Впродовж останніх років Київрада підтримала перейменування майже 300 вулиць, провулків, проспектів та площ, пов’язаних назви яких пов’язані з країною агресоркою та радянським союзом.

Також свою назву змінила і вулиця Михала Свєтлова у Святошинському районі Києва.

Вулиця виникла у селищі Біличі у першій половині XX сторіччя та спершу мала назву на честь письменника Миколи Островського. У 1966 році її перейменували на честь радянського поета Михайла Свєтлова (1903–1964).

Ще у червні 2022 року вулицю Михайла Свєтлова у Святошинському районі включили до переліку об’єктів, пов’язаних із російською федерацією та її союзниками, що підлягають перейменуванню.

За результатами електронного голосування у застосунку «Київ Цифровий», кияни мали змогу обрати нову назву для цієї вулиці. Серед запропонованих варіантів, найбільшу підтримку (4 628 голосів) отримала пропозиція — вулиця Олександра Дорошкевича, на честь українського літературознавця і критика періоду Розстріляного Відродження.

Згодом, за рішенням Київради, вулиці офіційно присвоєно ім’я Олександра Дорошкевича — як вшанування його внеску в українську культуру та пам’ять про інтелектуальний спротив у добу репресій.

Олександр Костянтинович Дорошкевич народився 3 вересня 1896 року (за іншими даними — 15 вересня 1889) у містечку Бронниці Московської губернії. Його родина мала коріння з Борзенського повіту Гетьманщини, що зумовило його глибоку прив’язаність до української культури. Брат Борис Дорошкевич також був науковцем.

Навчався на історико-філологічному факультеті Київського університету Святого Володимира, де сформувався як літературознавець. Його наставником був академік Сергій Єфремов — один із провідних діячів української гуманітарної думки.

Дорошкевич був не просто дослідником — він був творцем методології. Спершу дотримуючись неонародницьких підходів, згодом перейшов до соціологічної школи, намагаючись поєднати соціологічний метод із вимогами наукової об’єктивності. Його підручники — зокрема «Хрестоматія з історії української літератури» та «Українська література» — стали основою для викладання літератури в школах, профшколах і робітничих факультетах.

Він також був редактором низки видань творів класиків: Тараса Шевченка, Івана Франка, Пантелеймона Куліша, Марка Вовчка, Ольги Кобилянської та інших. На думку літературознавців, його редакторська робота над 20-томником Пантелеймона Куліша — це приклад глибокої філологічної майстерності.

У роки Української Держави був очільником відділу середньої школи в Міністерстві народної освіти. Працював у ВУАН, очолював київську філію Інституту Тараса Шевченка, був учнем і співробітником академіка Сергія Єфремова.

28 листопада 1929 року Олександр Дорошкевич очолив збори колективу ВУАН, скликані у зв’язку з викриттям Спілки визволення України (СВУ), де виступив із засудженням цієї «антирадянської контрреволюційної організації».

Проте ні його публічні заяви, ні активне використання соціологічного методу в літературознавстві, ні статті про взаємозв’язки української та російської літератури, ані навіть критика Сергія Єфремова і СВУ — не вберегли професора Дорошкевича від репресій.

У приватних розмовах із друзями він уже в 1932 році визнавав нестерпність наукової атмосфери, що склалася через втручання партійної влади, і замислювався над тим, щоб залишити роботу в Інституті Шевченка. Згодом опинився в ізоляції, а в середині 1930-х років був висланий на Урал, де працював у одному з педагогічних інститутів.

У останні роки життя повернувся в Україну, де ще деякий час працював в Інституті літератури ім. Шевченка, хоча вже не брав активної участі в наукових публікаціях, зокрема у виданнях «Наукові записки» та «Радянське літературознавство». Помер у 1946 році.

Повний перелік вулиць Києва, перейменованих з 2014 року.

У разі перейменування вулиці, документи киянам змінювати не потрібно.

До теми: вулиця на Солом’янці отримала назву на честь українського науковця світового рівня.

Тетяна АСАДЧЕВА, «Вечірній Київ»