Молодіжний чемпіонат Європи для України, на жаль, уже закінчився. Підопічні Унаї Мельгоси в групі змогли обіграти Фінляндію (2:0), але програли данцям (2:3) і нідерландцям (0:2). Чемпіон підбиває підсумок турніру для нашої збірної.
Одразу скажу: жалобних і, тим більше, образливих промов у цьому матеріалі не буде.
Молодіжна збірна України ще до турніру виконала велике завдання: пройшла традиційно сильних на молодіжному рівні сербів, вдома обіграла тих самих англійців. Взагалі почати групу з 8 перемог – це дуже потужно, як би по-мемному зараз не звучало це слово.
У групі на Євро наша молодь програла данцям і нідерландцям – двом збірним, які, по-перше, набагато футбольніші за нас, а по-друге, неймовірно сильні на молодіжному рівні. У Нідерландів і Данії є глибокі, продумані на десятиліття системи з розвитку футболу, абсолютно непорівнянна з нами система скаутингу – а у випадку з "ораньє", звісно, і колоніальне минуле відіграє свою роль.
Наша збірна і не повинна обігравати таких суперників на замовлення, просто за рахунок класу. Щодо гри, то кожен, хто дивився матч із данцями, має розуміти, що гра йшла на три результати – і склалася найневдалішим для нас чином. Просто уявіть: виграй наші в першому турі – і в України було б дострокове перше місце! 6 очок після двох турів – і 3 тільки в Данії, яка нам програла.
Так, склалося не так. І що? Молодіжні збірні потрібні не для перемог, а для розвитку гравців. В України зараз може бути дефіцит чого завгодно, але точно немає дефіциту молодих гравців, які вже грають в основі сильних команд. Динамо, можна сказати, з таких гравців складається. І це теж належить до категорії "вже добре": зараз не ті часи, коли молодих гравців із Шахтаря і Динамо можна побачити тільки на таких турнірах.
Ба більше, цей невдалий Євро може глобально принести більше користі, ніж багато вдалих: Олегом Очеретьком уже цікавиться Еспаньйол. Півзахисник, безумовно, був одним із найкращих у команді – але наскільки ж успішніше виступали Цітаішвілі та Супряга, які після перемоги на ЧС дочекалися офферів від клубів, у кращому разі, того самого рівня. Не кажучи про те, що 90% чемпіонського складу в принципі не запросив ніхто з топліг.
Чому так? Тому що схема гри Мельгоси дає гравцям розкритися, підкреслює їхні найсильніші сторони. За "відбитися всім натовпом" ні топклуби, ні навіть топліги до себе не запросять. Тренер грамотно керував командою, ставив креативний футбол – а рахунок на табло скаутів цікавить мало. Рахунок формується багато в чому через випадкові помилки – а вони минають із досвідом, який усім учасникам турніру ще належить набувати.
Проти Данії: Нещерет – Роман (В'юнник, 54), Козик, Батагов, Вівчаренко – Очеретько, Бражко, Рубчинський (Салюк, 64) – Брагару (Квасниця, 80), Ванат, Волошин.
Проти Фінляндії: Нещерет – Козик (Салюк, 69), Батагов, Михавко, Вівчаренко – Ярмолюк, Бражко, Очеретько (Рубчинський, 63) – Брагару (Волошин, 62), Ванат (В'юнник, 69), Велетень (Смоляков, 90+2).
Проти Нідерландів: Нещерет – Крупський (Козик, 74), Батагов, Михавко, Вівчаренко – Рубчинський (Царенко, 65), Ярмолюк, Очеретько (Яцик, 74) – Брагару, Ванат (В'юнник, 65), Волошин (Квасниця, 81).
На всі матчі вийшли 6 гравців: Нещерет, Батагов, Вівчаренко, Очеретько, Ванат, Брагару. Звісно, ми пам'ятаємо про вимушене "виключення" зі складу на третій матч Бражка, вимушену відсутність у першому Ярмолюка (Рубчинський награвся так, як сам, напевно, не очікував!) – але, в будь-якому разі, Мельгоса проявив гнучкість. Ігровий час отримали абсолютно всі, крім двох запасних воротарів. У стартовому складі виходили 15 різних футболістів, та й навряд чи потрібно брати до уваги тільки їх – той же В'юнник виходами на заміну набрав 80 хвилин.
В'юнник, звісно, виходив не просто так. Ванат провів середній турнір, Волошин – просто слабкий, і додаткові опції в атаку були потрібні (це ж пояснює і виходи Квасниці). Людина, від якої навряд чи чекали 232 хвилини на полі – Брагару, який приїхав із цілком собі впевненого запасу Динамо. Але це теж показник того обличчя, яке хоче бачити від молодіжки Мельгоса: грати вперед, пресингувати, демонструвати сучасний футбол.
Безумовно, шкода, що з Данією залишили багато вільних зон і можливостей. Безумовно, на гру такої команди хотілося б подивитися проти португальців. Але дуже багато наших "молодших" збірних, навіть граючи на турнірах більше матчів, давали помітно менше їжі для розуму – і, головне, менше гравців, про яких можна всерйоз говорити як про посилення. Чемпіон світу Супряга, який зіграв за весь минулий сезон у Зорі 335 хвилин (звісно, з нулем голів), може, якщо що, підтвердити.
Тому сконцентруємося на хорошому.
Майже безальтернативно – Єгор Ярмолюк. Чудовий матч із фінами, поразка точно не з його вини від нідерландців – і, мабуть, та сама фатальна різниця між трьома очками та шістьма, достроковою перемогою і невиходом із групи полягала саме в його відсутності проти Данії. На жаль, півзахисник через проблеми зі здоров'ям пропустив першу гру турніру.
Два голи в трьох матчах – показник хорошого форварда. Максим Брагару перевершив за голами того ж Ваната, за три гри забив більше голів, ніж у 24 матчах за Динамо – тому що зустрів більшу довіру (та й підключався до атак, чесно кажучи, більш осмислено). Питання завжди в тому, більше користі приніс Брагару своїми голами – чи шкоди відкритим для суперників флангом.
Еспаньйол цікавиться не просто так. Звичайно, причина номер один звучить як "гравець не потрібен Шахтарю, Шахтар, який і Зубкова з Сіканом відпустив дешево, за непотрібного гравця запросить недорого", – але тим не менше. Олег Очеретько вийшов у "старті" на всі три матчі, віддав дві гольові передачі з фінами – і привернув до себе увагу.
Брагару данцям забив вище всяких похвал. До речі, це привід ще раз підняти тему: а чи так безумовно превалює результат над грою на молодіжних турнірах? Брагару, безумовно, помилявся в обороні навіть конкретно з данцями – але, по-перше, програти данцям можна і в сухій, закритій, нецікавій грі (Яковенко, який набрав 0 очок на молодіжному Євро з Коноплянкою, Ярмоленком, Ракицьким, Гармашем, Кравцем, Кривцовим, Степаненком і багатьма іншими майбутніми гравцями національної збірної, може підтвердити), а по-друге, навіть результат міг глобально нічого не принести.
Ярмолюк пропускав перший матч, Бражко – третій, і в підсумку з найсильнішим складом хавбеків наші зіграли тільки проти фінів. Їх, звісно, обіграли, але на такий центр поля хотілося б подивитися в протистоянні з найсильнішими командами групи. У вирішальний момент Нідерланди багато користувалися свободою в опорній зоні.
Поки в цілому ряді аспектів Україна віддаляється і віддаляється від цивілізованого світу, її молодіжна збірна нарешті почала нагадувати сучасну європейську команду. Вона точно грає в більш цікавий і осмислений футбол, ніж національна збірна, з нею змушені рахуватися навіть визнані гранди – і це одна з тих речей, якими варто пишатися.
