Неподалік Острога у Новомалині видніються руїни замку, який збудував ще у XV ст. князь Свидригайло. Могутня фортеця височіла на пагорбі над річкою, мала п’ять веж, вздовж стін були стрільниці, якими відбивалися від ворогів. А під мурами господарів додатково захищав рів з водою. Потрапити на дитинець можна було через звідний міст, який опускали через рів. Тоді маєток називався Глухий. Згодом він перейшов у власність Малинських, які довкола замку в XVI ст. заклали місто, добилися для нього магдебурзького права і назвали Новий Малин.
За свою тривалу історію замок багато разів перебудовували, з часом його оборонну функцію замінила житлова: у XVII ст. потужну фортецю доповнили двоповерховим палацом, господарським корпусом. В одній з веж облаштували для власників замкову каплицю. Зрештою, ця споруда XVIII ст. – єдине, що збереглося до наших днів.
Замок Малинських згодом став власністю Сосновських. У XIX ст. Томаш Оскар Сосновський, скульптор за професією, перебудував каплицю у неоготичному стилі, оздобивши її різьбленим мармуром. Одна зі скульптур «Мадонна з немовлям» зберігається в експозиції Острозького державного історико-культурного заповідника.
«У той час маєток вважався однією з найгарніших резиденцій на Волині, славився збіркою митецьких творів: галереєю портретів роду Острозьких, старожитностями, гобеленами, бібліотекою. А родзинкою колекції були скульптури, виконані самим власником замку Сосновським – одним з найкращих скульпторів доби класицизму», – пише краєзнавець Тарас Палков.
У своїй творчості він використовував біблійні сюжети. Твори митця прикрашали не лише його маєток, але й костели, монастирі та маєтки інших шляхтичів.
Краєзнавиця Ірина Пустиннікова пише, що Томаш Оскар Сосновський створив один з двох вівтарів каплиці – мармурову колонаду на галереї поруч. Він жив здебільшого в Римі, а у власний палац надсилав свої роботи.
«Скульптор-поляк володіє в Україні палацом, повним королівських коштовностей та більше як 4000 підданими. Все це залишив, щоб створювати скульптури в Римі, а праця над створенням цих скульптур спонукає його забути про турботу про себе та славу. Яку ж славу міг здобути собі скульптор у Франції, користуючись прибутками, які приносили його 4000 підданих. Та він влаштував для себе майстерню, схожу на сарай. Не випускаючи долота з рук і не перестаючи працювати, підкріплюється шматком хліба або іноді якоюсь їжею, принесеною із загальної кухні», – писав про нього французький дослідник Луї Вейо.
Замок зазнав сильних пошкоджень у дві світові війни. А опісля його залишки потрохи розбирали на будматеріали. Нині від нього залишилися руїни веж і неоготичної каплиці.
