Впродовж останніх років Київрада підтримала перейменування майже 300 вулиць, провулків, проспектів та площ, пов’язаних назви яких пов’язані з країною агресоркою та радянським союзом.
Також у межах дерусифікації змінила свою назву і вулиця Біломорська у Деснянському районі столиці. Вона розташована в Деснянському районі Києва, на території місцевості Соцмісто. Пролягає між вулицею Гетьмана Павла Полуботка та вулицею Вінстона Черчилля.
Історія вулиці бере початок із середини XX століття. У 1955 році вона отримала назву Біломорська — на честь радянського інфраструктурного проєкту. Попри офіційне скасування у 1977 році, вулиця фактично продовжувала існувати. У 2015 році її було поновлено в реєстрі та включено до офіційного довідника «Вулиці міста Києва».
У межах дерусифікації міського простору, також змінилася і назва цієї вулиці. За висновками експертної комісії з найменувань при КМДА, топонім «Біломорська» асоціюється з радянським Біломорсько-Балтійським каналом, збудованим силами ГУЛАГу, та загалом із російсько-радянською географією. Такі назви розглядаються як рудименти тоталітарного минулого, що суперечать сучасним цінностям українського суспільства.
З 2022 року вулиця має ім’я Катерини Гандзюк — української громадської та політичної діячки, відомої своєю принциповою позицією у боротьбі з корупцією, захисті прав людини та протидії російському впливу. Її постать стала символом громадянської мужності та незламності.
Катерина Гандзюк народилася 17 червня 1985 року у Херсоні. За спогадами рідних, дівчинка з дитинства була дуже активною. Вона мала сильне відчуття справедливості, завжди боролася за своє «я». У школі це не завжди було легко — лідерство іноді викликало спротив, але вона не здавалася. В інституті навколо неї гуртувалися люди — вона вміла надихати, вести за собою.
«Вона була непосидючою, допитливою, дуже любила читати. Це було її справжнє хобі. Я пам’ятаю, як у 4 чи 5 років вона прочитала „Алісу в країні чудес“ — і з того часу книжки стали її світом. Здавалося, її начитаності немає меж. Вона вбирала знання, як губка, і завжди прагнула зрозуміти більше», — згадував в інтерв’ю «Суспільному.Херсон» її батько Віктор Михайлович.
За його словами, мрія про громадську діяльність з’явилася не одразу, але шлях до неї був природним.
«Катя завжди була такою — небайдужою, сміливою, з гострим розумом і великим серцем», — вважає Віктор Гандзюк.
Після завершення школи, дівчина навчалася у Херсонському державному університеті, у 2008 — здобула другу вищу освіту в Київському національному економічному університеті, а у 2016 — закінчила Національну академію державного управління при Президентові України.
Громадською діяльністю вона почала займатися ще у 18 років. У 2004 році долучилася до Помаранчевої революції — першого великого політичного руху, в якому взяла участь як активістка.
У 2006 році обрана депутаткою Херсонської обласної ради, у 2014 — депутаткою Херсонської міської ради. У листопаді 2016 року призначена радницею міського голови та виконувачкою обов’язків керівниці справами виконавчого комітету Херсонської міськради.
У 2012 році стала співзасновницею Агенції громадянської журналістики «МОСТ» та сайту most.ks.ua — єдиного в регіоні медіа, що системно висвітлював проблеми місцевої політики, державних закупівель та витрачання публічних коштів.
Команда «МОСТу» проводила антикорупційні та моніторингові дослідження на Херсонщині. Працювала у проєкті ПРООН «Молоді футбольні волонтери», розвиваючи спорт у сільських районах, була активною учасницею Євромайдану в Херсоні, протистояла спробам реалізувати «російську весну» у місті.
Після початку анексії Криму та війни на Донбасі опікувалася вимушеними переселенцями, працювала в Управлінні Верховного комісара ООН у справах біженців, організувала волонтерський рух зі збору коштів для дітей переселенців.
З 2016 року входила до волонтерської групи Itchy Trigger Finger Ukrainians, яка створювала патріотичну зовнішню рекламу для окупованих територій. Сприяла відродженню футбольного клубу «Кристал» у Херсоні та розвитку фанруху. Катерина Гандзюк відкрито критикувала проросійські організації, зокрема «Український вибір» Медведчука, КПУ, КОБ, Рух Екстериторіальних Громад.
У 2017 році конфлікт загострився — до нього були втягнуті правоохоронці, які, за її словами, підтримували сепаратистські рухи. Вона неодноразово звинувачувала Кирила Стремоусова — організатора «русских пробежек» — у провокаціях, насильстві та співпраці з проросійськими політиками.
У вересні 2017 року звинуватила начальника Управління захисту економіки в Херсонській області Артема Антощука в корупції. Після судового процесу та медіаскандалу Антощук втратив посаду. У квітні 2018 року оприлюднила інформацію про незаконну видачу дозволів на зброю особам із фальшивими журналістськими посвідченнями.
Працювала в ГО «Ейдос», Херсонському державному університеті, Молодіжному центрі праці при ХОДА, Фундації підтримки громадянської активності, Фонді Народонаселення ООН, Міжнародному фонді «Відродження», Управлінні Верховного комісара ООН у справах біженців, Міжнародній організації з міграції. У листопаді 2016 року призначена виконувачкою обов’язків керівника справами виконавчого комітету Херсонської міської ради.
31 липня 2018 року на Катерину Гандзюк було скоєно напад із застосуванням концентрованої кислоти. Вона перенесла понад десять операцій, але 4 листопада 2018 року померла в Києві. Причиною смерті стали хімічні опіки, поліорганна недостатність і тромбоз.
Її поховали на Херсонському міському кладовищі. Напад і відсутність результатів розслідування стали поштовхом до всеукраїнської кампанії «Хто замовив Катю Гандзюк?», яка об’єднала активістів, журналістів і громадськість у вимогах справедливості. Дописи, графіті та банери з цим гаслом з’явилися на сторінках соцмереж, стінах будинків і трибунах стадіонів по всій Україні.
Після її загибелі Українська школа політичних студій заснувала щорічну стипендію за громадянську позицію імені Катерини Гандзюк.
У 2019 році США посмертно нагородили її міжнародною премією «Women of Courage» за боротьбу з корупцією та захист демократичних цінностей. Її ім’я стало символом громадянської мужності, спротиву безкарності та боротьби за справедливість.
Нагадаємо, що у 2023 році, суд виніс вирок замовникам вбивства Катерини Гандзюк — Владиславу Мангеру та Олексію Левіну, призначивши їм по 10 років позбавлення волі. Проте апеляційні скарги обвинувачених досі розглядаються в Київському апеляційному суді. Судова тяганина триває вже понад два роки, і громадськість побоюється, що справу можуть затягнути до завершення строків притягнення до відповідальності.
Детальніше про справу Катерини Гандзюк можна дізнатися на сторінці «Хто замовив Катю Гандзюк» у Facebook.
Повний перелік вулиць Києва, перейменованих з 2014 року.
У разі перейменування вулиці, документи киянам змінювати не потрібно.
До теми: провулок Суворова в Бортничах перейменували на честь вченої-дисидентки Ніни Строкатої.
Тетяна АСАДЧЕВА, «Вечірній Київ»
