На Дніпропетровщині майже 25 тисяч абітурієнтів цього року складали Національний мультипредметний тест під час основної сесії – вона закінчилась 25 червня. Серед тих, хто складав екзамен, були не тільки вчорашні школярі, а й випускники минулих років. Журналістка видання «Наше місто» поспілкувалась з декількома з них, щоб дізнатись, як воно – проходити через іспити у дорослому віці.
Всі проходили тестування в укриттях
НМТ під час війни – велике випробування для абітурієнтів будь-якого віку. І хоча цього року у Дніпрі всі проходили через нього виключно в укриттях, все одно підготовка, а потім здача під час повітряних тривог та вибухів далася взнаки.
– Це надважливий іспит для тих, хто вступає до закладів вищої освіти, вчетверте пройшли випробування в умовах війни, – зазначає Марина Горбенко-Хвастунова, директорка регіонального центру оцінювання якості освіти. – Особливість НМТ цього року в тому, що пункти проведення були створені виключно в укриттях в кожному куточку Дніпропетровської області. Це говорить про те, що повітряні тривоги не впливали на процес.
Випускники проходили тест із трьох обов’язкових предметів – української мови, математики та історії України. Ще один – на вибір. Четвертим предметом максимальна кількість учасників обрала англійську мову. Далі за популярністю йде географія, потім – біологія, українська література. Мінімум абітурієнтів, лише близько тисячі, віддали перевагу фізиці. І лише 300 – хімії.
НМТ тривав чотири години, він був розбитий на дві частини. Спершу – українська мова та математика. Потім – 20-хвилинна перерва, далі – історія України і предмет за вибором. На кожному з етапів учасники могли самостійно розподіляти час та переходити від одного предмета на інший. Додаткова сесія відбудеться з 14 до 25 липня. Вона для тих, хто з поважних причин не потрапив на основну.
Кристина складала НМТ протягом дев’яти годин
У 2024 році 31-річна Кристина Гришанова, вже маючи вищу освіту, вирішила вступити до магістратури за спеціальністю «Психологія». Її шлях до вступу не був легким: складні тести, повітряні тривоги, проблеми з англійською та навіть досвід складання НМТ вдруге в житті.
– Для магістратури я складала ЄФВВ — це такий комплексний тест, який включає загальні знання, історію, мову, а ще профільний предмет, – згадує Кристина. – У мене це була психологія та соціологія. Англійський — це був мій біч. Я його як не знала, так і не знаю. Витягла майже на мінімум — 10 балів при мінімальному прохідному 7. Готувалась з репетитором, але якщо ти не знаєш мову, нічого не допоможе. Тест реально був важкий, набагато складніший за НМТ.
Підготовка проходила в умовах війни: тривоги, вимкнення світла, відсутність нормального доступу до інтернет-ресурсів. На одному з іспитів доводилося підніматися на сьомий поверх без ліфта, а інший складала в укритті, розташованому у підвалі — бо тільки так було можливо не переривати тестування.
– Коли здавала ЄФВВ, то нас під час тривоги евакуювали декілька разів, – згадує Кристина. – Потім повертались, перевіряли нас знову. Це страшно вимотує — психологічно, фізично. Втрачаєш концентрацію. А коли ще сидиш над англійською, яку добре не знаєш, в голові – паніка. У підвалі, до речі, було комфортніше — прохолодно, без біганини, я все спокійно написала.
Крім вступу на магістратуру, Кристина вирішила минулого року скласти ще й НМТ — просто для того, щоб перевірити свої знання. Попри 14 років після школи, їй вдалося скласти математику, українську мову, літературу та історію України на пристойні бали. У 2010 році вона складала ЗНО з трьома предметами, довго готувалась, а тепер вирішила перевірити себе без підготовки. В результаті набрала понад 160 балів з історії, 168 — з української. Склала й математику, хоча було важко. Проте нова система тестування, за її словами, дуже виснажлива, особливо для дорослої людини. Загальний іспит тривав понад 9 годин через часті повітряні тривоги.
Попри всі виклики, Кристина успішно вступила до Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ на спеціальність «Психологія». Каже, що пройшла до всіх вишів, куди подавалась, навіть туди, де не планувала навчатись. Хоча це одна з найпопулярніших спеціальностей серед абітурієнтів, контрактникам все одно раді скрізь.
Завдання з історії ставили Майю у глухий кут
Майя Осташук із Дніпра — також не типовий абітурієнт. Їй 37 років, вона має затребувану професію, клієнтів і досвід. Понад десять років вона працює масажисткою — знає, як знайти джерело болю, зняти спазм, розслабити напруження. Але цього року вона вирішила вийти за межі своєї практики й вступити до університету, щоб стати реабілітологом. Для цього 14 червні вона склала Національний мультипредметний тест — іспит, що для більшості є кульмінацією шкільного життя. А для Майї — початком нового професійного шляху.
Іспит відбувався в підвальному укритті одного з корпусів ДНУ. За словами Майї, це місце виглядало жахливо: підвал був захаращений, темний, сирий. Разом із нею складали НМТ як молоді абітурієнти, так і дорослі люди. Вона пригадує, що серед учасників було чимало чоловіків, і це недивно. Контроль був суворий: поліція, металошукачі, заборона на телефони, годинники, навіть документи перевіряли не через застосунок “Дія”, як писали заздалегідь, а вимагали оригінал паспорта. Перший блок складався з української мови та математики. На все — 2 години. І хоч математика давалась Майї найлегше , саме українська вимагала найбільше часу.
– Мені мова здалась дуже складною, – згадує абітурієнтка. – Не тому, що я не знаю правил, а через великий обсяг. Завдання — по п’ять довжелезних речень на одне запитання. Ти читаєш, читаєш — і губиш зміст. Треба було зосереджено тримати увагу 15 хвилин на одному тексті. Це виснажувало. Я витратила 1 годину 15 хвилин на мову. І вже на математику залишилось лише 45 хвилин.
Із математики частину завдань Майя навіть не встигла розв’язати. Хоча цей предмет завжди був її улюбленим, на тесті вона отримала найменший бал — 140. Після першого блоку спостерігачі дали лише 20-хвилинну перерву — без телефонів, з умовою не відходити далеко, хіба що до туалету. Другий блок був ще важчим: історія України та біологія.
– Почала з історії — і одразу зрозуміла, що легко не буде, – ділиться враженнями Майя. – Випали складні питання — не на знання фактів, а на глибоке розуміння матеріалу, логіку, аналіз. Було завдання про князів. Треба було визначити, хто з них пов’язаний із подіями, зображеними на карті. А ще — питання про монети, які треба було віднести до певного археолога і регіону його діяльності. Я навіть не знала, хто він, бо закінчувала школу 20 років тому. Можливо, зараз діти таке вчать, але для мене це було абсолютно нове.
Іще одне непросте завдання — хронологічна послідовність плакатів 1920–40-х років на тему фемінізації суспільства. Майя відповідала на все, користуючись методом виключення, логікою, іноді — інтуїцією. І все ж набрала 148 балів з історії — так само, як і з української мови. Останнім предметом була біологія — і тут Майя отримала найбільший бал – 160. Улюблений предмет, який вона активно вивчала й у школі, і в межах підготовки. Але й тут запитання не були простими. Наприклад — завдання з поштовими марками, де зображені тварини. Треба було визначити, з якою метою ці марки випустили. Прямі знання тут не завжди допомагали — потрібна була кмітливість і розуміння контексту. І це було доволі складно, враховуючи, що жінка готувалась до іспитів без репетитора – лише за допомогою освітніх сайтів, телеграм-каналів і власного ентузіазму. Середній бал Майї склав 155 — більш ніж достатньо, щоб вступити на контрактну форму навчання. Зараз вона прицільно розглядає реабілітологію в Запоріжжі або Харкові — з можливістю дистанційного навчання.
Валерія склала вступні іспити вагітною
Навчання та материнство — речі цілком сумісні, особливо якщо в тебе є ціль і підтримка. Яскравим прикладом цього є історія 27-річної дніпрянки Валерії Малихіної, яка минулого року складала вступні іспити до магістратури, вже при надії. У липні вона склала екзамени, а вже в жовтні народила донечку. Усе — в умовах повітряних тривог, відключень світла і вагітності, яка не стала перепоною, а лише ще однією причиною довести собі: вона все зможе.
Валерія вступала до магістратури ДДУВС на спеціальність «Психологія» — це вже її друга вища освіта. Спочатку вона навчалась на англійській філології, і саме знання мови допомогло їй добре скласти екзамен з англійської.
– Я готувалась десь пів року до вступу — просто читала рекомендовану літературу на сайті https://osvita.ua. по кожному предмету, – згадує Валерія. – Складала три екзамени: англійську, психологію і загальний тест на логіку. Англійську здала найкраще — це моя перша спеціальність, я філолог. А от загальний іспит був найскладнішим, бо там було буквально все — від історії до екології. Але загалом мені не було важко — я вже не сімнадцятирічна дівчина, трохи досвіду маю.
Цікаво, що всі екзамени Валерія складала в укриттях — у підвалах шкіл та університетів, тож у разі тривоги не доводилося спускатися з верхніх поверхів. Учасників екзаменів одразу заводили до безпечних приміщень, де стояли комп’ютери. Перевіряли з металошукачами, телефони та сумки залишали на окремих столах. Одного разу світло вимкнули, і абітурієнти мусили перезавантажити комп’ютери. Все збереглося, викладачі вводили паролі, екзамен продовжився без проблем.
Але найцікавіше в цій історії — власне, вагітність Валерії. На момент іспитів жінка вже була на середині терміну. Проте жодних поблажок собі не робила. Вона не лише склала всі тести, але й зробила це швидко: кожен — приблизно за 40 хвилин.
– Так, я була вагітна — ми здавали в липні, а в жовтні я вже народила донечку, – каже Валерія. – Під час іспитів я почувалась добре. У мене була вода, мама або чоловік чекали поряд з центром тестування – просто щоб про всяк випадок бути поруч. Але все пройшло спокійно. Я навіть працювала паралельно з підготовкою. Вагітність не заважала — ні фізично, ні морально.
Сьогодні Валерія продовжує навчання — вона на останньому курсі магістратури, пише дипломну роботу, готується до осінньої практики і зимового захисту. Її надихає той факт, що вона не одна: у її групі є ще студентки в декреті, які також продовжують навчання дистанційно.
Олена складала математику навмання
48-річна журналістка з Дніпра Олена Завгородня. 19 червня вона прийшла на іспит не тому, що обов’язково мусила кудись вступати, а щоб перевірити себе, зануритися у хвилювання абітурієнтів і пройти шлях, який вже давно залишився у минулому.
– Захотілося кинути собі виклик, спробувати, – з усмішкою згадує Олена. – Мої діти жартують: “Мамо, вже пізно вирішувати, ким ти хочеш бути, коли виростеш”. На пункт тестування я приїхала завчасно, очікуючи побачити лише 11-класників, але була приємно здивована. Там було доволі багато дорослих. Десь відсотків 30 — старші за 40, причому чоловіки – у меншості. Одна жінка виявилася на рік старшою за мене. Іспит проходив у спеціально обладнаному укритті з хорошими умовами: ремонт, плитка на підлозі, чисті туалети, питна вода, добре освітлення. Але у підвалі було досить холодно — я змерзла аж до синіх нігтів. Організатори під час перерви дозволили нам вийти, поставили лавочки біля дерев, все було огороджено стрічкою. Навіть поліцейський був поряд із нами, щоб ми не спілкувалися і не передавали інформацію.
Телефони і ґаджети залишали в спеціальних сумках, проносити з собою дозволяли тільки їжу і воду. Перед входом та після перерви всіх перевіряли металодетектором. Учасникам допомагали консультанти — підказували, як зберегти відповіді, на які кнопки натискати, нагадували, якщо щось залишилося не збереженим. Проблем із технікою або інтернетом не виникало. Була одна неприємність — якійсь дівчинці стало зле під час першої частини тестування. Їй одразу запропонували допомогу, сказали, що є лікар з таблетками “від усього”. Час їй призупинили, але не продовжили — довелося писати заяву на додаткову сесію.
Журналістка складала чотири предмети: українську мову, математику, історію України та українську літературу. Вона розпочала з української мови — і саме цей блок здався їй найлегшим.
– Я правила, відмінки пам’ятаю, тож з українською все було нормально, – ділиться Олена. – А от математика — складніше. Я в школі її не дуже любила, хоч і вчилася добре. Синуси, косинуси — тут уже просто тиснула навмання. З історією України все було ще складніше. Через зміну шкільної програми з’явилися теми, яких я ніколи не вивчала. Дати, послідовності, історичні події — все це довелося вгадувати або логічно вибудовувати. Було дуже багато нового. Але були й такі питання, де відповідь вже закладена у самому формулюванні. Треба просто подумати.
Українську літературу журналістка складала як предмет за вибором. Зізналась: нову програму не читала, тому багато відповідей теж були навмання. Результати Олени виявились такими: українська мова – 149, українська література — 142, історія — 136, математика — 100. Середній бал — близько 131.
– Для вступу цього буде достатньо, – підсумовує Олена. – Там були діти, які навіть прохідного не набрали — було видно, як плакали після тесту. Я ж загалом задоволена. Для мене це був цікавий досвід.
Поки що Олена остаточно не визначилася ані з майбутньою спеціальністю, ані з вишем. Але розглядає варіанти вступу на заочну форму туди, куди буде проходити за балами. Її історія — доказ того, що ніколи не пізно вчитися, кидати виклики собі, виходити із зони комфорту. Іноді — просто заради того, щоб сказати собі: «Я змогла» чи «Я зміг».
Фото Володимира Федорищева, Олени Завгородньої та з архіву героїв.
Нагадаємо, раніше ми писали про те, як у Дніпрі готуються до НМТ.
Категорія: Новини Дніпра, Освіта, Тема дня
