Місяць / © Associated Press
Під час своїх перших кроків на Місяці, астронавти місії «Аполлон» очікували побачити лише сірі скелі та пил. Однак вони виявили мільярди крихітних, блискучих помаранчевих скляних намистин, розсипаних по місячному ландшафту, наче мікроскопічні самоцвіти.
Ці намистинки, кожна з яких менша за піщинку, виявилися древніми капсулами часу, що зберігають історію вулканічної активності Місяця. Вони утворилися приблизно 3,3–3,6 мільярда років тому під час вибухових вивержень вулканів на поверхні ще тоді молодого супутника.
Історія цих скляних намистин починається з вражаючої вулканічної активності. Вони утворилися, коли місячні вулкани викидали матеріал з надр на поверхню. У холодному вакуумі навколо Місяця кожна крапля лави миттєво застигала, перетворюючись на крихітну скляну сферу. Уявіть собі виверження, схожі на відомі лавові фонтани Гаваїв, але що відбуваються у безповітряному просторі. Без атмосфери, яка б їх сповільнювала, чи погодних умов, які б їх руйнували. Ці крихітні скляні намистини залишаються первозданними вже понад 3 мільярди років.
Мікроскопічні зображення місячного вулканічного скла. (Фото: Кетрін Робінсон та Г. Джеффрі Тейлор) / © Nature Geoscience
Протягом п’ятдесяти років ці зразки чекали в лабораторіях, поки технології не наздоженуть наукову цікавість. Раян Огліор, доцент кафедри фізики Вашингтонського університету в Сент-Луїсі, назвав їх «одними з найдивовижніших зразків позаземних об’єктів». Адже намистини є «крихітними, незайманими капсулами місячних надр».
Зараз вчені нарешті змогли заглянути всередину цих намистин. Вони використовували нові, дуже сучасні мікроскопи, яких не було за часів «Аполлона». Дослідники застосовували різні складні прилади, такі як сильні іонні промені та електронні мікроскопи. Це дозволило їм вивчити намистини, не пошкодивши їх. Треба було бути дуже обережними. Важливо захистити зразки від повітря Землі, бо воно могло змінити стародавні мінерали на їхній поверхні.
Ці намистини є надзвичайно цінними з наукової точки зору завдяки різним кольорам та складу, що розповідають різні розділи вулканічної історії Місяця. Деякі намистини блискучі помаранчеві, інші — блискучі чорні, і кожен різновид розкриває інформацію про різні типи вивержень, що відбувалися протягом мільйонів років.
Мінеральний та ізотопний склад поверхонь намистин служить зондами для вивчення різного тиску, температури та хімічного середовища місячних вивержень 3,5 мільярда років тому. Вчені виявили, що стиль вулканічної активності змінювався з часом, що дає уявлення про те, як еволюціонували надра Місяця.
Аналіз цих намистин — це «схоже на читання щоденника стародавнього місячного вулканолога». Кожна крихітна сферичка містить підказки про умови глибоко всередині Місяця в епоху, коли наша Сонячна система була ще молодою та динамічною.
Ці скляні намистини нагадують нам, що Місяць не завжди був тим тихим, неактивним світом, який ми бачимо сьогодні. Мільярди років тому це було геологічно активне місце з вибуховими вулканами, що створювали ці прекрасні, мікроскопічні вікна в історію Місяця, які продовжують розкривати свої таємниці сучасній науці.
Раніше повідомлялося, космічний апарат Solar Orbiter став першим, кому вдалося сфотографувати полюси Сонця не з «рівня екватора», а з нахиленої орбіти. 16–17 березня апарат зафіксував південний полюс під кутом 15°, а 23 березня досяг кута 17°.
Усі попередні знімки нашої зірки були зроблені з екваторіального ракурсу. Solar Orbiter, нахиливши свою орбіту, вперше показав Сонце під кутом 17°, що дозволило безпосередньо побачити його південний полюс.
