Не спадок чемпіона, а осад мовчання "російськомовного ягняти" – це все, що залишає Василь Ломаченко на сторінках української історії.
Мегатитулований український боксер Василь Ломаченко завершив спортивну кар'єру. В іншому світі, де не було б війни в Україні, або в якому уродженець Білгород-Дністровська мав свідому проукраїнську позицію, ця новина отримала б не менший резонанс, аніж відхід із боксу кожного з легендарних братів Кличків. Навіть попри те, що найтитулованіший українець в олімпійському боксі так і не став абсолютним чемпіоном серед професіоналів.
Однак світ, у якому ми живемо – далеко не ідеальний. І так склалося, що один із найталановитіших та найуспішніших українських боксерів усіх часів, майстерність та техніка якого викликали захоплення у вболівальників по всьому світу, став глибоким розчаруванням в очах мільйонів українців, що вже 12-й рік потерпають від терору з боку Росії. Адже в момент, коли Україна веде війну за виживання, саме громадянська позиція є чи не найважливішим критерієм для оцінювання публічної персони.
Багато українців розраховували на чітку й однозначну підтримку від Ломаченка, але натомість отримали лише затягнуті паузи та неоднозначні сигнали.
Спортивна кар’єра Ломаченка справді вражає: на любительському рингу він двічі ставав олімпійським чемпіоном та чемпіоном світу, а у професіоналах здобув титули у трьох вагових категоріях. Причому він встановив унікальне досягнення, ставши наймолодшим чемпіоном світу одразу у декількох категоріях.
Коли велика війна постукала у двері, здавалося, що Ломаченко нарешті взявся за голову. У перші дні вторгнення він нібито записався до територіальної оборони на Одещині й відмовився залишати Україну – через це навіть зірвався його бій проти Джорджа Камбососа. Проте навіть у ті буремні тижні постапокаліптичної весни він знайшов час лише на кілька загальних постів – і жоден з них не згадав агресії Росії.
Багато інших відомих українських боксерів прямо вказували: Ломаченко мав скористатися своєю багатомільйонною аудиторією, аби розповісти світу про російські злочини, однак цього не сталося. За словами колишнього тренера збірної України Дмитра Сосновського, питання "чому Василь досі публічно не засудив російську агресію" цілком можна ставити також його батькові – мовляв, можливо, вони й досі вважають нас "братніми народами".
Натомість Ломаченко неодноразово потрапляв у скандальні сюжети, де фігурували проросійські меседжі. У травні 2020 року він разом з Олександром Усиком знявся в російському релігійному документальному фільмі "Здрастуй, брате! Христос воскрес!". Цей ролик спільно випустили російський монастир і Києво-Печерська лавра – проєкт православної Московської церкви. У ньому Ломаченко розповідав про "дружбу з росіянами" і заявляв, що ми "по суті є одним народом", тим самим власноруч зігравши на руку проросійській ідеї "єдиної Русі".
Ще один спалах скандалу стався у серпні 2022 року. Після довгого мовчання Ломаченко несподівано опублікував в Instagram інтерв’ю митрополита УПЦ (МП) Луки для російської служби ВВС. У цьому матеріалі священник уславлював воєнні дії РФ і говорив про Україну в дусі старої московської пропаганди, зокрема – причиною війни знову називав підтримку ЛГБТ-спільноти. Підписники боксера зірвалися на обурення: "Васю, ти проломив дно", – писали вони.
А вже на початку 2023-го Ломаченко, схоже, обрав ще один "духовний" виклик громадськості – він опублікував частину проповіді скандального архієрея УПЦ МП Лонгіна. Таким чином, новий рік боксер розпочав не з патріотичних гасел, а з "благих слів" московської церкви.
Підозр і питань додавали й інші публікації Ломаченка. Так, на початку 2020-го, за два роки до повномасштабного вторгнення, він виклав у себе відео про російський спецназ і "православний дух", дякуючи "вєжлівим людям" – фразою, що асоціюється з анексією Криму. А ще влітку 2021-го спортсмен знімався у відео разом із митрополитом Онуфрієм та іншими представниками УПЦ (МП). Загалом його публічна участь у заходах із представниками московської церкви та російськими структурами постійно натякала, чия сторона йому ближча, і кому він насправді дякує.
У своєму останньому зверненні, де він оголосив про завершення кар’єри, Ломаченко теж обрав дивний "тон" для українського чемпіона. Він звертався до шанувальників російською мовою і подякував Богу, батьку-тренеру, родині, команді й навіть США, але аж ніяк не Україні, українським уболівальникам чи Збройним Силам.
Навіть тут Василь вирішив обійтися без згадки про війну чи рідну країну. Це чергове нагадування: хоча кулаки Ломаченка приносили Україні золоті медалі й чемпіонські титули, його слова про незалежність і героїчний спротив лишаються невимовленими.
Якщо Ломаченко міг захищати честь країни в ринзі – чому він і досі хоча б вголос не захистив Україну у війні? Замість однозначної позиції ми отримали серію неоднозначних вчинків і заяв, які говорять самі за себе.
Кар’єра Ломаченка завершилась без прощального удару гонгу, але з глухим ехо розчарування. Його спортивна велич залишиться в історії, однак моральний слід – розмитий і суперечливий.
У час, коли мільйони борються і втрачають, мовчання не нейтральне. Це вибір. І саме це "мовчання ягняти" назавжди залишиться поруч з його рекордами – як бруд, який не відмиє жодна звитяга.
