Трудові відносини між працівниками і роботодавцями в Україні регулюються відповідним законодавством. Під час війни багато українців перейшли на дистанційний режим роботи. Але деякі плутаються поняття дистанційної та надомної роботи. Фахівці Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці розповіли, які є відмінності між дистанційною та надомною роботою.

У Держпраці зазначили, що надомна та дистанційна робота відрізняються насамперед місцем виконання та ступенем прив’язаності до робочого місця.

«Надомна робота, як визначено в статті 60-1 Кодексу законів про працю України, передбачає роботу вдома або в іншому місці, погодженому з роботодавцем. Воно є фіксованим і не може бути змінене з ініціативи працівника без погодження з роботодавцем», – йдеться у повідомленні.

У випадку, коли робота виконується за трудовим договором про надомну роботу, на працівника поширюється загальний режим роботи підприємства, тобто правила внутрішнього трудового розпорядку. Роботодавець самостійно вирішує, в який спосіб доручати працівникові роботу й контролювати її виконання.

Дистанційна ж робота, відповідно до статті 60-2 згаданого Кодексу, дозволяє працювати в будь-якому місці поза робочими приміщеннями роботодавця за вибором працівника, який самостійно визначає робоче місце та несе відповідальність за забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці на ньому.

«Працівник розподіляє робочий час на власний розсуд, на нього не поширюються правила внутрішнього трудового розпорядку, якщо інше не визначено трудовим договором. Контроль з боку роботодавця  може здійснюватися за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій», – резюмували у Держпраці.

Бувають випадки, коли працівник не з'являється на роботі з невідомих причин протягом шести місяців. Нагадаємо, чи може роботодавець звільнити такого працівника.