Поразка 0:2 у “домашньому” матчі проти віцечемпіонів світу. Результат – поганий, гра – заслуговує як і на критику, так і похвалу. Але також важливою частиною цього дійства у Вроцлаві були емоції безпосередньо з місця подій. І саме їх сайт UA-Футбол спробує передати.
Затор до вроцлавської арени тягнувся дуже повільно. Хто не встиг приїхати заздалегідь, той мучився з думками, чи зможуть почути хоча б гімн перед початком зустрічі. Альтернативний варіант добирання з центру до стадіону – трамвай. Ним було легше, але більш тісно.
Атмосфера відчувалася вже за кілька кілометрів до арени, коли довга черга тягнулася кількома вулицями до стадіону. Хтось з барабаном, практично половина людей – у футболці збірної чи з прапором. Хто не був у синьо-жовтих кольорах, то і для цього був сервіс: ціла велика організована група малювала на обличчях кольори українського прапора.
Але не лише українського, а і французького. А паралельно ще й, звісно, продавалася символіка обох команд. Тут уже в діло увійшли у тому числі й місцеві поляки: почули можливість заробити.
Французів у виїзному секторі було небагато. Насправді збірна для них – не пріоритет. Вони її можуть підтримувати, адже це рідна країна. Але себе усіх віддають ПСЖ, “Марселю” чи іншому клубу. А також вчора було багато саме поляків у футболках Мбаппе і Дембеле.
Доволі організовано всі зайшли на стадіон. Хоч і був великий натовп, але черга рухалася швидко. Однак… ще за 10 хвилин до матчу арена була напівпорожня (чи напівповна – обирайте свій варіант). В останній момент вона різко почала наповнюватися, і було видно підтвердження очікувано аншлагу.
Гімн, стадіон співає. Мурашки бігають по шкірі. Ні, справді. Так що аж моментами руки затерпають. Неймовірні відчуття. Просто неймовірні! Як же хочеться такого знову у Києві, Львові, Донецьку, Одесі, Дніпрі, Харкові та інших українських містах…
Вроцлав завжди дарує потужну підтримку під час матчів. Цей не став виключенням. Класичні українські кричалки, хвиля і підтримка при кожному моменті на користь чи проти нашої збірної. Справжнє відчуття саме домашнього стадіону. Навіть поляки у футболках французів нічого не змогли протиставити.
Жодного гудіння за увесь матч у сторону підопічних Реброва. А після поєдинку усі разом – футболісти у центральному колі й вболівальники на трибунах – провели класичний перфоменс з оплесками у стилі ісландської збірної.
Фанатам сподобалася гра, футболістам – їхня підтримка. Лише результат залишив осад, але, як часто можна було почути після фінального свистка, “Це ж збірна Франції”.
Варто ще відзначити перфоменс від нашого фан-сектору. Були згадки про військових, тих що у полоні, героїв України. Але також перед початком другого тайму згадали…. Лукашенка. Ось і таке буває.
Тепер трохи журналістських залаштунків. Першим на пресконференцію прийшов Дідьє Дешам. Спокійно, галантно, з французькими жартами він відповідав на питання французьких журналістів. До речі, так вийшло, що українським представникам медіа питанням поставити не дали.
Далі – з’явився Сергій Ребров. З другого питання почалося напруження у розмові між ним і журналістами. Загалом питань було чотири, а сама пресконференція тривала у кілька разів менше, ніж з Дідьє Дешамом.
У мікст-зоні основною зіркою був Мбаппе. Є таке правило: акредитовані особи у цій зоні не мають права робити фото з футболістами й брати автографи. Однак як побачили Кіліана, то почалося божевілля. Десятка збірної Франції коментар не дав, але приділив відразу кілька хвилин полювальникам за автографами та звичайним фанатам.
Вроцлав завжди тепло приймає збірну. Цього разу вперше за чотири матчі команда Реброва програла. Наступні два домашні поєдинки також будуть у Польщі, але уже в інших містах – у Кракові та Варшаві. Очікуємо на не менш гарячу підтримку.
