Відпустки, відрядження, вікенди в іншому місті – це стресові події для чотирилапих та їхніх власників.

Не завжди є можливість взяти у такі подорожі улюбленця. Ба більше, не всі коти й собаки легко переносять далеку дорогу через дискомфорт, який вона створює.

У таких випадках на допомогу приходять няні та зооготелі. Однак зміна середовища та людини поруч – це теж стрес для чотирилапих. Тому до такої перетримки їх треба готувати.

"УП. Життя" поспілкувалася із зоопсихологинею, кінологинею та пет-нутриціологинею Єлизаветою Варжанською та дізналася:

Люди звикли вважати собак соціальними й залежними від своїх власників, а котів – самостійними та незалежними. Перших жартівливо порівнюють з трирічними дітьми, які потребують батьків, а других – підлітками, які прагнуть не залежати ні від кого.

Та Єлизавета Варжанська каже, що це міф. Насправді обидва види є дуже соціальними, просто у котів це проявляється по-іншому.

"Собаки демонструють свою прихильність тактильністю та активною взаємодією. У випадку котів треба зважати на мову їхнього тіла, на те, як вони комунікують з людиною та ділять з нею територію. Саме це визначає статус відносин кота з людиною", – каже зоопсихологиня.

За її словами, лишати тварин вдома на самоті не варто більше ніж на 7 годин.

Однак думки щодо цього питання різняться. Так, американська ветеринарка Ханна Гарт радить не залишати котів більше ніж на 8-12 годин, а ветеринарка Мая Платіса – максимум на 12 годин.

Oakwood Animal Hospital пише, що собаки можуть перебувати вдома самі протягом 4-6 годин, а якщо достатньо простору та іграшок – до 8 годин.

Кидати тварин одних на вихідні чи на період відпустки, як би багато їжі та води ви не залишили, не можна у жодному разі.

"Чотирилапі будуть страждати, адже мають потребу у соціальному контакті. І навіть якщо ви залишаєте тварин разом (не важливо, одного виду чи різних), це ніяк не полегшує їхній стан.

У такій ситуації улюбленці не розуміють, коли повернеться власник та чи зможуть вони вибратися, якщо ресурси закінчаться. Тоді починається конкуренція за їжу та воду. І, звісно, основне переживання тварини – зникнення людини, з якою був міцний соціальний зв'язок", – пояснює Варжанська.

За її словами, чотирилапі дійсно можуть відчувати сум за своїм господарем, однак він відрізняється від людського. Цей стан пов'язаний не з почуттям любові, а з певною емоційною прив'язаністю до людини та звичного способу життя.

"Звісно, тварини не сприймають нас за своїх батьків. Ми для них – старша та більш відповідальна частина їхньої видової групи", – зазначає зоопсихологиня.

Реакція на розлуку з господарем є індивідуальною для кожної тварини. Як коти, так і собаки можуть мати абсолютно спокійний вигляд та ніяк не демонструвати стрес, який вони переживають. Та буває і навпаки – тварини стають занадто тривожними. Серед проявів такого стану:

Сусід, друг або родич, який періодично заходить годувати кота чи собаку, ніяк не замінить присутність власника та потребу у соціальному контакті.

Якщо ця людина ще й малознайома, тварина може відчувати від неї загрозу, адже не здатна передбачити її поведінку. Є також ймовірність, що чотирилапий почне тривожитися через ресурси: він зрозуміє, що на його територію можуть заходити інші.

Тому цей варіант для тварин є шкідливим.

Залишити тварину на близьку людину не є поганим варіантом. Особливо, якщо кіт або собака з нею знайомий – це зекономить трохи часу на адаптацію.

Найкраще, якщо така людина тимчасово переїде до вашої оселі. Тоді тварині не треба буде звикати до нового середовища. Якщо ж навпаки переїжджає кіт або собака – необхідно провести правильну адаптацію.

Однак важливо, щоб людина знала базові правила проживання з твариною та розуміла, як поводитися у критичних ситуаціях – вміти розпізнавати сигнали болю, стресу, хвороби, а також правильно реагувати на них.

Няня для тварини, або пет-сітер, – хороший варіант для тимчасової перетримки. Це людина, яка професійно доглядає за улюбленцями, а тому вміє враховувати особливості кожного з них.

Няня може тимчасово переселитися до вас додому або взяти тварину до себе – за домовленістю.

Зооготель – це буквально готель для тварин. Кожний чотирилапий тут матиме свій окремий простір, а доглядатиме за ним спеціально навчений персонал.

Та у зооготелі котам і собакам доведеться не тільки адаптуватися до нових середовища та людей, а ще й до інших тварин. Це може спричинити ще більше стресу у чотирилапих, які у родині одні.

За словами Єлизавети Варжанської, пет-сітінг завжди краще, ніж зооготель. При цьому, немає різниці – роль няні виконує професіонал чи просто ваш друг.

"Зооготель – це дуже комерційна історія. Тут не можна все повноцінно індивідуалізувати під тварину. Особливо, якщо це чотирилапий з особливими потребами, який, наприклад, має вади опорно-рухового апарату або потребує постійних ін'єкцій.

В умовах зооготелю дуже важко приділити кожній тварині достатню кількість уваги, тому що їх там багато", – пояснює зоопсихологиня.

Вона каже, що тварині важливо не втрачати доступ до місця свого проживання, до своїх іграшок і лежаків, до звичного режиму дня. А зооготелі не можуть бути гнучкими у цьому.

Крім того, там періодично змінюються "сусіди" та персонал. Таке розмаїття може стати додатковим стресовим фактором для тварин.

Однак і в такому загальному закладі чотирилапий може почуватися добре у період відсутності власника за наявності хороших умов і проведення правильної адаптації.

Хороший зооготель має пропонувати такі умови:

Великим "плюсом" буде, якщо у зооготелі працює фахівець – ветеринар, зоопсихолог, кінолог тощо.

Також перевагою є камери відеоспостереження з онлайн-трансляцією у "номерах", щоб господар мав змогу стежити за своїм улюбленцем.

Підхід до вибору пет-сітера майже такий самий: треба ознайомитися з умовами та пошукати відгуки клієнтів. Однак якщо у зооготелі тварині доведеться підлаштовуватися під графік, то зооняню можна попросити дотримуватися вже звичного для тварини розкладу.

У цьому випадку господарю варто зробити пам’ятку про те, як треба доглядати за чотирилапим, а також обговорити частоту звітів про його стан.

Якщо ви вирішили запросити до своєї оселі няню, варто влаштувати декілька візитів цієї людини для знайомства. Тварина має звикнути до неї, зрозуміти, що вона безпечна, а її поведінка – передбачувана, що розклад і середовище не змінюється.

Якщо перетримка буде не у вас вдома, чотирилапого треба звозити на знайомство з новим місцем. Бажано – разом з його особистими речами, як-от миска, лежак, іграшка тощо.

"Тварина має отримати там позитивний досвід. Якщо це зооготель, вона повинна відчувати, що у неї там є своя невелика територія із власною екосистемою. Чотирилапий має вважати її частиною своїх угідь, а отже – відчувати себе у комфорті", – зауважує Варжанська.

На перетримку у зооготель або до пет-сітера треба взяти:

Важливо, щоб всі ці речі були знайомими тварині, а не купленими спеціально для перетримки. Для кращої адаптації їх варто розмістити так, щоб це нагадувало дім. Наприклад, якщо миска зазвичай стоїть поруч із лежаком, треба поставити її так само і в новому місці.

"Я б дуже рекомендувала взяти декілька пледів і обтерти ними собаку або кота, щоб лишити запах. А потім ці пледи розкласти по тому простору, де тварина перебуватиме. Це збільшить присутність її запаху в кімнаті", – розповідає зоопсихологиня.

Також вона радить скласти інструкцію для пет-сітера або персоналу зооготелю з нюансами догляду за твариною. Обов'язково треба вказати про проблеми зі здоров’ям або схильності до певних станів, як-от до алергії чи дерматиту.

Розлука із господарем завжди стресова для тварин. Однак вони намагаються знайти вихід із ситуації в новому середовищі – це і називається первинною адаптацією. В середньому вона займає 3-4 дні. За цей час у тварини знижується загальний рівень стресу через новий спосіб життя.

Водночас повноцінна адаптація до нових простору й людини значно триваліша – близько трьох місяців.

"Тобто насправді повноцінної адаптації так і не відбудеться, якщо господар їде на тиждень-два. Якщо він постійно відсутній з певною періодичністю (раз один/два/три місяці) і тварина залишається з однією конкретною людиною в тому самому середовищі, час на пристосовування зменшується. Але мінімум 1,5 дня все одно на адаптацію йде", – пояснює Єлизавета Варжанська.

На швидкість цього процесу впливають особливості нервової системи тварини, її самопочуття, наявність травм, пов’язаних із полишенням колишніми господарями.

Тварин, які тільки-но з притулку та ще не пройшли тримісячну адаптацію до нового дому, зоопсихологиня взагалі не рекомендує віддавати на перетримку. А чотирилапих із проблемами соціалізації (агресивною або деструктивною поведінкою) та сепараційною тривогою (надмірним стресом через розлуку із хазяїном) вона радить залишати лише у крайньому разі та на спеціалістів.

У надзвичайних ситуаціях таким тваринам поведінковий ветеринар може призначити седативні препарати або антидепресанти, щоб допомогти нервовій системі впоратися зі стресом.

На перетримці тварина може змінювати свою поведінку, та не всі її прояви є варіантами норми.

Не варто хвилюватися, якщо чотирилапий:

Серед небезпечних проявів поведінки:

Якщо є можливість, у разі виникнення такої поведінки тварину краще забрати додому. Якщо ні – їй можуть призначити препарати для полегшення стресу.

Існує ризик, що ці поведінки можуть закріпитися у чотирилапого і потім проявлятися вдома. Проте їх можна пропрацювати із зоопсихологом або поведінковим ветеринаром.

Перетримка – це стрес не тільки для тварини, а й для господаря. Тому цікавитися станом свого улюбленця не тільки нормально, а й необхідно.

"Колись я сама була у ролі пет-сітерки, тому вважаю, що хазяїн може писати хоч кожні 10 хвилин. Але я завчасно встановлювала часові рамки для відповідей – протягом дня відписувала раз на 4 години", – розповідає Єлизавета Варжанська.

Варто також одразу домовлятися про кількість звітів щодо тварини – про її поведінку, прогулянки, сон, туалет, харчування тощо. Якщо чотирилапий на щось хворіє, треба обов’язково відстежувати його стан.

У зооготелях зазвичай є власні правила щодо цієї комунікації з власниками та визначена кількість звітів.

"Перші кілька днів господарі всі тривожні. Потім вони потроху звикають, що тварини немає поруч, та розслабляються. Головне – не лишати улюбленця зовсім без контролю", – зауважує зоопсихологиня.

Період адаптації пройде з меншим стресом, якщо кіт або собака знайомі зі своїми тимчасовими опікунами та територією перетримки.

Варто завчасно подбати про необхідні для вашого улюбленця медикаменти, обробки проти паразитів, корм. Надайте опікуну інструкції щодо догляду за твариною.

На випадок надзвичайних ситуацій треба повідомляти сітера або зооготель, коли ви не зможете відповідати. Варто подбати про екстрений канал для зв’язку, де ви точно зможете побачити повідомлення, та надати контакт довіреної особи.

Перед тим, як віддати тварину няні або зооготелю, варто ознайомитися з їхніми умовами та відгуками. Не треба також нехтувати звітами про стан і поведінку улюбленця, щоб вчасно помітити порушення або недоліки.

Віддавати улюбленця на перетримку треба з актуальними вакцинаціями, обробками від паразитів, оглядом лікаря та паспортом. Це захищає і вашу тварину, і всіх інших чотирилапих, які її оточуватимуть.

Єлизавета Варжанська каже, що для повернення у звичний домашній режим тварині не треба багато часу – лише 1-2 днів.

За цей час нервова система заспокоюється і чотирилапі припиняють переживати, що їх повернуть назад.

Ніяких спеціальних заходів для адаптації до дому проводити не потрібно.

Альона Павлюк, "Українська правда. Життя"