Під час обміну полоненими 23 травня 2025 року додому вдалося повернути 390 українців, зокрема військових розвідників і морських піхотинців.
Кожен із них пройшов складні випробування, зокрема хворобами, значною втратою ваги та тривалою розлукою з рідними.
"УП. Життя" зібрала кілька емоційних історій.
Після 22 місяців російської неволі в обійми дружини повернувся військовий Олександр. Жінка зі сльозами на очах зустріла чоловіка, якого довго шукала.
Олена розповіла журналістам "Слідства.Інфо", що декілька разів зустрічала повернених захисників із полону, але цього разу не очікувала побачити коханого.
"Без віри [в полоні] ніяк, кожен день треба вірити. У мене було, про кого згадувати – родина надавала сил", – відповів Олександр на питання про те, чи сподівався повернутися додому.
Захисник розповів, що понад усе мріяв про повернення додому, і зізнався, що хотів би поласувати оселедцем під шубою та олів’є.
"Я тебе відкормлю", – з усмішкою сказала його дружина Олена.
Серед захисників, які повернулися на Батьківщину, – боєць 36-ї окремої бригади Збройних Сил Ігор Купрієнко, який потрапив у полон понад три роки тому. Востаннє він виходив на контакт із родиною у квітні 2022 року, пише "Укрінформ".
"У день морської піхоти після більше ніж 3 років полону мій тато нарешті вдома", – написала донька бійця Анна Федірко в Instagram.
Вона розповіла, що протягом цих років сім’я боролася за повернення Ігоря з полону. Для цього рідні постійно брали участь в акціях та зустрічах із Координаційним штабом.
У березні 2023 року Анна разом із чоловіком опинилися під завалами будинку в Запоріжжі, який росіяни атакували ракетою. Унаслідок обстрілу загинули 13 людей, один під’їзд був повністю зруйнованим.
Тоді вагітну Анну та її чоловіка з-під завалів п’ятиповерхівки дістали рятувальники ДСНС.
Після понад трьох років полону повернуся і морпіх Петро. Дружина захисника Олена розповіла, що їхала на обмін без надії побачитися з чоловіком, бо боялася розчаруватися.
"Навіть про це не думала. Не хотіла, щоб мене взагалі накрило, якщо його не буде. Я просто спокійно їхала зустрічати морську піхоту", – розповіла Олена.
Неочікувано її коханий опинився серед воїнів, яких вдалося обміняти у форматі "1000 та 1000".
Олена побачила чоловіка лише через вікно лікарні. Вони навіть не змогли обійнятися, бо Петро – тяжко хворий, у полоні інфікувався туберкульозом. Військового доставили в Україну "швидкою".
Після майже двох років неволі на Батьківщину повернувся і 37-річний розвідник Микола Знайда. Останні шість місяців рідні захисника не мали жодної інформації про нього.
На початку повномасштабного вторгнення село Озера на Київщині, звідки родом Микола, потрапило в окупацію. Спершу чоловік допомагав військовослужбовцям, які охороняли аеропорт "Антонов", згодом переховував їх у себе вдома.
Пізніше Микола почав вести партизанську боротьбу проти ворога, але зрештою долучився до Збройних сил і став розвідником.
Бойові завдання захисник виконував На Донеччині – у Бахмуті, Краматорську, Лимані та Серебрянському лісі, де й потрапив у полон у 2023 році.
Від листопада 2024 року рідні Миколи не мали жодної інформації про перебування родича, крім того, що його в грудні перевезли зі Свердловської колонії в невідомому напрямку.
Батько розвідника також служив у війську, але звільнився у травні 2023 року.
На Батьківщину також повернувся військовослужбовець Микола.
"37 місяців виснаження. Це було тяжко. Повернення додому було феєричним, особливо дорога сюди. Стільки пропаганди нам говорили, особливо перед виїздом.
Але ми побачили стількох людей, цілі села, які виходили нас зустрічати. Люди плакали, посміхалися. Це дуже емоційно", – розповів захисник.
Микола каже, що в полон потрапив у квітні 2022 році з Маріупольського металургійного комбінату Ілліча. Чоловік жартує, що після полону його фізичний стан став "дуже спортивним" – він втратив майже половину ваги, схуднувши зі 112 до 65 кілограмів.
Після обміну чоловік встиг поспілкуватися з близькими та дізнався інформацію про своїх двох братів, які також служать у війську. Захисник каже, що дуже переймався за рідних – його старший брат досі перебуває в полоні.
Микола та його товариш зізнаються, що далеко від дому триматися допомагали думки про Україну.
"Нас тримало те, що можемо встояти, а також надія повернутися додому, де чекають рідні [...]
[У полоні] згадували, що хорошого було в Україні", – розповіли захисники.
