Миколаїв у 2022 році був однією з цілей повномасштабного наступу російських військ на півдні України. Попри те, що лінію фронту українські захисники відсунули того ж року, війна досі змушує миколаївців жити у режимі регулярних ракетних і дронових атак РФ. Для місцевих дітей це створило нову реальність навчання – у підземних школах.
Одна з найбільших у місті вже рік працює на базі Миколаївського ліцею №55, завдяки чому понад 1300 учнів змогли повернутися за шкільні парти після кількарічного "онлайну". Старий радянський підвал загальною площею понад 900 квадратних метрів фонд savED у 2024 році перетворив на повноцінний підземний заклад з навчальними зонами. Кошти на це донатили читачі "Української правди", а ще іноземні благодійні організації, бізнес та навіть львівські освітяни, за що укриття прозвали "народним".
Як за рік свого існування одна підземна школа змінила навчання та дозвілля сотень дітей Миколаєва? Розповідаємо історію про учнівську мрію, що втілилася в життя.
Активні бойові дії на Миколаївщині тривали більш як вісім місяців, доки російські окупанти не відступили з правого берега Дніпра. За цей час в області постраждали 260 закладів освіти – одні були пошкоджені, деякі – зруйновані вщент. Наприклад, у таких громадах, як Первомайська, не залишилося жодної вцілілої школи.
У Миколаєві уражень зазнали 43 із 76 навчальних закладів. Після витіснення росіян з регіону з'явився новий виклик – повернути дітей до офлайн-навчання, де це можливо. Відновити очні уроки можна було лише там, де облаштовані укриття. Однак станом на початок 2023 року по всій Миколаївщині назбиралося лише п’ять закладів, які змогли повноцінно працювати у "офлайні". Навіть зараз більш як сотня шкіл регіону продовжують працювати дистанційно.
Опорний Миколаївський ліцей №55, де у 2022 році навчалося більше тисячі дітей, вцілів, але теж не міг повернутися до очних занять через необлаштоване укриття.
"Спершу через пандемію, а потім через війну ми понад три роки вчилися дистанційно. Це було дуже складно. Тому що більшість наших дітей перебували за кордоном. Важко було через різницю в часі та й різницю, знаєте, у всьому. Ми намагалися надати дистанційно матеріали, аби наші діти навіть в асинхронному режимі мали завдання, які могли б опрацьовувати самостійно", – розповідає директор ліцею Дмитро Васильков.
Складно працювалося і вчителям, які, за словами директора, змушені були "затикати всі дірки" у навчальних прогалинах дітей, беручи на себе додаткове навантаження. Ситуацію ускладнювали ще й постійні вимкнення світла, які в Миколаєві часом тривали по 2-3 дні.
Кілька років "дистанційки" значно вплинули на успішність школярів.
"Навчання було нудним. Я дуже сумувала за класом – за однокласниками, подругами і самими уроками. Бо засвоювати матеріал у школі набагато краще", – розповідає учениця ліцею, 15-річна Ліза Павлова.
Атмосфера "домашніх" уроків також відрізнялася від звичного освітнього процесу і не найкраще впливала на його якість.
"Вайб був взагалі не той. Ти сидиш перед комп'ютером, в піжамі, розслаблений. Це зовсім не навчання. Краще навчатися у школі, тому що ти на одному диханні з учителем, тобі легше сприймати матеріал. Наприклад, фізкультура – ти не вийдеш з кімнати й не побігаєш крос, не поприсідаєш, не позаймаєшся", – каже 15-річна Софія Кіцак.
Благодійний фонд savED разом з десятками партнерських організацій з 2022 року створює у постраждалих регіонах альтернативні освітні простори: центри "Вулики", підземні школи, тимчасові навчальні осередки у комунальних будівлях і модульні класи. Це у команді називають "швидкою освітньою допомогою", яка дає старт відновленню життя та соціальних активностей у громадах.
Влітку 2023 року допомогти повернутися на навчання учням Миколаївського ліцею №55 savED вирішив завдяки благодійній кампанії "До школи знов". Тоді "Українська правда" у співпраці з фондом відкрила збір на облаштування укриття у закладі. Аби залучити кошти, розігрували арт-лоти та зустрічі з журналістами. Спочатку гроші збирали для облаштування укриття площею 300 квадратних метрів.
"Ніхто не сподівався на той масштаб, який втілили у результаті. Ми чекали на нове укриття та думали, що це буде одне приміщення, на якому і зупинимось. Але я постійно говорив, що в мене дуже багато учнів. А виводити їх у кілька змін просто нереально", – розповідає директор ліцею.
Дмитро Васильков пояснює, що зараз у ліцеї вчиться близько 1300 дітей. За умови облаштування всього 300 "квадратів" під землею, навчання довелося б проводити у змішаному форматі, щонайменше у чотири зміни, по 300 дітей під час кожної. Уроки тривали б до вечора, а для місцевих учителів це створило б нереальне навантаження.
Загалом фонд savED та "Українська правда" змогли зібрати 4 мільйони гривень. Ще стільки ж надала Міжнародна гуманітарна організація CORE Response, яку заснував голлівудський актор та режисер Шон Пенн. Ще додатковий 1 мільйон зібрала освітянська спільнота Львова, а компанія kiwi передала 800 тисяч гривень від себе.
Тож загалом для відновлення укриття в миколаївському ліцеї та повернення учнів до повноцінного навчання вдалося понад 9 мільйонів. Цієї суми вистачило, аби перетворити підвал у справжню підземну школу.
Офіційне відкриття фонд savED присвятив до Міжнародного дня захисту дітей у 2024 році. Учні зізнаються, що їм було дуже цікаво побачити, який же вигляд має підземна школа.
"Було цікаво зустріти людей у школі вперше за 3 роки. Першачки взагалі були дуже задоволені. Мені здається, їм дуже сподобалося. Наприклад, 2-3 класи взагалі до цього в школу не виходили ніколи, бо вчилися тільки онлайн. Було цікаво спостерігати за їхньою реакцією", – розповідає 13-річна учениця ліцею Настя Алфьорова.
Після відкриття підземної школи ні вчителі, ні діти не стали чекати початку навчального року. Активності стартували у новому укритті одразу влітку 2024 року під час канікул.
"Це було важливим кроком для підготовки наймолодших учнів до виходу на офлайн-навчання, їм треба було показати, що таке школа взагалі", – розповідає директор Дмитро Васильков.
У підземних класах для малечі проводили ігрові терапевтичні заняття та знайомили з новим освітнім простором. А 1 вересня вперше за кілька років вже всі учні та учителі прийшли до закладу на уроки.
До грудня заняття ще тривали у змішаному форматі, а з січня 2025 року – весь заклад повністю перейшов на "офлайн". Понад тисяча дітей одночасно вчаться у стінах ліцею. Та коли у місті оголошують повітряну тривогу, а так може бути по 5-7 разів на день, діти спускаються до укриття, де можуть продовжити урок.
Дуже часті повітряні тривоги – це виклик для учителів та учнів ліцею, каже викладачка української мови та літератури Ірина Мартенс. Втім, до цього готувалися і освітяни, і батьки, які дуже непокоїлися за безпеку дітей.
"Ми спочатку відчували, що учні теж налякані, коли чують сирену, але протягом першого семестру ми швидко звикли до уроків під землею. В укритті нам вже не страшно, бо там ми всі разом, і навчання продовжується. Вдома на дистанційному дітям тривожно наодинці в квартирі", – розповідає Ірина Мартенс.
Спершу навчатися очно було складно. Адже діти кілька років не були в колективі. Та з часом учні соціалізувалися і все стало на свої місця.
"Коли вийшли на навчання, важкувато було навіть спілкуватися з учнями і тим паче – організувати їх якось. На дистанційному навчанні вимкнув мікрофон та камеру, і можеш робити, що завгодно. А тут дітям потрібно взаємодіяти з однолітками та дорослими. Але ми дали їм час на адаптацію у перші декілька місяців, бо добре їх розуміємо", – розповідає заступниця директора з навчально-виховної роботи Валентина Лапуренко.
Протягом перших двох семестрів більшість учителів була змушена приділяти чимало часу на уроках надолуженню прогалин у знаннях дітей з тем, які вони вчили онлайн. "Дуже помітно під час розв'язування задач, що дитина не може написати хімічне рівняння, якщо не знає формул сполук. Нам довелося повертатися до бази, щось починати з самого початку. Ну і важливо те, що дітям треба заново навчитися вчитися", – каже заступник директора, вчитель хімії та біології Дмитро Семеняка.
"Дуже допомагає живе спілкування", – каже учителька української мови та літератури Ірина Мартенс.
Вона навчає дітей 6-7 класів і констатує, що в декого з них досі відчутні проблеми з розумінням тексту та з граматикою. Але подібні теми їй стало значно легше пояснювати дітям, навчаючи у реальному шкільному просторі.
"Під час онлайн-навчання я навіть не знала, чи мене слухають, чи розуміють. Будь-які письмові роботи було неможливо провести ефективно. А зараз є вправи біля дошки. Можливо, це банально, але дієво, повірте. Учитель бачить зворотний зв'язок в очах учнів, може організувати їх у групи для якогось інтерактиву", – пояснює пані Ірина.
Самі ж діти кажуть, що після повернення за парти відчувають власний прогрес у навчанні. А ті предмети, які раніше здавалися незрозумілими, виявилися навпаки цікавими.
"Я не розуміла фізику. Але коли ми вийшли на офлайн-уроки, то все стало краще. Ми більше писали та робили справжні лабораторні роботи. І все це дійшло до того, що я вирішила захистити власну дослідницьку роботу з фізики в МАН. На онлайн-навчанні я б на це не погодилась. Ще два роки тому я б сказала: "Я і фізика? Серйозно?", – каже 9-класниця Дар’я Слюсаренко.
Підземна школа – це не лише безпечний простір для уроків під час повітряних тривог. Укриття Ліцею №55 за рік стало місцем для безлічі позакласних активностей для дітей та дорослих у місті. Для старших учнів тут регулярно проводять заняття з кібербезпеки та протидії булінгу від Національної поліції, профорієнтаційні зустрічі з представниками бізнесу, сертифіковані курси про маркетинг та підприємництво, а ще – уроки фінансової грамотності від банківських фахівців.
"Один із заходів, який я відвідувала, був про STEM-науки. Тоді я познайомилася з робототехнікою. Згодом почала на ній краще розумітися і брати участь у конкурсах. Ця підземна школа подарувала мені хобі", – каже 15-річна Дар’я Слюсаренко.
Для молодших класів тут влаштовують арт-гуртки та терапевтичні заняття.
"Ми одразу почали тут проводити будь-які лекції із запрошеними гостями, тренінги для учнів, урочистості, бо в нас просто немає іншого облаштованого місця з такою великою площею", – каже директор Дмитро Васильков.
Діти розповідають, що підземний простір у них часто асоціюється зі святами та важливими для них подіями.
"У нас тут був дуже класний новорічний івент, свято до Дня вишиванки, а ще до Дня козацтва ми влаштували власний благодійний ярмарок на потреби ЗСУ", – пригадує 7-класник Артем Єфіменко. Незабаром у підземній школі пройдуть перші андерграундні випускні вечори. А під час канікул в укритті продовжаться літні позашкільні активності.
"Учні за цей рік адаптувалися, скажу прямо – ожили. І це бачать інші. Про нашу підземну школу в місті вже добре знають. До нас навіть почали переводити на очне навчання дітей з інших шкіл Миколаєва, що досі працюють онлайн", – каже учитель Дмитро Семеняка.
Підземний простір у ліцеї №55 став місцем зустрічей різних людей та гостей міста. Раніше в Миколаєві було складно знайти приміщення з укриттям, де б можна було провести захід на сто та більше осіб. Та тепер саме в підземній школі відбуваються такі великі події.
Доки у країні триває затяжна війна, підземні простори в освітніх закладах – це життєва необхідність для повернення до якісного навчання і соціалізації дітей, розповідають у savED. Саме це є головною метою їхнього створення, зокрема, у прифронтових регіонах.
Укриття в Миколаївському ліцеї №55 стало першим і найбільшим для фонду проєктом підземної школи.
"Ми у команді називаємо цей простір "народним", бо історія його облаштування показала, що безліч українців готові об'єднатися заради повернення нашим школярам безпечного дитинства. Ми хотіли зробити не просто оновлене укриття, а осередок, де можна комфортно навчатися і грати хоч цілий день, не згадуючи про війну. Після реалізації цього рішення ми зрозуміли, що формат підземних шкіл справді ефективний і задає певну планку якості", – розповідає співзасновниця фонду savED Ганна Новосад.
Фонд savED продовжив втілювати проєкти підземних шкіл на базі укриттів не лише на Миколаївщині, а і в Харківській області, де наразі понад 90% учнів досі навчаються онлайн.
Ті школярі в громадах, які повернулися до очної освіти під землею, розповідають, що цей новий досвід для них є особливим, але позитивним. Учениця Миколаївського ліцею №55 Дар’я Слюсаренко каже, що за рік підземна школа змінила її життя.
"Для мене це не просто підвал, це вже частинка життя, нові відкриття, і головне – квиток до реальної школи. Ми мріяли про це, чесно. Для кожного з нас – це більше, ніж кілька кімнат під землею. Це наш порятунок. І не лише від ракет та бомб, а і від думок про війну", – поділилася школярка.
