Після правок проросійського нардепа Максима Бужанського законопроєкт №12414, який стосувався зниклих безвісти, раптово перетворився на інструмент, що ліквідовує Національне антикорупційне бюро та Спеціалізовану антикорупційну прокуратуру. За лічені години 263 нардепи проголосували за закон й терміново відправили його на підпис Володимиру Зеленському. У той час, коли життєво важливі законопроєкти роками чекають на розгляд президента, Зеленський підписав документ. Не похитнули думку Зеленського й масштабні протести, на яких вимагали накласти вето на закон.
Народний депутат від «Голосу» Ярослав Юрчишин був одним з тих, хто блокував трибуну Верховної Ради перед голосуванням. Він говорить, що масштабні обшуки в НАБУ й САП та негайне голосування були схожими на сплановану операцію. У розмові із ZAXID.NET Юрчишин розповів, що відбувалося у парламенті в день голосування, як нардепи реагували на блокування трибуни та чому історія зі знищенням антикорупційних органів трапилась саме зараз.
Чому законопроєкт проголосували в турборежимі й у такій кількості?
Ініціатори насправді розуміли, яке збурення викличе законопроєкт, якщо його пустити за законною процедурою, тому пішли шляхом порушення закону. По-перше, до ранку 22 липня законопроєкт стосувався (згідно зі своєю назвою і суттю) лише вдосконалення розслідування злочинів, пов'язаних зі зниклими безвісти. Це дуже сенситивна тема, тому зрозуміло, що в першому читанні це Верховна Рада підтримала. Нам потрібно вдосконалювати процедуру, бо через війну кількість зниклих безвісти зростає. Відповідно, зростає і кількість злочинів.
Співавтора законопроєкту, члена комітету з питань правоохоронної діяльності Олександра Бакумова, навіть не запросили на останнє засідання. Чому? Тому що Максим Бужанський вніс правки, підтримані комітетом, які не стосувалися закону, а руйнували незалежність НАБУ і САП, підпорядковуючи їх Офісу генерального прокурора. Це незаконно.
Зрозуміло, що якби це стало надбанням громадськості, то збурення було б суттєве. Це ревізія досягнень Революції Гідності, оскільки незалежна антикорупційна інфраструктура була вимогою суспільства на Майдані. Власне, цю інфраструктуру й створювали за запитом суспільства після Революції Гідності. Тому й планували все зробити максимально швидко, щоб не допустити будь-яких роздумів. Зрештою, показові затримання і непропорційне застосування сили до детективів НАБУ теж мали на меті вплинути на загал і перелякати людей. У результаті страх і тиск зібрав 263 голоси.
Законопроєкт до 11:00 не був у порядку денному. Андрій Мотовиловець зі «Слуги народу» через погоджувальну раду домігся, щоб закон розглядали. Всі можливості опонентів законопроєкту пояснити свою позицію зірвали. О 13:38 законопроєкт одразу підтримали. Бужанський пропонує його невідкладно підписати. І 13:50, ще перебуваючи в засіданні, законопроєкт підписують і відправляють на підпис до президента. Це спланована операція, ціль якої зруйнувати незалежність антикорупційної інфраструктури в стратегічній перспективі. Також це доступ генпрокурору до сенсетивних для Офісу президента справ. Наприклад, справа Чернишова, Міндіча. Тому президент так швидко все підписав попри суспільний спротив. Ці справи, швидше за все, вже витребували з НАБУ.
Що мають робити депутати та суспільство?
Зараз не залишається інших шляхів як протестувати, а нам, як законодавцям, ініціювати законопроєкт, який повертає незалежність антикорупційної інфраструктури. Законопроєкт вже зареєстрували й станом на 16:30 [23 липня] було 37 співавторів. Це колеги з «Голосу», «Європейської Солідарності» та «Слуги народу». Дуже сподіваюсь, що з часом їх буде більше.
З допомогою експертів з конституційного права готуємо подання щодо неконституційності законопроєкту. Зараз визначаємось зі складом подання. Логічно виглядає показати порушення процедури. У нас були випадки, коли Конституційний Суд ухвалював рішення про неконституційність, оскільки не дотримались процедури. Зокрема, свого часу це відбулося щодо закону про референдум. Але це триваліша робота.
Як часто депутати застосовують правки, щоб змінити суть законопроєкту?
Є практика дотримуватися статті регламенту, що правки мають стосуватися тіла закону, який ухвалили на першому читанні. Щоб вийти за рамки цього, існує 116 стаття регламенту, яка дозволяє вносити зміни в те, що не стосувалося першого читання. Але щодо цього законопроєкту такої статті не було, тому це унікальна ситуація.
Зараз комітети в більшості зловживають переписуванням законопроєкту через комітетські правки, але переважно, окрім останнього випадку, це не стосувалося внесення зовсім іншої тематики. Тобто внесення антикорупції в закон, який мав стосуватися справ зниклих безвісти. Це унікальний випадок. У моїй практиці такого не було.
Розкажіть про блокування трибуни. Як на це реагували ваші колеги?
Ми блокували трибуну, тому не мали змоги голосувати. З боку колег з інших фракцій відчувалося нервування. Голова спочатку намагався висміювати, потім ігнорувати. Нам було дуже важливо зафіксувати візуально позицію протесту.
У сесійній залі було два відчуття. Перше – зловтішання з боку представників ОПЗЖ та проросійських депутатів на зразок Бужанського, який, мабуть, найбільше радів. Також був страх в очах частини колег, які представляють більшість, бо голоси збирали, скажемо так, дуже неетично, із залякуванням, тиском.
Ваша колега з «Голосу» Таміла Ташева єдиною з фракції проголосувала «за» законопроєкт. Чи пояснювала вона свою позицію? Чи обговорювали це у фракції?
Фракція планує це обговорювати. Колега не пояснила своє голосування. Сказала тільки, що по-іншому не могла. Але мені здається, що тут має бути якесь політичне рішення. Якщо людина не може дотримуватися цінностей, які сповідує фракція, то завжди є можливість виходу. Якщо ні, то фракція мала б ухвалити рішення про виключення.
Як ви оцінюєте реакцію суспільства на голосування за законопроєкт?
Суспільству можна лише подякувати за самоорганізацію. За те, що воно не готове толерувати згортання демократії та євроінтеграції. Цей елемент самоорганізації необхідний, щоб тримати владу в тонусі й підконтрольності суспільству навіть під час війни. Дуже сподіваюсь, що влада таки дослухається до суспільства. Вже сьогодні європейські партнери почали говорити, теж є величезний ризик, що фінансова допомога Україні, яка пов'язана з реформами, може сповільнитись. Це критично для нашого виживання. Добре, що поки не йдеться (сподіваюсь, що ніколи не йтиметься), про скорочення збройної допомоги. Бо це не лише питання виживання України. Це питання виживання Європи, західного світу. Дуже важливо, щоб влада почула й реагувала. А суспільству величезна й величезна подяка.
Зеленський 23 липня зустрівся з очільниками правоохоронних органів. Після цього генпрокурор Руслан Кравченко сказав, що вони всі будуть однією сім'єю. Як ви на це реагуєте?
Це відпрацювання старих сценаріїв радників часів Віктора Януковича. Олег Татаров з Офісу президента нікуди не дівся. Янукович фотографувався з представниками опозиції й намагався заспокоїти суспільство. Зараз тут намагаються демонструвати єдність правоохоронних органів. Це нічого не дасть, запит трошки інший. Суспільству не треба показувати, що «ми одна родина». Не дивно, що у Cosa Nostra «родина» – це мафія. Напевно, люди протестують проти того, щоб родинні інтереси ставилися вище суспільних.
Треба скасовувати законопроєкт і демонструвати суспільству, що влада його чує, а не сидить в комфортних бульбашках власноруч створених телеграм-каналів. Дуже сподіваюсь, що відчуття суспільного запиту, який у президента, як у людини, яка займалася шоубізнесом, дуже й дуже загострений, таки дасть можливість ухвалити правильне рішення.
Чому це все сталось саме зараз?
Є багато компонентів. Ключове, що на певному етапі оголосили підозри людям з оточення Володимира Зеленського. Олексій Чернишов, напевно, повертався з-за кордону під певні гарантії, що справа загальмується й розвалиться.
Також були сподівання, що влітку європейські партнери не будуть такими активними. Як бачимо, це не спрацювало, бо переважно парламенти. Ну, і сподівання, що суспільство не відреагує, як відреагувало.
