5 червня український боксер Василь Ломаченко офіційно оголосив про завершення спортивної кар’єри. Дворазовий олімпійський чемпіон, п’ятиразовий чемпіон світу у трьох вагових категоріях у професійному боксі – здавалося б, такі регалії апріорі передбачають спортивні дифірамби і велику повагу. Все це Ломаченко міг би мати від українських уболівальників, якби не здатність вляпатися у скандали та публічна позиція (а подекуди її відсутність) у питаннях війни, релігії, мови.
З огляду на це, згадуючи про Лому, важко говорити про нього лише як про боксера. Однак у цьому матеріалі спробуймо сконцентруватися суто на боксерській складовій його кар’єри. Чому блискучий аматор не став беззаперечним №1 серед профі?
Допоки Ломаченко менше говорив (принаймні, публічно), а більше боксував, він був улюбленцем українських фанатів боксу. Так, це було до війни з Росією, і Лома тоді ще виступав на аматорському рингу. Хлопчина-патріот свого рідного міста Білгорода-Дністровського, який він грізно називає Акерманом, а ще – тренується у рідного батька, прославляє Україну на Олімпійських іграх. Ніби то привабливий медійно образ.
У період кар’єри в аматорському боксі нічого не віщувало неприємностей для Василя – ні професійних, ні репутаційних. Бездоганна майстерність, боксерське IQ, робота ніг і впевненість у своїх силах зробили його непереможним. За всю аматорську кар’єру українець програв лише одного разу – 2007 року в Чикаго, в епічному протистоянні з росіянином Селімовим.
❌ Highlights from Vasyl Lomachenko’s only amateur defeat – to Albert Selimov at the 2007 World Championships.🥇🥇 Loma went on to avenge this loss twice and ended his amateur career with a record of 396-1. pic.twitter.com/oDA36aGZ25
Щоправда, записки суддів цього двобою викликали багато запитань. Зрештою, як це часто траплялося, коли оцінювали спортсменів з Росії. Утім, Лому це не зламало. Роком пізніше Василь зустрівся з Селімовим на стадії 1/16 фіналу Олімпіади і просто декласував дагестанця.
Це була єдина поразка за майже 400 поєдинків Ломаченка. Василь ставав золотим призером Олімпійських ігор 2008 та 2012 років, перемагав на чемпіонатах світу та Європи. Його боялися, і він був упевнений у собі як ніколи.
Згодом був напівпрофесійний проєкт "Українські отамани" у Всесвітній серії боксу (WSB – World Series of Boxing). Ломаченко у статусі капітана команди впевнено виграв усі шість поєдинків.
Для прикладу – яскрава перемога над іменитим італійцем Доменіко Валентіно утвердила домінування Василя і на цьому рівні. П’ятираундові WSB-поєдинки з правилами, наближеними до профібоксу, де-факто, були фінальним акордом уродженця Одещини на шляху до нового етапу кар’єри.
Від переходу Василя у професіонали були величезні очікування – як у нього, так і в експертів і вболівальників. Ба більше – Лома поставив собі амбітну мету і не побоявся озвучити її публічно: титульний бій вже у другому поєдинку. Українець підписав контракт з однією з найбільш потужних промоутерських компаній – Top Rank Боба Арума, який пообіцяв Ломаченку швидко організувати такий двобій. Українець шокував усіх: він озвучив мету стати чемпіоном світу вже у другому поєдинку на профірингу.
21 листопада 2013 року в Україні почалися доленосні події – люди вийшли на Майдан, аби відстояти своє проєвропейське майбутнє. Трішки більше ніж за місяць до цього – 12 жовтня 2013 року – Ломаченко дебютував у професійному боксі.
Вже у першому двобої він вийшов у ринг із достатньо непоганим опонентом – мексиканцем Хосе Раміресом, який на той момент мав 25 перемог у професіоналах. Утім, "акерманець" дуже швидко і впевнено розібрався зі своїм візаві: хороша комбінаційна робота, контроль дистанції, робота ніг і таймінг забезпечили Василю перемогу нокаутом вже у четвертому раунді.
Арум дотримав слова: вже у другому поєдинку промоутер організував Ломаченку титульний бій за вакантний титул WBO у напівлегкій вазі – проти непростого і нахабного Орландо Салідо. Цей поєдинок був показовим і одним з ключових для кар’єри українця у професіоналах.
Передусім Салідо, який на той момент мав понад півсотні поєдинків у професіоналах, продемонстрував Василю всі тонкощі й нюанси професійного боксу, його підкилимні ігри та особливості. Вагові маніпуляції, брудні прийоми у рингу та суперечливе суддівство – ось те, з чим зіткнувся першокласний боксер, але вчорашній аматор. Експерити потім резюмували, що Ломаченко не зовсім був готовий до цього.
У день бою мексиканець важив на 9 кг більше за українця! Салідо втратив можливість у разі перемоги отримати пояс, але від поєдинку не відмовився. Виклик прийняв і Ломаченко, який, на відміну від суперника, міг стати чемпіоном у разі перемоги.
Десятки ударів нижче пояса – і це все без зауважень від судді в рингу. А ще – клінчі та брудна робота від суперника. Ломаченко забрав другу половину бою і чемпіонські раунди, утім, судді прийняли рішення, яке ще довго обговорювали експерти та преса – перемога Салідо роздільним рішенням.
21 червня 2014 року Василь таки став чемпіоном світу – у своєму третьому поєдинку він переміг Гері Расселла-молодшого і отримав вакантний титул WBO у напівлегкій вазі. Ломаченко солідно виглядав проти одного з найшвидших боксерів цієї ваги, нав’язавши йому свій стиль бою. Цього разу рішення суддів знову було роздільним, утім – вже на користь Ломаченка.
Широкий загал знову пригадав прізвисько Ломаченка ще з любительської кар’єри – "Hi-Tech". Ця метафора стала уособленням унікального стилю українця, його порівнювали з нанотехнологіями у боксі. Інколи суперникам здавалося, що проти них боксує щось більше, ніж просто людина.
Волтерс, Соса, Рігондо, Лінарес – Ломаченко перемагав топів, змінюючи вагові категорії. А ще – було багато боксерів, які просто базікали, але всіма способами уникали поєдинку з українцем. Період з 2014 до 2019 року фактично був домінуванням уродженця Одещини.
Ще одна знакова подія у кар’єрі Василя трапилася 17 жовтня 2020 року. Тоді на славетній арені MGM Grand Garden Arena у Лас-Вегасі він зустрівся з базікалом Теофімо Лопесом в об’єднавчому поєдинку у легкій вазі. Вже з перших раундів усе пішло не за планом – Ломаченко довго примірявся до суперника, втрачаючи час і залікові бали на суддівських записках. Те, що працювало до цього, дало збій.
У другій половині бою Лома активізувався, але було пізно: перемога суперника рішенням суддів. Сам український боксер зізнався після бою, що обрав неправильну тактику, віддавши ініціативу супернику на старті поєдинку, а ще – Василь заявив, що з другого раунду боксував з болем у плечі.
Згодом Ломаченко виграв ще у двох поєдинках, але наслідки поразки від Лопеса відчувалися. Відсутність титулів, психологічні переживання через це, старі травми і повернення в Україну. Василь поставив свою кар’єру "на паузу".
Після початку повномасштабного вторгнення Ломаченко навіть дав надію всім на те, що одумався і все проросійське вивітрилося з його голови. Утім, така надія жевріла недовго. Як і надія на повернення до періоду, коли він домінував над всіма.
Після значної паузи, у жовтні 2022 року, Ломаченко переміг Джамейна Ортіса. А згодом були два фінальні акорди у професійній кар’єрі Ломи – поразка від Хейні і перемога технічним нокаутом над Камбососом.
При цьому поразка від Хейні, як і від Салідо, була дуже суперечливою. Попри це, українець знову став чемпіоном світу, здобувши титули IBF та IBO у легкій вазі в бою з Камбососом у травні 2024 року. Впевнений тріумф, повернення чемпіонства і надії на об’єднання поясів і таке бажане звання абсолютного чемпіона.
Однак Ломаченка все більше почали переслідувати старі травми. Протягом року промоутери робили свої пропозиції, балакуни на кшталт Стівенсона і Девіса викликали Василя на поєдинки, але українець все ж вирішив завершити кар’єру.
Шлях Ломаченка у професійному боксі аналізуватимуть ще довго. Яких би висновків не дійшли експерти – цей шлях точно був неповторним, себто не схожим на інші. Лома діяв так, як звик: за своїм планом і у своїй системі координат.
Здавалося, що з самого початку він не повністю прийняв усі, особливо навколоспортивні, правила професійного боксу, а той – немов образився на нього, відплативши не зовсім закономірними поразками від Салідо та Хейні.
17 лютого цього року Олександр Усик привітав свого кума Ломаченка сториз зі словами: "Я люблю тебе, брате". Любити Ломаченка патріотично налаштованим українським уболівальникам не так і просто: присмак його заяв та поведінки дається взнаки.
Однак, якщо аналізувати суто спортивну складову кар’єри Ломаченка, то це буде історія талановитого і титулованого боксера, який так і не став абсолютним чемпіоном світу. Хоча за спортивним принципом, напевно, заслужив на це.
