Впродовж останніх років Київрада підтримала перейменування майже 300 вулиць, провулків, проспектів та площ, пов’язаних назви яких пов’язані з країною агресоркою та радянським союзом.
Також свою назву змінила і вулиця Анатолія Пантелькіна у Святошинському районі Києва. Її історія бере свій початок із середини XX століття, коли вона мала технічну назву — 855-та Нова. У 1955 році її перейменували на Виноградарську, а з 1980 року вона мала ім’я Анатолія Пантелькіна — радянського військового льотчика, Героя Радянського Союзу.
У 2024 році, в рамках деколонізації київської топоніміки, вулицю у Святошинському районі перейменовано на честь українського пілота — Героя України Володимира Гапоненка, командира екіпажу рейсу PS752, який загинув унаслідок збиття літака над Тегераном. За оцінками експертів, це не просто зміна назви, а важливий крок у переосмисленні символічного простору столиці. Замість імен, пов’язаних із радянськими чи російськими військовими, Київ обирає постаті, що втілюють сучасну українську гідність, професіоналізм і людську відвагу.
Володимир Іванович Гапоненко народився 20 грудня 1969 року в місті Сквира. З дитинства мріяв про небо — і втілив цю мрію в професії, яка вимагала не лише технічної майстерності, а й глибокої відповідальності.
У 1987 році вступив до Кіровоградського вищого льотного училища цивільної авіації (нині — Льотна академія Національного авіаційного університету, м. Кропивницький), яке закінчив у 1992 році за спеціальністю «Експлуатація повітряного транспорту», спеціалізація — «Повітряна навігація». Інженер-штурман.
З 1992 року працював у Борисполі штурманом літака Ту-134. Згодом приєднався до авіакомпанії «Міжнародні авіалінії України», де пропрацював понад 10 років. За цей час налітав понад 11 600 годин на Boeing 737, з них 5 500 — як командир повітряного судна.
8 січня 2020 року Володимир Гапоненко був командиром екіпажу рейсу PS752, що вилітав із Тегерана до Києва. Літак Boeing 737 був збитий ракетами іранської протиповітряної оборони. Загинули всі 176 людей на борту — 167 пасажирів і 9 членів екіпажу. Серед пасажирів були громадяни України, Канади, Ірану, Швеції, Німеччини та Афганістану.
До складу льотного екіпажу входили: командир Володимир Гапоненко, інструктор Олексій Наумкін, другий пілот Сергій Хоменко. З огляду на складність маршруту, екіпаж був посилений, а підготовка до польоту проходила в аеропорту Тегеран — одному з найскладніших для навігації.
За словами віцепрезидента МАУ з польотної роботи Ігоря Сосновського, літак набрав висоту 2400 метрів, що свідчить про мінімальну ймовірність помилки екіпажу:
Напередодні польоту екіпаж зробив спільне фото біля готелю в Тегерані — цей знімок став останнім. Дружина Володимира, Катерина, згадує, що мала тривожне передчуття: доньці снилися сни про смерть батька, у домі зупинилися годинники, а сам Володимир щойно отримав подарунок — наручний годинник на 50-річчя.
Володимира Гапоненка поховали на Берковецькому кладовищі в Києві, поруч із пілотом-інструктором Олексієм Наумкіним. У столиці одну з вулиць перейменували на його честь — тепер вона має ім’я Володимира Гапоненка.
29 грудня 2020 року йому посмертно надали звання Героя України з врученням ордена «Золота Зірка» — за героїзм і самовідданість під час виконання службового обов’язку.
У Володимира залишилися дружина Катерина та двоє неповнолітніх дітей. Молодшій доньці на момент трагедії щойно виповнилося шість років. Родина проживає в Боярці, де діти навчаються в приватній школі.
Після трагедії компанія МАУ надала психологічну допомогу, організувала штаб підтримки, поселила родичів загиблих у готелі. Колеги-льотчики особисто приїхали до вдови пілота, щоб підтримати її та дітей.
Катерина Гапоненко вимагає правдивого розслідування, офіційної версії трагедії та компенсацій: від держави, авіакомпанії, а також від тих, хто допустив політ над небезпечною зоною.
«Мій чоловік — висококваліфікований пілот. Він не міг припуститися фатальної помилки. Єдина можлива версія — вибух або обстріл».
Нагадаємо, що Трагедія рейсу PS752 стала найбільшою в історії української цивільної авіації. Вона змінила підходи до безпеки польотів, актуалізувала питання відповідальності держав за повітряний простір у зонах конфлікту, і залишила глибокий слід у серцях родин загиблих.
Спочатку Іран заперечував причетність військових, посилаючись на «технічну несправність».
Однак через три дні після катастрофи влада Ірану визнала, що літак був збитий помилково — його прийняли за ворожу ціль на тлі загострення конфлікту зі США.
У березні 2021 року Іран оприлюднив офіційний звіт, де причиною названо «людську помилку оператора ППО». Цей документ був жорстко розкритикований Україною, Канадою, Швецією та Великою Британією як маніпулятивний і неповний.
У 2023 році Іран засудив 10 військовослужбовців, причетних до трагедії, однак імена не були оприлюднені, а вироки — непрозорі. Командир ППО отримав 10 років ув’язнення, інші — від 1 до 3 років.
У 2023–2024 роках чотири країни — Україна, Канада, Велика Британія та Швеція — подали позов до Міжнародного суду ООН, вимагаючи офіційного визнання провини Ірану, вибачень і справедливої компенсації.
Іран запропонував компенсацію у розмірі $150 тисяч родинам загиблих українців, але Україна відмовилася, наполягаючи на повному розслідуванні та встановленні відповідальності.
Станом на сьогодні, трагедія рейсу PS752 авіакомпанії «Міжнародні авіалінії України», який був збитий над Тегераном 8 січня 2020 року, залишається болючою і незавершеною історією — як у юридичному, так і в моральному вимірах.
Повний перелік вулиць Києва, перейменованих з 2014 року.
У разі перейменування вулиці, документи киянам змінювати не потрібно.
До теми: Нові адреси Києва: вулиця Степана Чобану у Святошинському районі.
Тетяна АСАДЧЕВА, «Вечірній Київ»
