Ярослава пам’ятатимуть як світлу, справедливу та відважну людину
На Покровському напрямку загинув військовий і підприємець, а також колишній телеоператор "5 каналу" Ярослав Левицький.
Воїна вважали зниклим безвісти від листопада 2024 року, тепер його смерть підтвердили завдяки аналізу ДНК.
Чернівчани продовжують ділитися споминами про світлу людину та захисника Ярослава Левицького.
Відео опублікували на сторінці Всесвітнього дня вишиванки у Facebook.
"В Чернівцях Ярослава добре знали як телеоператора, організатора культурних подій, підприємця.
"Нас так просто не побореш", - каже Ярослав ще 10 років тому в фільмі "Спадок нації".
Нехай цей фрагмент залишиться тут як світлий спомин про світлу людину та відважного українця", - йдеться у дописі.
Спогадами про Ярослава Левицького поділилася
"Я знала Яріка з дитинства, ми були малі і не спілкувалися, кабінети наших класів знаходилися поряд. Усі роки навчання він виділявся серед інших, завжди в окулярах, з зачесаним назад волоссям, зібраним у хвіст. У школі він здавався серйозним, мудрим, цілеспрямованим, добре знав точні науки і, якщо не помиляюся, часто їздив на олімпіади. Знайти його можна було в кабінеті інформатики за комп'ютером.
Уже після закінчення школи, Ярік відкрився зовсім іншим: веселим, шаленим, сміливим, людиною, яка брала від життя усе і кайфувала кожним днем.
У мої активні і публічні 2010ті, Ярік дуже часто знімав мене для телебачення, з ним було легко і весело працювати.
Коли я схаменулася, менше куражила, ми і перетиналися в компаніях рідше, але, я дуже раділа за його затишну і таку з любов'ю створену "Контрабанду". І на їхній першій Новий Рік в "Контрабанді" ми Andriy Tuzhykov , Максим Дупешко святкували разом. Я пам'ятаю, як Ярік пригостив мене найсмачнішим Просеко з лавандовим сиропом. Присягаюся, смачнішого коктейлю з того часу я не пила.
Ми говорили з ним про картини Федірка і про собак, про любов навіть якось та про безсоння й тривогу.
Потім побачила його у формі в місті, подякувала, запитала чи треба чимось допомогти, бо якраз тоді ми дуже активно збирали хлопцям на амуніцію та захист. Він відмахнувся, мовляв, ти що, я ж тут поряд з Чернівцями служу, що мені може загрожувати. Але так було не завжди.
Далі майже рік невідомості і сумних чуток. Приснився мені з хлібом, поклав на стіл переді мною і пішов. Казали, що хліб, то життя, що він живий. Але з ні, він поклав своє життя перед нами, як той хліб і пішов.
Вічна пам'ять і уклін Герою, який так любив життя.
Плаче сьогодні і небо, і близькі, і я плачу, хоч не була з кола найближчих, але знала більшу частину свого життя, поважала, захоплювалась і десь навіть тихо та ніжно симпатизувала", - написала Христина Венгринюк.
Журналістка Лілія Шутяк ділиться приємним спогадом про Ярослава.
