візиту спецпредставника США Keith Kellogg, кидається з обіймами до посадовця. Келлог в шоці, купа мемів. Але це ок. Це не шкодить. Шкодить «ЄС».
Ми всі не туди звернули. Влада шукає винних. Влада розуміє, що треба втриматися всіма силами. Тому про переставлення ліжок у борделі у контексті зміни уряду, не написали лише ліниві. Одне ліжко з Чернишовим таки винесли. Бо то вже було надто занадто. Але все одно винна ЄС. Бо ж від них очікування.
Повертаючись до Гончаренка. Я знаю його купу років. Він має строкату біографію. І так, захист російського був у ній. Це його відповідальність і він її несе.
Але я знаю і про його роль у протидії створення «ОНР». Саме він та депутати тодішньої облради Михайло Шмушкович та Олександр Борняков фізично не дозволили зачитати цидулку з трибуни облради, за яку депутати були готові голосувати у 2014.
Гончаренко — політик, подобається це комусь чи ні. Але мені дивно читати звинувачування на його адресу на кшталт того, що він веде багато соцмереж. Я розумію, що влада хоче, щоб був лише телемарафон, де немає опозиції і альтернативних точок зору.
Або звинувачування, що він популіст. Політики на 99 відсотків популісти. Бо за не-популістів ви не голосуєте.
Звинувачування, що Гончаренко працює на ухилянтів. А за Зеленського хто голосував? Не умовні ухилянти, які свято вірили, що Зеленський «подивиться в очі путіну» і «зійдеться посередині»? Хіба не ті голосували, які реготали — «а то путін нападьот»?
Я не люблю і не сприймаю Зеленського. І так, я підтримуватиму здорові сили, які допоможуть його усунути від влади в законний спосіб, як прийде час. А от коли той час прийде, не знають вже навіть найоптимістичніші оптимісти. Влада зацементована і зараз здається вічною. Як і наша війна.
Але винна «ЄС». Не переплутайте".
Матеріали, розміщені у рубриці «Блоги», відображають власну думку автора та можуть не співпадати з позицією редакції.
