НАТО вже готується до масштабного захисту

На тлі затяжної війни в Україні та посилення російської агресії, європейські держави прискорюють підготовку до власної оборони. НАТО вже готується до масштабного захисту: на східному кордоні від Фінляндії до Польщі, протяжністю близько 3440 кілометрів, планують створити «вибухову стіну» з мінних полів.

Як повідомляє The Telegraph, п’ять країн-членів НАТО, що межують з Росією та Білоруссю, планують відмовитися від Оттавської конвенції про заборону протипіхотних мін. Уряди цих країн мають намір офіційно сповістити ООН про вихід з договору до кінця червня. Це дозволить їм розпочати масштабне мінування кордонів.

Військовий експерт Ігор Романенко пояснює таку активізацію ретельним вивченням європейцями досвіду війни в Україні, а також наявністю розвідувальних даних щодо планів Росії.

«Путін відновлює військові округи біля кордонів з цими країнами та готує військові бази біля Фінляндії не просто так. За даними західних розвідок, росіяни планують завершити або призупинити війну в Україні наступного року, а після року перерви цілком можуть напасти на країни Балтії у 2028 році», — зазначає Ігор Романенко, генерал-лейтенант у відставці та заступник начальника Генштабу (2006-2010 рр.).

На думку експерта, зараз Росія навряд чи зможе воювати на два фронти одночасно — з Україною і, наприклад, з Польщею. Тому цілком імовірний сценарій, що Путін зробить паузу, акумулює необхідні ресурси та здійснить напад на одну чи дві країни Балтії.

«Саме тому країни, які межують з Росією, планують замінувати лінію вздовж кордону. У них є час підготуватися, поки Україна четвертий рік стримує просування агресора», — додає Ігор Романенко.

Генерал-лейтенант Романенко підкреслює, що мінування та фортифікації мають величезне значення у сучасній війні.

«Ми вже бачили, як це було збудовано по класичній схемі росіянами на Мелітопольському та Бердянському напрямках під час нашого контрнаступу у 2023 році. Американці тоді „подарували“ Путіну півроку, не надаючи нам необхідного озброєння, і за цей час вони збудували потужні оборонні укріплення, використовуючи фортифікацію та мінування, протитанкові рови, перешкоди для піхоти. Ми змогли подолати лише першу лінію оборони», — розповідає Ігор Романенко.

Оборонні споруди, за його словами, потрібні, передусім, щоб зупинити або сповільнити просування противника. Для цього ефективно використовується мінування, як дистанційне, так і звичайне. Все це у комплексі ефективно працює в умовах сучасної війни, саме тому країни НАТО і розпочинають будівництво.

«Враховуючи, що росіяни ведуть наступальний метод війни — вони мають досвід та значну перевагу в озброєнні, техніці, живій силі. Спинити їх просування можна саме завдяки оборонним спорудам та мінуванню. Гадаю, що саме тому країни Балтії, які невеличкі за розмірами та військовою потугою, вирішили завчасно збудувати оборонні укріплення та мінні поля, щоб збити наступальний темп Росії, коли вона наважиться це зробити», — пояснює Романенко.

Хоча країни Балтії активно готуються до мінування, Ігор Романенко попереджає, що це не гарантує повної безпеки.

«Ці країни хочуть вийти з конвенції, щоб мати змогу захищати себе. Тому заздалегідь проводитимуть мінування лінії вздовж кордону з Росією. Це допоможе їм виграти певний час і збити наступальний імпульс росіян, але навряд чи це гарантує повну безпеку. Щоб оминути мінну перешкоду, росіяни можуть застосувати висадку повітряного десанту у глибину країни, на яку нападатимуть. А далі діятимуть з обох боків, пробиваючи коридори у смузі перешкод та зонах мінування», — пояснює експерт.

Військовий експерт зазначає, що європейці діють на випередження, намагаючись убезпечитись від можливого наступу росіян. А от Україна на четвертий рік війни має проблеми з фортифікаціями, і через їх відсутність або неефективність противник має змогу просуватися вперед.

«Візьмемо Харківську та Сумську області. ГУР своєчасно проінформувало про запланований наступ росіян, але укріплення та фортифікації своєчасно не були зроблені або побудовані не в тих місцях. Торік, через відсутність оборонних споруд, ворог просунувся на Харківському напрямку і відповідні висновки не були зроблені. Така ж ситуація повторилася цього року на Сумщині. Будівництво укріплень є на окремих ділянках, але там де їх не було — ворог просунувся вперед, і тепер нам доводиться виправляти помилки», — констатує Романенко.

Нещодавно Рустем Умєров, міністр оборони України, заявив, що на пріоритетних ділянках, зокрема на Сумщині, посилюють оборонні рубежі. І через зміну тактики противника впроваджено нову модель укріплень: менші опорні пункти з коротшими ходами (60–70 м) і обов’язковим антидроновим захистом.

«Це правильні дії, але нам варто не запізнюватися з такими рішеннями. Адже на Сумському напрямку чимало було захоплених росіянами позицій, де наші укріплення були недобудованими, а конструкції у вигляді „зубів дракона“ просто валялися на землі після розвантаження», — зазначає військовий експерт.

За словами Ігоря Романенка, визначати місця будівництва фортифікаційних споруд та оборонних конструкцій мають виключно військові, а також контролювати хід будівництва.

«Першу лінію оборони будують військові, другу — спільно з цивільними, а третю — цивільні. Місце і форму укріплень мають обов’язково узгоджувати з військовими, а вони приймати збудоване з відповідною резолюцією, тоді буде зрозуміло — хто і що збудував, якої якості і на що були потрачені бюджетні кошти», — зазначає військовий експерт.

Генерал-лейтенант підкреслює, що не може бути такого, щоб військові адміністрації, які займаються будівництвом укріплень, просто звітували нагору, що кошти використано і все начебто збудовано. А насправді воно збудоване не в тому місці і не в тому вигляді або й зовсім не збудоване.

«Кожен такий об’єкт має приймати відповідальний за це офіцер інженерних військ. Тоді все стане на свої місця. Невже треба було чотири роки війни, щоб в цьому розібратися?», — констатує Ігор Романенко.

Експерт додає, що через такий підхід і трапляються прориви противника.

«Повторів з незбудованими оборонними укріпленнями немає бути. Має бути відповідальність, бо росіянам на Сумщині вдалося пройти від кордону до дороги Суми-Суджа. І тепер їх зупиняють на рубежі (Хотінь, Яблунівка, Юнаківка) великими зусиллями. Яблунівку — вже захопили, в Юнаківку зайшли росіяни, тривають напружені бої. Якщо противник захопить дорогу — значно посилюється загроза для наших військових на Курщині. Ось вам результат невдалого будівництва оборонних споруд», — підсумовує Ігор Романенко.